КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа №756/2407/23 Головуючий у суді І інстанції: Майбоженко А.М.
провадження №22-ц/824/14316/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І.,
секретар судового засідання: Максимук Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Патюк Світлани Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року про відмову у забезпечення позову за заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Патюк Світлани Олександрівни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконним утримання малолітньої дитини за кордоном матір'ю, повернення малолітньої до місця постійного проживання в України,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання незаконним утримання матір'ю малолітньої дитини - ОСОБА_3 , 2017 року народження на території Бельгії, повернення малолітньої до місця постійного проживання в України за адресою: АДРЕСА_1 .
В підготовчому судовому засіданні 02.08.2023 представник позивача надала суду заяву про забезпечення позову, в якій просила:
1) встановити обов'язок ОСОБА_2 в реалізації прав ОСОБА_1 на інформацію про стан здоров'я малолітньою дитини ОСОБА_3 2017 р.н., шляхом повідомлення батькові інформації про стан здоров'я дитини не рідше 1 раз на тиждень через надсилання смс-повідомлень за допомогою телефону та/або програм інтернет телефонії, з наданням копії документів у випадку наявності медичних обстежень, втручання, звернень за медичною допомогою чи профілактичними заходами до медичних установ, у випадку, якщо зазначені заходи не потребують згоди обох батьків відповідно до діючого законодавства України;
2) встановити обов'язок ОСОБА_2 в реалізації прав ОСОБА_1 на інформацію місце знаходження (перебування) малолітньої дитини ОСОБА_3 2017 р.н., у випадку його зміни більше ніж на 3 дні, зобов'язавши ОСОБА_2 узгоджувати з батьком дитини ОСОБА_1 зміну місця перебування дитини ОСОБА_3 2017 р.н. більше ніж на 3 дні;
3) встановити обов'язок ОСОБА_2 забезпечити зустріч батька з дитиною, шляхом підготовки та передачі дитини зі всіма необхідними документами (паспорт, довіреності) в аеропорту м. Краків або залізничному вокзалі м. Ужгород, за наступним графіком зустрічей ОСОБА_3 2017 р.н. з батьком ОСОБА_1 :
- 1 місяць літніх канікул (літній місяць) з 1 серпня по 30 серпня з правом пересування по території Європейського Союзу, Закарпаття України, Єгипту та Турції без присутності матері, якщо інше не погоджено між сторонами в добровільному порядку
-1 тиждень восени, з правом пересування по території Європейського Союзу, Закарпаття України, Єгипту та Турції без присутн4ості матері, якщо інше не погоджено між сторонами в добровільному порядку:
- 14 днів зимових канікул в січні з правом пересування по території Європейського Союзу, Закарпаття України, Єгипту, Турції без присутності матері, якщо інше не погоджено між сторонами в добровільному порядку;
4) встановити обов'язок ОСОБА_2 в реалізації прав ОСОБА_3 2017 р.н. на навчання, шляхом забезпечення дистанційного навчання дитини в Україні за рахунок батька дитини з викладачами ліцензованих навчальних закладів (Ліцензія на право провадження освітньої діяльності у сфері повної загальної освіти), згідно затверджених навчальних програм Міністерства освіти України.
Необхідність вжиття запропонованих заходів забезпечення позову обумовлена тим, що відповідачка відмовляється надавати батьку інформацію про здоров'я дитини, місце її навчання, а також у можливості спільних подорожей батька з донькою за межами території України, що призвело до відчуженості у відносинах позивача і доньки. Крім того, відповідачка ухиляється від забезпечення навчання дитини он-лайн за українською програмою в українській школі, що може призвести до втрати зв'язку, як з батьком так і з Україною, поглиблення її соціалізації в іншій країні.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року відмовлено в задоволені заяви про забезпечення позову.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, адвокат Патюк Світлана Олександрівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву позивача.
Вважає ухвалу суду такою, що постановлено в порушення норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, що відповідають конкретній стадії судового провадження, є невмотивованою, постановленою ігноруванням правових позицій Верховного Суду та ЄСПЛ, на які посилався позивач, з застосуванням до заяви про забезпечення позову необгрунтовано підвищених стандартів доказування, у зв'язку із чим підлягає скасуванню
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що на початку березня 2022 року внаслідок збройної агресії російської федерації на України та небезпеку яка загрожувала м. Київ, де родина спільно проживала, дружина позивача разом з донькою покинула території України тимчасово та оселилась у Бельгії за адресою - АДРЕСА_2 . Перебуваючи в безпеці, отримуючи кошти від позивача щомісяця на проживання, відпочинок, харчування, відповідачка, навіть на позивача подала на розлучення, отримала заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва, після чого звернулась до українського та бельгійського суду з позовними заявами про встановлення одноособової батьківської опіки над дитиною та заборону батькові бачитись з дитиною без згоди та бажання матері.
Представник апелянта зазначила, що на момент звернення до суду з заявою батько бачив за півтори роки дитину всього два рази, декілька годин.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що мати відмовляється надавати в повному обсязі інформацію батькові про стан здоров'я дитини, місце її навчання, відмовляє в можливості спільних подорожей з донькою в Європі та за її межами, не дає можливості без її присутності подорожувати з дитиною, проводити спільно час та відпочинок з метою спілкування, виховання та оздоровлення дитини. Між батьком та дитиною поступово виникає почуття відчуженості, дитина починає забувати батька, втрачає до нього довіру, повагу, почуття любові та прив'язаності.
Вказувала також, що враховуючи те, що на розгляду суду перебуває позов про повернення дитини за попереднім містом проживання під спільну опіку батьків та встановлення факту протиправного утримання на території іншої країни матір'ю, цілком зрозумілим є те, що незабезпечення позову шляхом зобов'язання матері повідомляти батькові про стан здоров'я дитини та зміну нею місця проживання відповідно до умов тимчасового захисту, призведуть до неможливості відновити права батька на таку інформацію за час, коли справа перебувала на розгляді суду, фактично порушують таке право зараз, тому що всі відповідні рішення щодо дитини мати приймає одноособово, незважаючи па те, що дитина перебуває під спільною опікою батьків та їх права відповідно до СК України є рівними.
Також зазначала, що для доведення зазначеної позиції, стороною були надані скрини листувань сторін, в якій відповідачка прямо заперечує проти спільного відпочинку, та скрини листувань, надані стороною відповідачки, в яких інформації про стан дитини взагалі немає, або вона обмежена загальними фразами про «весела, щаслива».
Представник апелянта вважає, що будь-яке зволікання з забезпеченням цього позову приведе до того, що дитина повністю втратить зв'язок з батьком, почне сприймати його як сторонню людину, втратить зв'язок з Україною та повністю, враховуючи малий вік, соціалізується в іншій країні, що суттєво ускладнить виконання рішення суду, а поновити права батька на спільну опіку над дитиною за той час, що сплине до прийняття рішення суду на сімейне життя буде взагалі неможливо.
З урахуванням викладеного, представник апелянта вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлено в порушення норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, що відповідають конкретній стадії судового провадження, є невмотивованою, постановленою ігноруванням правових позицій Верховного Суду та ЄСПЛ, на які посилався позивач, з застосуванням до заяви про забезпечення позову необгрунтовано підвищених стандартів доказування, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.
Відзив у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем не надано доказів ухилення відповідача від повідомлення позивача про стан здоров'я дитини, її місце перебування і навчання. Вимога про забезпечення зустрічі батька з дитиною не конкретизована, що унеможливлює її виконання відповідачем, яка виконуючи судове рішення має мати визначеність щодо своїх дій, а саме місця, часу зустрічей, порядку передання дитини, наслідків їх невиконання. Щодо вимоги про забезпечення навчання дитини в режимі он-лайн в українській школі з метою підтримання зв'язку з Україною суд першої інстанції вважав її необґрунтованою, оскільки позбавлений можливості встановити чи такий вид навчання відповідатиме найкращим інтересам дитини, порівняти графіки навчання за місцем перебування з графіком навчання он-лайн, з'ясувати наявність інших інтересів дитини, окрім навчання (гуртки, секції, хоббі), наявність протипоказань чи обмежень щодо застосування саме такого виду навчання для дитини з огляду на її вік, стан здоров'я, особливості розвитку, і доказів, які б дозволяли суду встановити ці обставини, стороною позивача суду не надано. З цих підстав суд першої інстанції прийняв рішення про відмову у вжитті заходів забезпечення позову.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Встановлено, що у лютому 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якому просив суд:
визнати незаконним утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території Бельгії малолітньої ОСОБА_3 2017 року народження;
прийняти рішення, яким негайно повернути малолітню ОСОБА_3 2017 року народження, до місця постійного проживання в Україні (адреса її постійного проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ) та допустити негайне виконання рішення в частині повернення малолітньої ОСОБА_3 2017 року народження, на території України;
якщо рішення не буде виконано у добровільному порядку, зобов'язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передати малолтіню ОСОБА_3 2017 року народження її батькові ОСОБА_1 1965 року народження, разом із оригіналами закордонного паспорту дитини та свідоцтва про народження.
В подальшому представник позивача звернулась до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову, в якому просила:
1) Встановити обов'язок ОСОБА_2 в реалізації прав ОСОБА_1 на інформацію про стан здоров'я малолітньою дитини ОСОБА_3 2017 р.н., шляхом повідомлення батькові інформації про стан здоров'я дитини не рідше 1 раз на тиждень через надсилання смс-повідомлень за допомогою телефону та/або програм інтернет телефонії, з наданням копії документів у випадку наявності медичних обстежень, втручання, звернень за медичною допомогою чи профілактичними заходами до медичних установ, у випадку, якщо зазначені заходи не потребують згоди обох батьків відповідно до діючого законодавства України.
2) Встановити обов'язок ОСОБА_2 в реалізації прав ОСОБА_1 на інформацію місце знаходження (перебування) малолітньої дитини ОСОБА_3 2017 р.н., у випадку його зміни більше ніж на 3 дні, зобов'язавши ОСОБА_2 узгоджувати з батьком дитини ОСОБА_1 зміну місця перебування дитини ОСОБА_3 2017 р.н. більше ніж на 3 дні.
3) Встановити обов'язок ОСОБА_2 забезпечити зустріч батька з дитиною, шляхом підготовки та передачі дитини зі всіма необхідними документами (паспорт, довіреності) в аеропорту м. Краків або залізничному вокзалі м. Ужгород, за наступним графіком зустрічей ОСОБА_3 2017 р.н. з батьком ОСОБА_1 :
- 1 місяць літніх канікул (літній місяць) з 1 серпня по 30 серпня з правом пересування по території Європейського Союзу, Закарпаття України, Єгипту та Турції без присутності матері, якщо інше не погоджено між сторонами в добровільному порядку
-1 тиждень восени, з правом пересування по території Європейського Союзу, Закарпаття України, Єгипту та Турції без присутн4ості матері, якщо інше не погоджено між сторонами в добровільному порядку:
- 14 днів зимових канікул в січні з правом пересування по території Європейського Союзу, Закарпаття України, Єгипту, Турції без присутності матері, якщо інше не погоджено між сторонами в добровільному порядку.
4) Встановити обов'язок ОСОБА_2 в реалізації прав ОСОБА_3 2017 р.н. на навчання, шляхом забезпечення дистанційного навчання дитини в Україні за рахунок батька дитини з викладачами ліцензованих навчальних закладів (Ліцензія на право провадження освітньої діяльності у сфері повної загальної освіти), згідно затверджених навчальних програм Міністерства освіти України.
Заява обгрунтована тим, що мати дитини (відповідачка) відмовляється надавати в повному обсязі інформацію батькові про стан здоров'я дитини, місце її навчання. Між батьком та дитиною поступово виникає почуття відчуженості, дитина починає забувати батька, втрачає до нього довіру, повагу, почуття любові та прив'язаності.
Крім того, відповідачка ухиляється від забезпечення навчання дитини он-лайн за українською програмою в українській школі, що може призвести до втрати зв'язку як з батьком так і з Україною, поглиблення її соціалізації в іншій країні.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, дослідивши зміст позовної заяви та поданої заяви про забезпечення позову, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав до задоволення заяви, оскільки предметом заявленого по справі спору є визнання незаконним утримання відповідачкою на території Бельгії малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та негайне повернення дитини до місця постійного проживання в Україні, в той час як заявлені представником позивача вимоги в заяві про забезпечення позову, фактично про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною є позовними вимогами, що суперечить нормам чинного цивільного процесуального законодавства.
Апеляційний суд вважає, що задовольнивши заяву про забезпечення позову у спосіб визначений представником позивача суд фактично вирішить спір щодо визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною при розгляді якого обов'язкова участь Служби у справах дітей та є обов'язковим висновок зазначеної служби щодо спорів такої категорії.
Доводи апеляційної скарги про те, що будь-яке зволікання з забезпечення позову призведе до того, що дитина повністю втратить зв'язок з батьком, почне сприймати його як стороною людину, втратить зв'язок з Україною, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки заявником до заяви не долучено жодних доказів на підтвердження того, що відповідач чинить перешкоди або не надає інформацію щодо стану здоров'я дитини, її місце перебування та навчання.
Доводи апеляційної скарги про те, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з його батьком повинно переважити над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з ним, суд апеляційної інстанції сприймає критично, оскільки вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом щодо участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
Доводи апеляційної скарги про те, що тривала відсутність контакту дитини та батька у випадку задоволення позову, може призвести до того що спільна опіка батьків над дитиною не зможе бути реалізована, бо дитина припинить сприймати батька і таке повернення буде ускладнено, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки такі твердження грунтуються на припущеннях скаржника. Крім того, як зазначалось вище позивач не позбавлений прав звернутись до суду з іншим позовом.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ухвалою суду і переоцінки доказів, та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову та вірно застосував положення ст. 150 ЦПК України.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Патюк Світлани Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 08 серпня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «29» листопада 2023 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Д.Р. Гаращенко
В.І. Олійник