КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа №756/6033/23 Головуючий у суді І інстанції: Белоконна І.В.
провадження №22-ц/824/13810/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Гаращенка Д.Р., Олійника В.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року позивач ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення коштів, в якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 63 514,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 7 046,74 грн, 3% річних в розмірі 1 712,26 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн та судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 30.11.2021 року вона уклала із відповідачем ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» попередній договір № 308П/11/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) Пакет «Комфорт», відповідно до умов якого сторони прийняли на себе зобов'язання у термін з 22 до 32 тижня вагітності позивача (у разі спостереження вагітності у медичному закладі відповідача або афілійованих закладах) або з 32 до 34 тижня вагітності позивача (у разі спостереження вагітності у інших медичних закладах) укласти Договір про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність), Пакет «Комфорт», на умовах якого позивач могла отримати від медичного закладу кваліфіковану медичну допомогу, що полягає у веденні пологів, на основі діючих нормативних документів Міністерства охорони здоров'я України, обов'язкових протоколів і стандартів медичної допомоги та стандартів і протоколів прийнятих в Медичному закладі, в обсязі та на умовах, передбачених договором та додатками до нього.
На виконання умов Попереднього договору позивач 30.11.2021 року здійснила на користь відповідача авансовий платіж у розмірі 63 514,00 грн.
Умовами п. 1.8. Попереднього договору встановлено, що у разі відмови позивача або відповідача від укладання Основного договору зобов'язання за укладеним Попереднім договором припиняються, при цьому грошові кошти сплачені позивачем в якості авансового платежу підлягають поверненню відповідачем позивачу протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання відповідної письмової вимоги пацієнта.
11 червня 2022 року позивачем було надіслано електронний лист на офіційну адресу електронної пошти відповідача з вимогою щодо повернення грошових коштів у сумі 63 514,00 грн, сплачених позивачем в якості авансового платежу. Вказаний лист відповідач отримав, про що підтвердив своїм електронним листом від 13.06.2022 року.
Однак, відповідач фактично не здійснив дій, спрямованих на виконання свого обов'язку.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 червня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 63514 гривень 00 копійок, інфляційні втрати в розмірі 7046 гривень 74 копійки, 3% річних в розмірі 1712 гривень 26 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500 гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 1073 гривні 60 копійок.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, генеральний директор ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» - Зукін В.Д. подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що між ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» та позивачем 30.11.2021 року було укладено попередній договір № 308П/11/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагістність) пакет «Комфорт».
Зазначав, що позивачем на користь відповідача було здійснено оплату у розмірі 63 514 грн.
Разом з тим, вказував на те, що укладений попередній договір передбачає собою укладення у певному терміні тижня вагістності типового договору про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів, місце надання яких зазначено в основному договорі.
Наголошував на тому, що надати послуги ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» не мало фізичної можливості, так як позивач не зверталась до ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» у відповідності до п. 1.1 попереднього договору стосовно укладення основного договору та у ТОВ «Лелека» пологи не проводила.
Вказував, що введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року і його продовження до сьогодення стало обставиною непереборної сили для відповідача і таким, що унеможливило виконання своїх обов'язків перед позивачем за договором, оскільки будівля пологового будинку зазнала обстрілів та значних пошкоджень у результаті проведення активних бойових дій. З березня 2022 року відповідач вимушено призупинило роботу у Пуща-Водиці та не приймало пацієнтів до 1 вересня 2022 року включно.
Зазначав, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за прострочення виконання зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягають, оскільки такі нарахування є мірою цивільно-правової відповідальності ТОВ «Лелека» та з огляду на положення ст. 617 ЦК України та наявності у ТОВ «Лелека» форс-мажорних обставин, не можуть застосовуватись.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказував, що наявна в матеріалах справи копія заяви позивача від 10.06.2022 року не містить адресата та відсутні докази отримання саме даної заяви ТОВ «Пологовий будинок «Лелека».
