КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа №761/33339/18 Головуючий у І інстанції - Волошин В.О.
апеляційне провадження №22-ц/824/7039/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року
у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
установив:
У серпні 2018 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», КП «ЦОС Шевченківського району» звернулись до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги
Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що відповідачами не сплачуються кошти за надані житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим станом на 31 квітня 2018 року у відповідачів виникла заборгованість, що стало підставою для їх звернення до суду з вказаним позовом.
Просили суд, стягнути солідарно з відповідачів на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 серпня 2010року по 31 квітня 2018 року у розмірі 41203,92 грн. (основна сума заборгованості - 17197,88 грн.; інфляційні втрати - 21123,83 грн.; 3 % річних - 2882,21 грн.) та судові витрати у розмірі 617,98 грн.;
стягнути з відповідачів на користь КП «ЦОС Шевченківського району» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 серпня 2010 року по 31 квітня 2018року у розмірі 115384,74 грн. (основна сума заборгованості - 52049,72 грн.; інфляційні втрати - 52837,16 грн.; 3 % річних - 10497,86 грн.) та судові витрати у розмірі 1730,85 грн.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду від 09 вересня 2019 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» суму заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат та 3 % річних за період з 01 серпня 2010 року по 31 квітня 2018 року у розмірі 41203,92 грн., яка складається: основна сума заборгованості - 17197, 88грн.; інфляційні втрати - 21123,83 грн.; 3 % річних - 2882,21 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» суму заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат та 3 % річних за період з 01 серпня 2010 року по 31 квітня 2018 року у розмірі 115384,74 грн., яка складається: основна сума заборгованості - 52049,72 грн.; інфляційні втрати - 52837,16 грн.; 3 % річних - 10497,86 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» судовий збір по 103 грн. з кожного.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» судовий збір по 288,48 грн. з кожного.
Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на те, що рішення ухвалено судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції не взято до уваги обставини, що свідчать про поважність причин його неявки в судове засідання.
Він взагалі не знав про існування судового процесу та не був належним чином повідомлений про дату проведення судового засідання.
Вказує, що ані з рішення суду, ані з позовної заяви не вбачається, які саме послуги, у якому обсязі та якої вартості надавалися йому.
Позивачі не надають затверджені тарифи, які є підставою для нарахування споживачеві щомісячних платежів за отримання житлово-комунальних послуг, таким чином перевірити правильність наданих розрахунків заборгованості неможливо.
Крім того, з наданих документів в суді першої інстанції не вбачається за який період виникла заборгованість у розмірі 29829,28 грн.
Розрахунки заборгованості за невстановлений період взагалі відсутні.
Зазначає, що рахунок-попередження не має дати та номеру, не містить у собі доказів їх вручення.
У розрахунку зазначено, що заборгованість станом на кінець липня 2010 року відсутня, але при цьому станом на серпень 2010 року виникла заборгованість у розмірі 29829,28 грн.
Тобто сума заборгованості за серпень складає 182,54 грн., а не 29829,28 грн., як зазначено у рахунку-попередженні.
Більше того, ці неточності впливають на розрахунок заборгованості в цілому та впливають на розмір нарахування індексу інфляції та 3% річних.
Наголошує, що спірна заборгованість утворилася з 01 серпня 2010 року по 31 квітня 2018 року, позивачі звернулися із позовом у серпні 2018 року та пропустили трирічний строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, яка утворилася 31 квітня 2018 року включно.
Позивачі звернулися до суду з позовом у серпні 2018 року, таким чином вони мають право заявляти свої вимоги про стягнення заборгованості з серпня 2015 року.
Просив суд, скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Також, просив застосувати строк позовної давності до вимог позивачів про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у період з 01 серпня 2010 року по серпень 2015 року.
На вказану апеляційну скаргу від КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та КП «ЦОС Шевченківського району» надійшли пояснення, в яких зазначають, що ними щомісяця надсилались рахунки до сплати відповідачам в яких були зазначені поточні тарифи на житлово-комунальні послуги.
Тарифи, встановлені відповідним розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради, оприлюднюються публічно, є у загальнодоступному доступі.
Нарахування за послугу утримання будинків і прибудинкової території здійснювалось на підставі розпорядження КМДА від 31 серпня 2009 року №978 за тарифом 2,36 грн./кв.м, від 29 грудня 2010 року №1221 за тарифом 2,74 грн./кв.м (з лютого 2011 року), та розпорядження №668 від 06 червня 2017 за тарифом 4,87 грн./кв.м.
Нарахування за послуги централізованого постачання та водовідведення холодної води здійснювалось на підставі розпорядження КМДА від 30 листопада 2009 року №1332 за тарифом 2,87 грн./куб.м, від 27 січня 2011 року №101 та від 31 травня 2011 року №858 за тарифом 3,5 грн./куб.м.
Нарахування за послугу газопостачання здійснювалось на підставі Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 липня 2010 року №812 за тарифом 0,7254 грн./куб.м. та постанови КМДА від 03 квітня 2014 року №420 за тарифом 1,182 грн./куб.м.
Нарахування за послугу централізованого опалення здійснювалось на підставі Розпорядження КМДА від 29 грудня 2010 року №1222 за тарифом 3,1 грн./кв.м та з березня 2013 року за тарифом 253,15/Гкал.
Вказують, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Відповідачами було сплачено послуги, які надавали позивачі у 2010 році, 2013 році, 2016 році, 2017 році та 2018 році.
Просили суд, залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року без змін.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги позивачів обґрунтовані, оскільки позивач здійснює надання житлово-комунальних послуг до помешкання відповідачів, а останні отримують та користуються даними послугами та відповідно зобов'язані здійснювати оплату наданих житлово-комунальних послуг, проте в результаті несплати коштів за житлово-комунальні послуги, станом на 31 квітня 2018 року виникла сума заборгованості відповідачів.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до відомостей з адресно-довідкового бюро, відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
Із довідки Форми №3, складеної працівниками Комунального концерну «Центр комунального сервісу», вбачається, що відповідачі проживають у вказаній квартирі.
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» відповідно до рішень Київської міської ради від 22 вересня 2011р. №24/6240 «Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва» та від 09 жовтня 2014р. №270/270 перейменоване з КП «Керуюча дирекція «Шевченківської районної у м. Києві ради» від 19 лютого 2007 року №187.
Відповідно до п.п. 2 Статуту, предметом діяльності Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» є: утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового і нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності м. Києва, на договірних засадах у встановленому законом порядку. Надання послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладення договорів на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням договорів у встановленому порядку.
Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» відповідно до рішення Київської міської ради від 22 вересня 2011 року №24/6240 «Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового фонду господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківської районної у м. Києві державною адміністрацією 31 жовтня 2001 року.
Відповідно до п. 2.1 Статуту, предметом діяльності Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» є: забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення централізованого опалення до споживачів по внутрішньо будинкових мережах на підставі договорів укладених підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених підприємством безпосередньо зі споживачами послуг).
В результаті несплати коштів за житлово-комунальні послуги, станом на 31 квітня 2018 року сума заборгованості відповідачів становить:
-перед Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» за період з 01 серпня 2010 року по 31 квітня 2018 року в сумі 41203,92 грн. (основна сума заборгованості - 17197,88 грн.; інфляційні втрати - 21123,83 грн.; 3 % річних - 2 882,21 грн.) та судові витрати у розмірі 617,98 грн.;
-перед Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» за період з 01 серпня 2010року по 31 квітня 2018року у розмірі 115384,74 грн. (основна сума заборгованості - 52049,72 грн.; інфляційні втрати - 52837,16 грн.; 3 % річних - 10497,86 грн.) та судові витрати у розмірі 1730,85 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила суму коштів), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Таким чином, наявність взаємовідносин між позивачем та відповідачкою, а отже, і виникнення цивільних прав і обов'язків, підтверджується діями сторін: позивач здійснює надання житлово-комунальних послуг до помешкання відповідачки, а остання отримує та користується даними послугами та відповідно зобов'язана здійснювати оплату наданих житлово-комунальних послуг.
На підставі ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України, плата за користування житлом /квартирна плата/ обчислюється виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги /водопостачання, газ, та інші послуги/ береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в квартирі осіб.
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватизованого житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про задоволення позову, та солідарно стягнув з відповідачів на користь позивачів суму заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, інфляційні втрати та 3% річних.
Посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не взято до уваги обставини, що свідчать про поважність причин його неявки в судове засідання, оскільки він взагалі не знав про існування судового процесу, не беруться до уваги судом апеляційної інстанції.
В матеріалах справи наявні довідки за відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА, в яких зазначена реєстрація місця проживання відповідачів, за адресою: АДРЕСА_3 .
Суд першої інстанції здійснював направлення всієї процесуальної кореспонденції на вказану адресу відповідачів, проте зворотні повідомлення повертилася з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Проте, адресу: АДРЕСА_3 ОСОБА_1 вказує в своїй апеляційній скарзі, що дає підстави вважати зазначену адресу належною для повідомлення сторін про розгляд вказаної справи та відповідно не позбавляє можливості відповідачів користуватися своїми процесуальними правами.
Твердження ОСОБА_1 , щодо відсутності затверджених тарифів, які є підставою для нарахування споживачеві щомісячних платежів за отримання житлово-комунальні послуги, також не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки до позовної заяви було долучено рахунок-попередження, де зазначено суми нарахувань із зазначенням сум тарифів окремо по послугам, які надавались позивачами.
Крім того, тарифи на житлово-комунальні послуги встановлені відповідним розпорядженням Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які оприлюднюються та є у загальнодоступними.
Також, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою, ст. 264 ЦК України, визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
В матеріалах справи наявні розрахунки заборгованості за період з 01 серпня 2010 року по 31 квітня 2018 року та рахунок-попередження, з яких вбачається, що на момент подачі позовної заяви відповідачем було здійснено останній платіж за житлово-комунальні послуги у квітні 2018 року, тому перебіг строку позовної давності було перервано, і не може бути застосовано до вимог КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» та КП «ЦОС Шевченківського району» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послугиу період з 01 серпня 2010 року по серпень 2015 року.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі.
Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Викладені в апеляційній скарзі доводи, є непереконливими, та такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, а також не впливають на правильність прийнятого рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2019 року залишити без змін
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба