КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа №752/9535/22 Головуючий у І інстанції - Колдіна О.О.
апеляційне провадження №22-ц/824/11450/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
установив:
У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що вони з ОСОБА_1 перебувають у шлюбі, який зареєстровано 07 вересня 2018 року Бердичівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №262.
Зазначає, що шлюбні відносини між сторонами припинились, через різні погляди на життя, постійні ревнощі з боку відповідачки, внаслідок чого виникали постійні конфлікти.
Вказує, що збереження шлюбу є неможливим, сторони з 01 січня 2022 року живуть власним життям, не спілкуються і розлучення є єдиним шансом побудувати нове життя.
Просив розірвати шлюб, зареєстрований 07 вересня 2018 року Бердичівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №262 між ним та ОСОБА_1 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 року, вищезазначений позов задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 07 вересня 2018 року Бердичівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №262 розірвано.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що вона весь час проживала за адресою своєї реєстрації, проте жодної кореспонденції від суду першої інстанції їй не надходило.
Вказує, що має чітке переконання, що не завжди у позові про розірвання шлюбу закладено дійсне бажання припинити шлюбні відносини.
Так, судом першої інстанції не було вжито заходів щодо примирення подружжя.
Просила скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 року, та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі, який зареєстровано 07 вересня 2018 року Бердичівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис №262.
Дітей від даного шлюбу у сторін немає.
Судом встановлено, що сторони не підтримують шлюбних стосунків, не ведуть спільне господарство та не пов'язані спільним побутом.
Подальше існування сім'ї є неможливим, оскільки між сторонами відсутнє почуття любові, відсутнє бажання для відновлення шлюбних стосунків і подальшого існування сім'ї. Шлюб існує формально.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ст.3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч.3,4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч.1 ст.104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно із ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст.110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України).
Відповідно до ст.112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У п.10,11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року роз'яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бут розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитина-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
З наведених обставин справи вбачається, що сторони у справі є подружжям, проте один із них наполягає на розірванні шлюбу.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції відповідач у апеляційній скарзі не навела обґрунтованих мотивів, які б свідчили про неправильність висновків суду щодо наявності підстав для розірвання шлюбу, зокрема доказів, які б свідчили про помилковість його висновку щодо неможливості збереження шлюбу.
Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не було вжито заходів щодо примирення подружжя, не можуть бути взяті до уваги, оскільки ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу у серпні 2022 року, таким чином у відповідача було достатньо часу для вжиття заходів щодо примирення із чоловіком.
Разом з тим, виходячи з засад сімейного законодавства, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання його права вимагати розірвання шлюбу.
У позовній заяві позивач зазначив, що надання строку на примирення не виправить стан шлюбних відносин, оскільки кожен із подружжя живе своїм життям, їх шлюб існує лише формально, а тому надання строку на примирення лише погіршить стан його відносин з відповідачем та продовжить їх перебіг в часі.
Встановивши, що позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а також врахувавши відсутність майнового спору, суд першої інстанції, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, дійшов правильного висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Викладені в апеляційній скарзі доводи, є непереконливими, та такими що не спростовують висновків суду першої інстанції, а також не впливають на правильність прийнятого рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 28 листопада 2023 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді С.О. Журба
Т.О. Писана