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги в частині стягнення на користь позивача витрат на правничу допопомгу у розмірі 6500 грн, скаржник посилався на те, що розгляд даної цивільної справи не відноситься до категорії важких та через повномасштабне вторгнення приміщення ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» зазнало значних пошкоджень та потребує значних фінансових витрат та зусиль для відновлення попереднього стану. Через що у ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» виникло скрутне становище, що і спричинило несвоєчасне повернення сплачених позивачем коштів.
Разом з тим, звернув увагу суду на те, що в доданій до матеріалів позовної заяви копії квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.2933532989.1 від 05.04.2023 року, платником/ініціатором зазначено ОСОБА_2 , який є сторонньою фізичною особою по даній справі. Тому скаржник вважає, що позивачем не надано доказів особисто понесених витрат на правничу допомогу, а тому відсутні підстави стягнення таких витрат.
З урахуванням викладеного, ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» не вбачає підстав для задоволення вимог позивача саме з огляду на передчасність її звернення до суду в зв'язку з відсутністю порушеного у позивача права з огляду на дію форс-мажорних обставин на території України.
11 вересня 2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від адвоката Зозулі Володимира Миколайовича, в інтересах позивачки ОСОБА_1 , в якому просив відмовити у повному обсязі у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Пологовий будинок «Лелека».
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги представник позивача вказував на те, що в апеляційній скарзі відповідач не наводить жодних обставин та фактів, які б свідчили про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Також зазначав, що доводи апеляційної скарги повністю дублюють зміст відзиву на позовну заяву та зводяться лише до незгоди відповідача із прийнятим рішенням, проте не містять у собі посилань на положення матеріального чи процесуального права, порушення яких нібито допустився суд першої інстанції.
Крім того, представник позивача заперечуючи проти доводів апеляційної скарги вказував на те, в апеляційній скарзі відповідач не наводить достатніх підстав вважати, що справа була вирішена не правильно, а отже і підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що обставини непереборної сили, відповідно до статті 617 ЦК України, звільняють сторони лише від відповідальності за невиконання умов договору, проте не звільняють від виконання самого зобов'язання та наслідків його припинення. Наявність форс-мажорних обставин у відповідача не позбавляє позивача права на повернення сплачених нею грошових коштів з підстав припинення зобов'язання та ненадання відповідних послуг.
За таких умов, суд першої інстанції вважав, що оспорюваний договір між сторонами слід вважати припиненим у зв'язку з односторонньою відмовою від нього, ст. 611, 907 ЦК України.
У зв'язку з відмовою від договору і припиненням зобов'язання, суд першої інстанції вважав правильним та доцільним стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти за Попереднім Договором № 308П/11/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) Пакет «Комфорт» від 30.11.2021 у розмірі 63 514,00 грн.
Стосовно стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язань, зокрема щодо повернення позивачу грошових коштів, а тому у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу разом з сумою основного боргу 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, на підставі чого суд першої інстанції вважав необхідним стягнути з відповідача на користь позивача за період з 18.06.2022 року по 11.05.2023 року індекс інфляції в розмірі 7 046,74 грн та 3% річних в розмірі 1 712,26 грн.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до статтею 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановлено, що 30 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 уклала із відповідачем ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» Попередній договір № 308П/11/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) Пакет «Комфорт».
Відповідно до пункту 1.1 Попереднього договору, позивач та відповідач прийняли на себе зобов'язання у термін з 22 до 32 тижня вагітності позивача (у разі спостереження вагітності у медичному закладі відповідача або афілійованих закладах) або з 32 до 34 тижня вагітності позивача (у разі спостереження вагітності у інших медичних закладах) укласти Договір про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність), Пакет «Комфорт», на умовах якого позивач могла отримати від медичного закладу кваліфіковану медичну допомогу, що полягає у веденні пологів, на основі діючих нормативних документів Міністерства охорони здоров'я України, обов'язкових протоколів і стандартів медичної допомоги та стандартів і протоколів прийнятих в Медичному закладі, в обсязі та на умовах, передбачених договором та додатками до нього.
Відповдіно до п. 1.2 Попереднього договору зобов'язання медичного закладу перед пацієнтом щодо надання медичної допопомги виникає після укладання сторонами Основного договору з врахуванням можливих доплат, які можуть виникнути за умови наявності/виникнення у Пацієнта медичних показань.
