КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023року місто Київ
Справа № 760/12355/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/15006/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого судді: Желепи О.В.,
суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О. В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапка М. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Омельченка Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 серпня 2023 року (ухвалене у складі судді Українця В. В., інформація щодо дати складання повного судового рішення відсутня)
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
ВСТАНОВИВ
У червні 2023 року до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, в якій ОСОБА_3 просила шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований Центральним відділом реєстрації м. Києва з Державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис № 1531 (Серія НОМЕР_1 ) - розірвати.
Позов обґрунтовувала тим, що спільне життя між сторонамиприпинилося через різні погляди на шлюб та сім'ю. Проживають окремо, сімейно-шлюбні стосунки не підтримують, спільного господарства не ведуть, у зв'язку з чим подальше збереження сім'ї вважає неможливим.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 09 серпня 2023 року позов задоволено.
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 02 вересня 2000 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з Державним Центром розвитку сім'ї за актовим записом № 1531 - розірвано.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1 073 гривні 60 копійок.
Не погоджуючись з таким рішенням, Омельченко О. В. в інтересах ОСОБА_2 06 вересня 2023 року засобами поштового зав'язку направив на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 серпня 2023 року та відмовити в задоволені позовної заяви про розірвання шлюбу.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем не доведено ту обставину, що сторони проживають окремо.
Вказує, що судом не вжито жодних заходів до примирення сторін, крім того за відсутності відповідача під час розгляду справи суд не міг з'ясувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, крім того суд не взяв до уваги наявність двох дітей.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року відкрито провадження у даній справі та надано позивачу 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач своїм правом на надання відзиву не скористалась.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання ОСОБА_3 не з'явилась.
Представник ОСОБА_3 адвокат Пащенко П. М. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 серпня 2023 року без змін. Вказував, що позивач категорично заперечує проти надання сторонам строку на примирення та наполягає на розлученні.
ОСОБА_2 та його представник адвокат Омельченко О. В. у судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені судом належним чином.
20 листопада 2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від представника відповідача адвоката Омельченко О. В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання обґрунтовує тим, що він немає змоги прибути у судове засідання оскільки приймає участь у іншому судовому засіданні, крім того у нього є необхідність ознайомлення з матеріалами справи для вивчення наявних в матеріалах справи доказів та документів, якими оформлені процесуальні рішення в справі. Тому просить відкласти розгляд справи на більш пізній термін.
Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню.
Представник зазначає, що приймає участь у судовому засіданні по розгляду іншої справи в Близнюківському районному суді Харківської області, яке призначено на 21.11.2023 року на 13 год. 30 хв. На підтвердження вказаних обставин адвокат долучає судову повістку про виклик до суду .
Вказана повістка датована 13 листопада 2023 р., разом з тим про розгляд апеляційної скарги Омельченка О. В. в інтересах ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 серпня 2023 року, адвокат Омельченко О. В. був повідомлений апеляційним судом завчасно 27 жовтня 2023 року (а. с. 68).
Також, з повістки вбачається, що Близнюківський районний суд Харківської області у справі № 612/217/23 викликає Омельченка О. В. як представника третьої особи, в даній справі Омельченко О. В. є представником відповідача, крім того особою яка подала апеляційну скаргу та ініціювала перегляд рішення.
Виходячи з положень ст. 12 та 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні, однак кожна сторона несе ризик настання наслідків пов'язаних з вчиненням або не вчиненням нею певних дій.
Згідно ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно ч. 1ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Враховуючи, що апеляційне провадження у справі відкрито 13 вересня 2023 року, відкладення розгляду справи призведе до порушення строків розгляду справи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).
Крім того, як підставу для відкладення представник вказує необхідність ознайомлення з матеріалами справи.
Разом з тим, саме адвокатом Омельченко О. В. було подано апеляційну скаргу у вересні 2023 року, представник мав можливість ознайомитись з матеріалами справи завчасно, починаючи з моменту вступу у справу як представника відповідача. Обґрунтованих підстав, що перешкодили представнику відповідача ознайомитись з матеріалами справи раніше, останнім не наведено.
Такі дії представника відповідача свідчать про затягування розгляду справи. Поважних та обґрунтованих причин, що слугували б підставою для відкладення розгляду справи представником відповідача не наведено, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідностатті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь Головуючого судді Желепи О. В., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При розгляді даної справи судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 02 вересня 2000 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження.
Від шлюбу сторони мають повнолітнього сина: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітню доньку: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказував, що з позовної заяви вбачається, що сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства та не підтримують сімейно-шлюбних стосунків. За таких обставин, суд приходить до висновку, що збереження сім'ї буде носити формальний характер.
Колегія суддів погоджується з тким висновком суду першої інстанції, оскільки такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
За змістом положень ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частиною п'ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами 3,4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно до ч.2 ст.104, ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у т.ч. за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч.1 ст.110, ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
В позовній заяві позивач вказує, що більше чим пів року проживає окремо від відповідача, а шлюбні відносини фактично припинені, також просить суд не застосовувати заходи щодо примирення подружжя через їх недоцільність.
В судовому засіданні під час апеляційного перегляду рішення, представник позивача вказував, що у позивача не змінилась позиція, остання наполягає на розлучені та заперечує щодо надання строку на примирення.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Враховуючи принцип рівноправності жінки та чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Однак, принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що йдеться у статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінки» у частині першій підпункту «с» - «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання».
Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
За таких обставин, примушування до перебування у шлюбі одного з подружжя, який проти цього заперечує, буде порушувати його законні права та інтереси і суперечити вимогам закону.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд в порушення норм закону не надав сторонам строку на примирення є безпідставними.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов'язком.
Отже, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання права особи вимагати розірвання шлюбу.
З огляду на добровільність шлюбу, навіть якщо сторони продовжують проживати в одній квартирі, вони мають право на розірвання шлюбу, тому доводи відповідача про недоведеність факту окремого проживання не впливають на вирішення спору про розірванння шлюбу.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував наявність у сторін двох дітей, не заслуговують на увагу, оскільки такі обставини враховані судом. Крім того, як встановлено судом першої інстанції син сторін є повнолітнім. Наявність неповнолітньої дочки не може бути перешкодою для позивача розірвати шлюб.
Інші доводи скарги висновків суду про неможливість збереження сім'ї та відсутність волевиявлення позивача перебувати у шлюбі з відповідачем, не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, рішення суду ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Омельченка Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Желепа
Судді О. Ф. Мазурик
О. В. Немировська