Постанова
Іменем України
14 листопада 2023 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/15523/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,
за участю секретаря Ратушного А. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну ОСОБА_1
на рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 25 квітня 2023 року
в складі судді Журибеди О. М.
у цивільній справі №759/15715/21 Святошинського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд гарантування інвестицій", державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни,
третя особа - ОСОБА_2 ,
про скасування рішення про державну реєстрацію з припиненням права власності,
УСТАНОВИВ:
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд гарантування інвестицій" (далі - ТОВ "ФК "ФГІ", Товариство), державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - ПН КМНО) Джуринської Л. В., в якому просила скасувати рішення державного реєстратора - ПН КМНО Джуринської Л. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57899890 від 28.04.2021; номер запису про право власності/довірчої власності: 41730219, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "ФК "ФГІ" з одночасним припиненням права власності останнього на цю ж квартиру.
Позовна заява мотивована тим, що 22.04.2022 державним реєстратором Джуринською Л. В. було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57899890 від 28.04.2021 (номер запису про право власності/довірчої власності: 41730219), підставою для державної реєстрації став договір іпотеки від 18.03.2008. Вказаним рішенням державного реєстратора здійснено перереєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 було за ТОВ "ФК "ФГІ".
Вказувала, що дане рішення державного реєстратора є незаконним, оскільки квартира, як предмет іпотеки за договором від 18.03.2008, підпадає під заборону здійснення такої реєстрації, що визначено в Законі України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Також вказувала, що жодних письмових вимог від іпотекодержателя - іпотекодавці не отримували; вона не надавала своєї згоди на проведення переоформлення її майна.
Зазначала, що набуття права власності на спірну квартиру можливе лише на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Додатково звернула увагу, що 23.04.2021 вступили в силу зміни до Закону України «Про споживче кредитування», які надають право позичальникам реструктуризувати свої кредитні зобов'язання виражені в іноземній валюті. Вона бажала реалізувати своє право, передбачене законодавством та подати заяву про реструктуризацію свого кредитного зобов'язання, що виникло за кредитним договором.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги посилалася на те, що суд першої інстанції безпідставно погодився з доводами відповідача щодо належного сповіщення іпотекодавця про початок процедури звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку.
Суд дійшов помилкового висновку про наявність доказів надсилання ТОВ "ФК "ФГІ" вимоги про усунення порушення умов кредитного договору позичальнику та іпотекодавцю, як і про наявність повторного надсилання такої вимоги.
Вказувала, що жодної кореспонденції від ТОВ "ФК "ФГІ" протягом 2020-2023 років не отримувала.
Також вказувала, що перехід права власності на належну їй квартиру до відповідача відбувся незаконно, що призвело до порушення її прав, оскільки квартира є єдиним місцем її проживання та членів її сім'ї.
Судом не враховано, що надана державному реєстратору експертна оцінка вартості нерухомого майна станом на 21.04.2021 є об'єктивно значно заниженою.
Звернула увагу, що при зверненні до суду з даним позовом, вона просила скасувати рішення державного реєстратора - ПН КМНО Джуринської Л. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57899890 від 28.04.2021, тоді як суд першої інстанції помилково вважав, що державна реєстрація права власності була здійснена 22.04.2021. У зв'язку з цим суд помилково вважав, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" втратив чинність 21.04.2021 та поновив свою дію 22.04.2021, як наслідок дійшов помилкового висновку, що на спірну квартиру не поширювалася дія даного закону.
За наведених обставин просила рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25.04.2023 скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач - ТОВ "ФК "ФГІ" подав відзив, в якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Представник позивача - ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених в ній, та просив задовольнити.
Представник відповідача ТОВ "ФК "ФГІ" - Дорошенко Д. П. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідач - ПН КМНО Джуринська Л. В., належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася та свого представника не направила.
Третя особа - ОСОБА_2 про день, час та місце розгляду справи повідомлений, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_4 та третьої особи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.03.2008 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , яка складається з 1 житлової кімнати, загальною площею 43, 20 кв.м. ,у тому числі жилою площею 17,70 кв.м. (том 1, а. с. 18).
18 березня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №107/П/76/2008-840, згідно з яким останній було надано цільовий кредит на проведення розрахунків за договором купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в сумі 144 272 долари США 43 центів зі сплатою 11,3% річних, строком до 18.03.2033 (то 1, а. с. 76-77).
01 жовтня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та позичальником було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №107/П/76/2007-840 від 18.03.2008, якою сторони узгодили здійснення повернення суми кредиту по ануїтетному графіку, щомісячно; сума щомісячного платежу становила 1965,68 доларів США (том 1, а. с. 78).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 18.03.2008 укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С. П., зареєстрований в реєстрі за №2477 (том 1, а. с. 24-25).
Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору, іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язання, що витікає з кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки, яким є нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_3 .