Відповідно до п. 1.4 Попереднього договору при підписанні даного Попереднього договору Пацієнт здійснює на користь Медичного закладу авансовий платіж розмірі 63 514 грн, що дорівнює ціні/вартості послуг Медичного закладу за основним договором.
Відповідно до п. 1.4 Попереднього договору, позивач здійснила на користь відповідача авансовий платіж у розмірі 63 514,00 грн. Вказана сума, згідно положення п. 1.4 Попереднього договору, дорівнює ціні/вартості послуг відповідача за Основним договором (згідно п. 1.6 Попереднього договору, ця сума зараховується в рахунок оплати ціни послуг відповідача за Основним договором).
Сплата відповідного авансового платежу позивачем на користь відповідача підтверджується рахунком-фактурою № 68127 від 30.11.2021 року.
Відповідно до п. 1.8 Попереднього договору, у разі відмови позивача або відповідача від укладання Основного договору у термін, передбачений п. 1.1 Попереднього договору, зобов'язання за укладеним Попереднім договором припиняються, при цьому грошові кошти, сплачені позивачем в якості авансового платежу відповідно до п. 1.4 Попереднього договору, підлягають поверненню відповідачем позивачу протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту одержання відповідної письмової вимоги пацієнта. При цьому повернення суми авансового платежу здійснюється відповідачем у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок пацієнта, та/або в інший не заборонений чинним законодавством України спосіб, виключно на його письмову вимогу та за відрахуванням вартості фактично наданої відповідачем медичної допомоги.
Також, судом встановлено, що в обумовлений попереднім договором строк основний договір між сторонами укладено не було.
11 червня 2022 року позивачем було надіслано електронний лист відповідно до вказаного вище п. 1.8 Попереднього договору на офіційну адресу електронної пошти відповідача з вимогою щодо повернення грошових коштів у сумі 63 514,00 грн, сплачених позивачем в якості авансового платежу в рахунок оплати ціни майбутніх послуг відповідача за Основним договором відповідно до п. 1.4 Попереднього договору.
13 червня 2022 року з офіційної електронної адреси відповідача на електронну адресу позивача надійшла відповідь, якою підтверджено отримання заяви від 11.06.2022 року.
Позивач зверталася до ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» з досудовою вимогою від 13.04.2032 року, і якому просила повернути їй грошові кошти у розмірі 63 514 грн, що були сплачені позивачкою на підставі попереднього договору № 308П/11/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) Пакет'Комфорт» від 30.11.2021 року (а.с. 15). Проте, кошти не були повернуті.
В матеріалах справи знаходиться копія листа ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 (яка була долучена до відзиву на позовну заяву) про те, що ТПП України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»; враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с. 37).
З копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12022100050000456 (дата реєстрації провадження 07 березня 2022 року), вбачається, що 12 березня 2022 року під час обстрілу артилерією рф, пошкоджено пологовий будинок «Лелека», що за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 41).
З копії роздруківки публікації ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на сторінці Інтернет від 06 березня 2022 року, вбачається оголошення про тимчасове зупинення прийому всіх пацієнтів в зв'язку з воєнними діями (а.с. 43).
Згідно з листа від 07.04.2022 року № 192-22/155 Народного депутата України, Секретаря Комітету, голови підкомітету з питань військової медицини Комітету Верховної Ради України з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування Я. Зінкевич , вбачається, що компетентні органи було проінформовано, що враховуючи стан війни і гостру необхідність надання медичної допомоги військовослужбовцям, керуючись статтею 16 Закону України «Про статус народного депутата України», з 24.02.2022 року по 07.04.2022 року приватний медичний заклад «Лелека», що розташовується у м. Києві, вул. Квітки Цісик, 56, використовувався в якості стабілізаційного пункту - точки надання першої медичної і лікарської допомоги силам оборони та місцевому населенню (а.с. 48).
В матеріалах справи наявна подяка командира 72 окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців, адміністрації полового будинку «Лелека» м. Пуща Водиця в особі генерального директора Зукіна В.Д. за проявлену особисту відвагу та рішучість в допомозі під час надання невідкладної медичної допомоги військовослужбовцям бригади в умовах ризику для життя в боях за столицю України (а.с. 49); подяка, виданої 27 червня 2022 року міністром оборони України Зукіну В.Д. за значний особистий вклад в організацію та надання всебічної допомоги особовому складу військових частин і підрозділів ЗСУ, підтримання бойового духу захисників державного суверенітету та територіальної цілісності України, активну волонтерську діяльність (а.с. 50); подяка ГУ ДСНС України м. Києва від 17 вересня 2022 року, виданої генеральному директору ТОВ «Пологовий будинок «ЛЕЛЕКА» Зукіну В.Д. (а.с. 51).
З копії фотографій зовнішнього вигляду пологового будинку вбачається сліди пошкоджень (а.с. 38-40).
Судом також встановлено, що активні бойові дії були в місці знаходження полового будинку у лютому-квітні 2022 року.
За таких обставин, з огляду на те, що зобов'язання сторін, встановлені попереднім договором, припинені, оскільки основний договір про надання медичних послуг з ведення пологів укладений не був, а також з урахуванням вимоги позивачки про повернення авансових платежів, яке не виконане в обумовлений п.1.8 повереднього договору строк, суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача грошові кошти у розмірі 63514 гривень 00 копійок, інфляційні втрати в розмірі 7046 гривень 74 копійки, 3% річних в розмірі 1712 гривень 26 копійок за період з 18.06.2022 року по 11.05.2023 року, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500 гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 1073 гривні 60 копійок.
Також, колегія суддів погоджується із висновками суду про стягнення суми боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, що відповідає приписам ч.2 ст.625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
При цьому суд першої інстанцї вірно вказав, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК України нарахування мають компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Доводи апеляційної скарги про неврахуванням судом того факту, що позивачка не зверталася до відповідача для укладання основного договору і пологи у нього не проводила, а тому підстави для повернення коштів відсутні, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими, оскільки згідно п.1.8 попереднього договору у разі відмови пацієнта або медичного закладу від укладення основного договору, зобов'язання за цим попереднім договором припиняються, грошові кошти, сплачені в якості авансового платежу за даним попереднім договором, підлягають поверненню медичним закладом пацієнтові протягом 5 робочих днів з моменту одержання відповідної письмової вимоги пацієнта.
Вказані умови не ставлять повернення авансового платежу в залежність від того яка із сторін попереднього договору відмовилася від укладення основного договору, а відтак наведені вище аргументи не мають правового значення для вирішення спору.
Крім того, за змістом ч.3 ст.635 ЦК України у випадку неукладення основного договору у строк обумовлений попереднім договором зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється. Відповідно фактично отримані за попереднім договором грошові кошти є авансом і підлягають поверненню особі, яка їх сплатила.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц, де Велика Палата, залишаючи без змін судове рішення про стягнення сплаченого за попереднім договором авансу, зазначила, що з огляду на неукладення сторонами у передбачений попереднім договором строк договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що платіж, переданий за попереднім договором, є авансом та підлягає поверненню власникові.
Авансовий платіж підлягає поверненню у будь-якому випадку незалежно від того, з ініціативи якої сторони (або вини цієї сторони) не був укладений договір.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19, де Велика Палата зазначила, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (п.68).
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач вимушено з 06 березня 2022 року призупинив роботу через російську агресію (через обстріли снарядами), веденням воєнного стану на території України, що і є форс-мажорною обставиною, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Так, Торгово-промислова палата України у своєму листі від 28 лютого 2022 вказала, що: «…засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Разом із тим, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання.
Стаття 617 ЦК України звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору. Однак, сам по собі воєнний стан не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 березня 2023 року в справі №922/1093/22).
Враховуючи вищевикладене, відповідачем не надано відповідних документів ТПП України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання внаслідок непереборної сили, саме зобов'язання за укладеним сторонами договорами у вигляді повернення грошових коштів пацієнту після їх розірвання/відмови від укладення основного договору, а саме в червні 2022 року та після цього часу.
