КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року місто Київ.
Справа № 357/11049/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/15571/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапка М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерковського міскрайонного суду Київської області від 12 вересня 2023 року (у складі судді Ярмоли О.Я., повний текст ухвали складено 12.09.2023 року)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки
ВСТАНОВИВ
11.09.2023 року на адресу суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд-2000» про скасування державної реєстрації припинення права оренди земельної ділянки, визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки.
Одночасно з поданням позовної заяви, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення вказаного позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:022:0023; заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:022:0023; заборони ТОВ "АГРОТРЕЙД-2000" користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:01:022:0023; заборони ОСОБА_1 і ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000» вчиняти будь-які дії, які перешкоджатимуть ТОВ Агрофірма «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220489500:01:022:0023 до закінчення строку дії Договору оренди землі № 742 від 21.10.2015 року.
Подана заява, обґрунтована тим, що 21.10.2015 року між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , та ТОВ Агрофірма "БІЛОЦЕРКІВСЬКА" було укладено Договір оренди землі № 742. Протягом усього часу дії Договору оренди землі Орендар користувався земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином виконував свої обов'язки за цим договором. 09.02.2022 року ОСОБА_2 відчужила земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі Договору дарування земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Більше, ніж за рік до закінчення строку дії Договору оренди землі, який був автоматично продовжений до 21.10.2023 року в силу дії підп. 1 п. 27 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, у вересні 2022 року ТОВ Агрофірма "БІЛОЦЕРКІВСЬКА" направило ОСОБА_1 лист-повідомлення (клопотання) про поновлення Договору оренди землі на 7 років разом з проектом відповідної додаткової угоди до нього у порядку, визначеному у ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та п. 5 Договору оренди землі. Однак, Орендодавець не відповів на цей лист у місячний строк. 26.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Майорко Т.О. з заявою про державну реєстрацію припинення права оренди ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» на земельну ділянку у зв'язку з припиненням дії Договору оренди землі, на підставі якої 28.12.2022 року державний реєстратор Майорко Т.О. здійснила державну реєстрацію припинення права оренди товариства. Також, 28.12.2022 року ОСОБА_1 було укладено Договір оренди земельної ділянки № 84 з ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000», за яким він передав в оренду земельну ділянку на 7 років, та подав державному реєстратору документи для державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «АГРОТРЕЙД-2000», яку було проведено 30.12.2022 року.
На момент проведення державної реєстрації припинення права оренди ТОВ Агрофірма «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» на земельну ділянку і її передачі в оренду іншому орендарю на ній були наявні здійснені Позивачем раніше посіви кукурудзи, з яких останній планує зібрати врожай у жовтні- листопаді цього року, але через реєстраційні дії існує загроза того, що йому будуть чинитися перешкоди у цьому з боку Відповідачів або взагалі ТОВ «АГРОТРЕЙД- 2000» забере вказаний врожай. Крім того, збирання врожаю дозволить у подальшому ТОВ «АГРОТРЕЙД- 2000» приступити до користування земельною ділянкою і в майбутньому у разі задоволення позову ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» та набрання законної сили відповідним судовим рішенням перешкоджатиме останньому у використанні цієї ділянки згідно з Договором оренди землі і, відповідно, поновленні його порушеного права оренди на підставі судового рішення у цій справі.
Позивач зазначає, що поведінка відповідачів свідчить про те, що до набрання законної сили судовим рішенням у справі, ними можуть бути вчинені дії, спрямовані на подальше ускладнення поновлення порушеного права оренди ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» і унеможливлення виконання рішення суду у цій справі, у разі задоволення позову шляхом проведення вищевказаних реєстраційних дій у ДРРПНМ, зокрема, Відповідачами може бути розірваний наявний договір оренди землі, після чого буде укладено новий договір оренди землі чи договір емфітевзису щодо земельної ділянки з тим же орендарем або іншими пов'язаними з ним особами, або земельна ділянка може бути передана в суборенду третім особам, тощо.
Ухвалою Білоцерковського міскрайонного суду Київської області від 12 вересня 2023 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на земельну ділянку, площею 1,5509 га, із кадастровим номером 3220489500:01:022:0023 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 783970432204).
В іншій частині заявлених вимог по забезпеченню позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 25 вересня 2023 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині задоволених вимог і ухвалити нову, якою в задоволенні заяви відмовити.
Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що предметом позову є три немайнові вимоги, жодних майнових вимог,таких як вимога щодо звернення стягнення на земельну ділянку Відповідача позов не містить.
Зазначає, що ТОВ «Агрофірма Білоцерківська» в обґрунтування заяви про забезпечення позову, в якості обставин,які на думку позивача можуть створити перешкоди для виконання рішення суду вказало лише припущення, що відповідачі можуть припинити договір оренди земельної ділянки, не надавши на підтвердження жодних доказів.
Звертає увагу, що позивач вже звертався до відповідачів із позовом у 2023 року з тих самих підстав у справі № 357/3293/23, позов залишено без розгляду. Крім того у вказаній справі позивач також подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.
25 жовтня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив представника ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залиши апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову, які обмежать розпорядження відповідачами земельною ділянкою, може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся.
Позивач не має об'єктивної можливості попередити чи контролювати такі дії Відповідачів та інших осіб самостійно, оскільки відомості ДРРПНМ про подання будь-якими особами заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є відкритими. А тому наявна реальна загроза настання обставин, які можуть унеможливити ефективне поновлення його порушеного права оренди.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримала. Представник позивача - ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Представник ТОВ «Агротрейд-2000» в судове засідання не з'явився, про дату та місце судового засідання належно повідомлений на поштову адресу, причини неявки суду не повідомив.
Зважаючи на викладене та беручи до уваги положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів, які не з'явилися в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції зробив висновок, що між сторонами дійсно існує спір щодо права користування земельною ділянкою, реєстрації правочинів, і невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. В даному випадку, суд першої інстанції вважав, що забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірне майно, є ефективним захистом прав сторони по справі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком лише в частині необхідності вживати заходи забезпечення, але в частині обрання виду забезпечення позову - арешт майна, колегія судді вважає, що такий вид забезпечення є неспівмірним з заявленими позовними вимогами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно частини 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
В пунктах 2, 4 ч.1 ст.150 ЦПК України зазначено, що позов забезпечується, в тому числі, забороною вчиняти певні дії.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Отже, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Застосовуючи такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на спірну земельну ділянку суд першої інстанції виходив з того, що такий захід запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядження земельною ділянкою, що дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Разом з тим, предметом спору даної цивільної справи є визнання договору оренди спірної земельної ділянки недійсним та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі із попереднім орендарем - ТОВ «АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА».
Тобто, метою вказаного позову є захист прав ТОВ «АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» на поновлення договору оренди спірної земельної ділянки.
З огляду на те, що позивачем не заявлено жодної майнової вимоги, визначений судом захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є неспівмірним з заявленими позовними вимогами.
Заявляючи вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, позивач повинен довести ті обставини, що відповідачем вчиняються дії щодо їх відчуження, оскільки саме відчуження спірних земельних ділянок, з приводу яких і виник спір, може утруднити виконання рішення суду в майбутньому чи зробити його виконання неможливим.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 2 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, позивач, якому відомо, що спірна земельна ділянка передана власником ОСОБА_1 у платне користування ТОВ «Агротрейд-200» на умовах строкового договору оренди, довів про існування обґрунтованого припущення про те, що в разі відчуження або переуступлення прав оренди даної земельної ділянки, позивач не зможе захистити свої права в межах заявлених позовних вимог, тобто буде позбавлений ефективного захисту в межах уже поданого позову.
Апеляційний суд встановив, що однією з вимог заяви ТОВ АГРОФІРМА «БІЛОЦЕРКІВСЬКА» про забезпечення позову було прохання заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:022:0023.
З урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог, колегія суддів доходить висновку про достатньо обґрунтоване припущення , що невжиття заходів забезпечення позову, шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії з приводу переходу права оренди до інших осіб, може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову та утруднити ефективний спосіб захисту прав позивача.
Доводи представника позивача підлягають оцінці судом першої інстанції під час розгляду справи по суті, разом з тим, з урахування предмету позову, особливостей орендних земельних правовідносин та порядку проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, колегія суддів дійшла до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду про задоволення позову, оскільки власник спірної земельної ділянки та новий орендар до ухвалення відповідного рішення по суті заявлених вимог матимуть можливість розпорядження такою земельною ділянкою на власний розсуд, у тому числі, здійснити її розподіл на декілька земельних ділянок, яким будуть присвоєні нові кадастрові номера.
Скасування державної реєстрації та кадастрового номеру спірної ділянки у результаті її поділу призведе до неможливості виконання судового рішення, внаслідок чого ефективне відновлення порушених прав позивача у випадку задоволення його вимог буде неможливим.
Отже, суд при з'ясуванні підстав для забезпечення позову повинен об'єктивно оцінювати можливість настання несприятливих наслідків, пов'язаних з виконанням судового рішення.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.
Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.
Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.
Враховуючи викладене, а також інтереси та не порушення прав усіх учасників справи, кожний з яких має сподівання на законне і справедливе вирішення виниклих спірних правовідносин об'єктивним та безстороннім судом, колегія суддів дійшла до висновку, що в даному випадку належним та ефективним видом забезпечення позову буде заборона усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки, а накладення арешту на вказану земельну ділянку є неспівмірним видом забезпечення із заявленими позовними вимогами, які зводяться до визнання недійсним договору оренди та скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на спірну земельну ділянку.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин оскаржувана ухвала суду першої інстанції щодо задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 1,5509 га, із кадастровим номером 3220489500:01:022:0023 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 783970432204)не відповідає матеріалам справи та вимогам статей 260, 263 ЦПК України, вона постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права, що в силу статті 376 ЦПК України є підставою для її скасування з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову у даній справі та вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:022:0023.
У відповідності до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат позивача у вигляді сплаченого судового збору у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті не розглядався.
Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Білоцерковського міскрайонного суду Київської області від 12 вересня 2023 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 1,5509 га, із кадастровим номером 3220489500:01:022:0023 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 783970432204) скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Білоцерківська» про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220489500:01:022:0023
В іншій частині заяви про забезпеченню позову - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Головуючий О.В. Желепа
Судді О.Ф. Мазурик
О.В. Немировська