07 травня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «ФГІ» укладено договір №GL3N217046_ПВ216 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Швець Р. О. за реєстровим №1557, за умовами якого ПАТ «КБ «Надра» відступило ТОВ «ФК «ФГІ» права вимоги до боржника, що належали ПАТ «КБ «Надра» на підставі кредитного договору №107/П/76/2008-840 від 18.03.2008 та іпотекодавців за договором іпотеки, посвідченим Ковальчуком С. П. , приватним нотаріусом КМНО 18.03.2008, зареєстрованого в реєстрі за №2477, а ТОВ «ФК «ФГІ» набуло зазначені вище права вимоги (том 1, а. с. 82-85).
Згідно розрахунку заборгованості, наданого відповідачем, у ОСОБА_1 за договором №107/П/76/2008-840 від 18.03.2008 станом на 07.05.2020 наявна кредитна заборгованість в сумі 179 732,66 доларів США, з яких: - 142917,66 доларів США основного богу та 36 815, 00 доларів США - відсотки (том 1, а. с. 86).
25.06.2020 цінним листом з описом вкладення за вих. №89 від 24.06.2020 ТОВ «ФК «ФГІ) на адресу попередньої реєстрації місця проживання позивачки: АДРЕСА_4 направлено вимогу про усунення порушення умов кредитного договору на виконання боржником зобов'язання за кредитним договором - оплати суми заборгованості: 179 732, 66 дол. США. Також, позивачку попереджено, що якщо протягом 30-ти днів дана вимога не буде виконана, ТОВ «ФК «ФГІ» розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ЗУ «Про іпотеку» та умов договору іпотеки будь-яким способом на власний розсуд, в тому числі шляхом позасудового врегулювання. Дане поштове відправлення було вручено адресату 26.06.2020.
25.06.2020 цінним листом з описом вкладення за вих. №91 від 24.06.2020 відповідачем ТОВ «ФК «ФГІ» на адресу реєстрації місця проживання позивача: АДРЕСА_2 направлено вимогу про усунення порушення умов кредитного договору, яка була вручена адресату 01.07.2020.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи доказів надсилання ТОВ ФК "ФГІ" позивачу вимоги про усунення порушень за основним зобов'язанням та доказів вручення такої вимоги їй, як іпотекодавцю.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що перереєстрація права власності на іпотечну квартиру за ТОВ "ФК "ФГІ" відбулася з дотриманням вимог діючого законодавства; іпотекодержателем було надано перелік всіх необхідних документів для здійснення перереєстрації права власності на іпотечну квартиру. Суд також виходив з того, що дія норм Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не поширюється на спірну квартиру, оскільки перереєстрація права власності відбулася 22.04.2021, а даний закон втратив чинність 21.04.2021 та фактично поновив свою дію з 23.04.2021.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що до такого висновку суд першої інстанції дійшов за неповного з'ясування обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з наступних підстав.
Як вбачається з прохальної частини позову, ОСОБА_1 просила скасувати рішення державного реєстратора - ПН КМНО Джуринської Л. В. про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень, індексний номер: 57899890 від 28.04.2021; номер запису про право власності: 41730219, щодо переходу права власності до ТОВ "ФК "ФГІ" на квартиру АДРЕСА_1 .
До позовної заяви ОСОБА_1 долучила інформаційну довідку №263311607 від 25.06.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, про яку згадувалося вище.
В даній довідці міститься інформація про об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 . Зокрема, в довідці серед іншого зазначено інформацію про зміну права власності щодо спірної квартири (реєстрація права власності за ТОВ "ФК "ФГІ"), а саме:
дата, час державної реєстрації: 22.04.2021 18:30:49;
відомості внесено до Реєстру: 28.04.2021 09:14:45, приватний нотаріус Джуринська Л. В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, індексний номер рішення: 57899890;
підстава для державної реєстрації: Договір іпотеки, серія та номер: 2477, виданий 18.03.2008, видавник Ковальчук С. П. , Договір №GL3N217046_ПВ216 про відступлення права вимоги, серія та номер: 1557, видано 07.05.2020, виданий Швець Р. О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер: 57899890 від 28.04.2021 09:11:26, приватний нотаріус Джуринська Л. В., Київський міський нотаріальний округу;
відомості внесено до Реєстру: 28.04.2021 09:15:45, приватний нотаріус Джуринська Л. В., Київський міський нотаріальний округ (том 1, а. с. 20-23).
Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення державного реєстратора) було визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
В статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено, що реєстраційні дії здійснюються в день реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав, крім випадків, передбачених цією статтею. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви в Державному реєстрі прав.
В Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (в редакції Постанови КМУ від 23.08.2016 №553) в редакції, яка діяла на час прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення, було визначено, що за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав (пункт 18).
Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 19).
Моментом прийняття заяви вважається дата і час її реєстрації у базі даних заяв. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав в електронній формі проводиться в порядку черговості їх надходження, у тому числі з урахуванням заяв, що подаються в паперовій формі (пункт 32).
Сукупний аналіз наведених обставин та положень закону приводить до висновку, що 22.04.2021 ТОВ "ФК "ФГІ" державному реєстратору було подано заяву про державну реєстрацію права власності на іпотечну квартиру в позасудовому порядку, а 28.04.2021 державним реєстратором Джуринською Л. В. прийнято оспорюване рішення про здійснення такої реєстрації, відомості про що було внесено до Реєстру 28.04.2021.
Проте, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не застосував вищезгадані норми матеріального права та не встановив обставин, на які посилалася позивачка у позовній заяві, у зв'язку з чим дійшов безпідставного висновку про прийняття державним реєстратором рішення про перереєстрацію права власності 22.04.2021.
Таким чином, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме згідно записів розділу "Актуальна інформація про право власності/номер запису про право власності", вбачається, що підставою внесення запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є рішення державного реєстратора - ПН КМНО Джуринської Л. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер 57899890, прийняте 28.04.2021 о 09:11:26.
Тобто, оспорюване рішення державного реєстратора було прийняте 28.04.2021 після отримання 22.04.2021 поданих ТОВ "ФК "ФГІ" документів для реєстрації права власності на спірну квартиру та самої реєстрації заяви в базі даних.
З урахуванням наведеного колегія суддів знаходить обґрунтованими і доводи скаржника про помилковість висновку суду першої інстанції, щодо не розповсюдження на спірні правовідносини дії Закону України "Про мораторій стягнення майна громадян України", наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", з огляду на таке.
07 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій стягнення майна громадян України", наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" №1304-VІІ (далі - Закон №1304-VІІ), за приписами якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника і майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м. для квартири та 250 кв.м. для житлового будинку.
Пунктом 4 Закону №1304-VІІ передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України "Про іпотеку").
Отже, Закон України "Про іпотеку" прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому, до прийняття Закону №1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Водночас Закон №1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодержателя без згоди останнього на таке відчуження.
Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» було передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Розділу Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедури банкрутства (в редакції Закону України від 16.09.2020 №895-ІХ) Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через вісімнадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу, тобто 21 квітня 2021 року.
13 квітня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон №1381-Х "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті", відповідно до пункту 2 розділу ІІ якого Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п'ять місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Також 13 квітня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України №1382-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов'язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб», яким внесла зміни до Кодексу України з процедур банкрутства у розділі «Прикінцеві та перехідні положення» та абзац четвертий пункту 2 виклала в такій редакції: «Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через двадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу».
Два вищезгадані закони Президент України 21 квітня 2021 року підписав, а 22 квітня 2021 року їх опубліковано в офіційному друкованому виданні - газеті «Голос України».
Закони України від 13 квітня 2021 року №1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» та №1382-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов'язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» набрали чинності 23 квітня 2021 року.
Отже, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність 21 квітня 2021 року та фактично поновив свою дію 23 квітня 2021 року.
Як вже вказувалося вище, заяву про державну перереєстрацію права власності ТОВ "ФК "ФГІ" подав 22.04.2021 року, а рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки прийнято державним реєстратором 28.04.2021, тобто після того як з 23.04.2021 мораторій на звернення стягнення майна громадян поновив свою дію, що в свою чергу могло бути підставою для відмови в здійсненні державним реєстратором реєстрації права власності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.07.2023 у справі №759/5454/19 зазначила, що погоджується з висновком апеляційного суду, що квартира 94,80 кв.м., яка використовується як місце постійного проживання позивачем, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Закону №1304-VII, у тому числі шляхом реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк» як забезпечення виконання позивачкою умов кредитного договору. Таким чином, у державного реєстратора були наявні правові підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ «Укрсоцбанк».
Як вже вказувалося вище та підтверджується матеріалами справи загальна площа спірної квартири становить 43,2 кв.м., з яких 17,7 кв.м. - житлова площа.
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 з серпня 2009 року зареєстрована та проживає в квартирі, яка є предметом іпотеки, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 14-15).
Матеріали справи не містять доказів зареєстрованого за ОСОБА_1 на праві власності іншого нерухомого житлового майна, крім квартири, яка фактично є предметом спору.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 43,2 кв.м., яка використовується як місце постійного проживання позивачем, не може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) на підставі дії Законів України від 13.04.2021 №1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» та №1382-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов'язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб», у тому числі шляхом реєстрації права власності за ТОВ "ФК "ФГІ" як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 18 березня 2008 року, укладеного в іноземній валюті.
Таким чином, у державного реєстратора - ПН КМНО Джуринської Л. В. були наявні правові підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ "ФК "ФГІ".
За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення державного реєстратора - ПН КМНО Джуринської Л. В. є незаконним, оскільки прийняте під час дії мораторію на звернення стягнення майна громадян, як забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими.
Проте, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вищевказаного не врахував, неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини, та як наслідок дійшов неправильного висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку з чим в силу ст. 376 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, то він змінює розподіл судових витрат.
За подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги позивачка сплатила судовий збір в сумі 2 270 грн, який у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України покладається на відповідачів.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень, індексний номер: 57899890 від 28 квітня 2021 року; номер запису про право власності: 41730219, щодо переходу права власності до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд гарантування інвестицій" на квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фонд гарантування інвестицій" на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн 00 коп.
Стягнути з державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) грн 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 28 листопада 2023 року.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська