КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2023 року м. Київ
справа №381/4427/23
провадження № 33/824/5133/2023
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП України,
ВСТАНОВИВ
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ААД № 198462 від 27.09.2023, ОСОБА_1 27.09.2023 о 07год. 34 хв. у м. Фастів по вул. Княгині Ольги, керував транспортним засобом Honda Lead д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння шкіряного покрову обличчя, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, відмова водія від проходження огляду зафіксована технічними засобами відеозапису.
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, зі стягненням судового збору на користь держави.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 26 жовтня 2023 року звернувся з апеляційною скаргою через суд першої інстанції, в якій просить суд скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що долучений до матеріалів справи диск відео фіксації є неналежним доказом, оскільки з протоколу про адміністративне правопорушення незрозуміло на який саме носій інформації записано відеозапис, саме відео фіксування не проводилось з моменту зупинки до кінця розгляду справи поліцейськими, не було безперервним та не містить усіх реквізитів.
Зазначає, що ознаки, які вказані у протоколі не узгоджуються з матеріалами справи, та відеозаписом, зокрема почервоніння обличчя пов'язано з важкою хворобою серця, запах алкоголю поліцейськими не встановлювався, а поведінка відповідала обстановці, що підтверджується відеозаписом.
Звертає увагу, що з відеозапису вбачається, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 не рухався по дорозі, а по узбіччю. Також зазначає, що подія відбулась під двором де проживає ОСОБА_1 .
Вказує, що при ОСОБА_1 не було складено протоколу. Відмовився ОСОБА_1 від проходження освідування тому що поліція йому надала вже заправлений мундштук. Зазначає, що на відео файлі не зафіксовано роз'яснення особі її прав.
Зазначає, що направлення є недопустимим доказом, оскільки воно не було вручене особі та в ньому не зазначено медичного закладу. Водія не було відсторонено та не затримано транспортного засобу.
У судовому засіданні 20.11.2023 року ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.130 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно ч.2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до Закону, у своїх діях поліцейський керується Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затв. Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (затв. Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 року), Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (затв. Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року).
Відповідно до п.2 Порядку - огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Згідно п. 3 Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є:- запах алкоголю з порожнини рота;- порушення координації рухів;- порушення мови;- виражене тремтіння пальців рук;- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;- поведінка, що не відповідає обстановці.
Водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного сп'яніння (п. 1 розділу 9 Інструкції 2).
Згідно п. 3 Порядку та п. 6 Інструкції огляд проводиться двома способами: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів; 2) лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
За наявності ознак алкогольного сп'яніння поліцейський проводить огляд за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
За вимогами п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 України, водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
У постанові суду першої інстанції суддя підставно вказав, що в діях водія ОСОБА_3 вбачається порушення правил дорожнього руху.
Вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 198462 від 27.09.2023;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від огляду;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від огляду;
- відеозаписами з нагрудної камери працівника поліції, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки та у медичному закладі на встановлення стану сп'яніння.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
Доводи про неналежність доказу, а саме відеозапису, не знайшли свого підтвердження, оскільки належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для справи, у тому числі достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Оскільки відеозаписом, що міститься у матеріалах справи, та який був досліджений судом першої інстанції, підтверджені обставини, які підлягають доказуванню, він не може бути визнаний неналежним доказом.
При цьому в апеляційній скарзі не оспорюються зафіксовані на відео обставини, які мали місце за участю ОСОБА_1 , а навпаки використовуються як доказ доводів апеляційної скарги.
Посилання апеляційної скарги на те, що ознаки сп'яніння, які визначені у протоколі, не узгоджуються з матеріалами справи, не знайшли свого підтвердження. Так, з відеозапису вбачається, що працівниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 , що в нього є різкий запах алкоголю, на що ОСОБА_1 не надав пояснення. Поведінка ОСОБА_1 не відповідала обстановці, була агресивною по відношенню до працівників поліції, ОСОБА_1 неодноразово переривав бесіду з поліцейськими, кричучи та намагаючись піти.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом не по дорозі, а по узбіччю біля свого будинку, не спростовує його вину у керуванні транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'ягніння, а лише підтверджує такі обставини. Крім того апеляційний суд звертає увагу, що, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 повідомив поліцейським, що щойно довіз свою жінку до зупинки та повертався додому.
Посилання скаржника на те, що його не було відсторонено від керування транспортного засобу, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки не впливає на доведеність його вини у керуванні транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, та відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння. Відсутність таких відомостей в матеріалах справи жодним чином не впливає на законність прийнятого судом рішення. Крім того, з огляду на те, що зупинка транспортного засобу відбулася неподалік від місця проживання водія, вилучати транспортний засіб не було підстав.
Також суд апеляційної інстанції враховує, що відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння, є грубим і досить поширеним правопорушенням. Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 зазначив, що він не міг поїхати на огляд, оскільки залишився вдома з неповнолітньою дитиною, що лише підтверджує факт відмови пройти огляд на стан сп'яніння. Та обставина, що колір обличчя пов'язаний з тяжкою хворобою серця, а не з вживанням алкоголю, не свідчить про відсутність складу порушення, який полягає саме у відмові в проходженні огляду. Водій, знаючи, що він не вживав алкоголь , мав погодитись на огляд на стан сп'яніння на місці зупинки і довівши відсутність вмісту алкоголю, мав можливість уникнути притягнення до відповідальності за відмову в проходженні такого огляду.
ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" роз'яснено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід врахувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Фактично своїми діями ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, що зафіксовано технічними засобами відеозапису. У такому випадку дії працівників поліції відповідають вимогам ст. 266 КУпАП.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65).
Судом першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Об'єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наявних в матеріалах справи доказів апеляційний суд не вбачає.
З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
У рішення ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).
Згідно положень ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права судом першої інстанції не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що постанова судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,- залишити без задоволення.
Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно , є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Желепа