Доводи апеляційної скарги про те, що з березня 2022 року робота пологового будинку була вимушено припинена через російську агресію та введення воєнного стану на території України та не приймав пацієнтів до 01.09.2022 року, що на думку скаржника і є форс-мажорною обставиною, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки скаржник не мотивує та не обґрунтовує, як саме вказані обставини вплинули на виконання обов'язку саме з повернення позивачу коштів за договором, після червня 2022 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що у даному випадку положення ст. 617 ЦК України звільняють ТОВ «Лелека» від відповідальності, передбаченою ст. 625 ЦК України, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки суд першої інстанцї вірно вказав, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК України нарахування мають компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Крім того, позивач не просив стягувати інфляційні втрати та 3% річних в період лютого-квітня 2022 року, коли проходили активні бойові дії.
Доводи апеляційної скарги про те, що наявна в матеріалах справи копія заяви позивача від 10.06.2022 року не містить адресата та відсутні докази отримання саме даної заяви ТОВ «Пологовий будинок «Лелека», суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки в матеріалах справи наявні скріншоти щодо відправки листа, та лист відповідача про його отримання.
Представник позивача зазначає, що 09.03.2022 року на інформаційному веб-сайті «ФАКТИ» вийшла стаття з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
З тексті зазначеної статті присутня цитати адміністрації пологового будинку Лелека (Відповідача) наступного змісту: «...Наразі ми отримуємо від вас звернення щодо укладених договорів. Будь ласка, з будь-яких питань щодо договорів, надсилайте Ваш запит на нашу нову електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
На офіційному веб-сайті відповідача (https://leleka.com.ua/) є посилання на сторінку відповідача у соціальній мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_4), який містить такий самий текст: «Наразі ми отримуємо від вас звернення щодо укладених договорів. Будь ласка, з будь-яких питань щодо договорів, надсилайте Ваш запит на нашу нову електронну адресу: info.leleka.maternity@gmail.com...».
Таким чином, електронна пошта, на яку позивачка 10.06.2022 року відправила відповідну заяву про повернення грошових коштів (info.leleka.maternity@gmail.com) є офіційною електронною поштою відповідача, яку він особисто поширив саме з метою, щоб його пацієнти направляли відповідні звернення щодо укладених договорів.
При цьому, з наданих копій електронних листів, вбачається, що позивачка відправляла своє звернення саме на вказану електронну адресу (а.с. 11-12, 14).
Доказом отримання відповідачем такого електронного листа зокрема є відповідь на нього, яку відповідач надав 13.06.2022 року (а.с. 13).
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 6500 грн, у зв'язку з тим, що ТОВ «Лелека» зазнало значних пошкоджень та потребує значних фінансових витрат та зусиль, тому у відповідача виникло скрутне становище через повномасштабне вторгнення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки констатація відповідачем скрутного майнового стану без надання доказів на підтвердження цих обставин не може вважатися достатньою підставою для відмови у стягненні на користь позивача витрат на правничу допомогу понесених у суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів особисто понесених витрат на правничу допопомгу, а тому відсутні підстави стягнення таких витрат, оскільки в доданій до матеріалів позовної заяви копії квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.2933532989.1 від 05.04.2023 року, платником/ініціатором зазначено ОСОБА_2 , який є сторонньою фізичною особою по даній справі, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки у наданій до суду квитанції в графі «призначення платежу» чітко вказано, що такий платіж здійснюється на підставі відповідного договору про надання правової допомоги № 03.04.23.1 від 03.04.2023 року, що був укладений між позивачем ( ОСОБА_1 ) та її представником по цій справі, адвокатом Зозулею В.М., та від імені позивача (а.с. 22).
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є офіційним подружжям, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 67).
Також суд апеляційної інстанції вважає слушними доводи представника позивача про те, що процесуальне законодавство ставить у залежність компенсацію витрат на правничу допомогу не від факту їх оплати, а від факту надання такої правничої допомоги та доведеності їх вартості.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку відповідача, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального і процесуального права, а тому й відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду та додаткове рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не можуть бути скасовані з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено «28» листопада 2023 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Д.Р. Гаращенко
В.І. Олійник