КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 28.12.2023 року включно, -
ВСТАНОВИЛА:
На розгляді Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження №42021000000000922 від 23.04.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 149, ч.3 ст. 152, ч.6 ст. 153, ч.ч. 1, 2 ст. 156, ч.ч. 1, 4 ст. 301-1 КК України.
Ухвалою підготовчого судового засідання Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.10.2023 року крім іншого обрано обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 28.12.2023 року включно без альтернативи внесення застави.
На дану ухвалу захисник ОСОБА_5 , діючи в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.10.2023 року та ухвалити нову ухвалу, якою застосувати стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та зазначає, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і будь-які докази наявності таких ризиків до клопотання не додавались та судом не досліджувались, тобто фактично ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою виключно на підставі тяжкості інкримінованих йому злочинів.
Також апелянт вказує, що ОСОБА_6 має похилий вік та незважаючи на це, тривалий час перебував на службі в Збройних силах України, з 28.03.2023 по 21.05.2023 брав участь у бойових діях в районі населених пунктів Часів Яр та Бахмут. 08.09.2023 року комісією ВЛК визнаний обмежено придатний до служби наявність ряду захворювань, однак незважаючи на ці захворювання, останній не звільнився з лав ЗСУ та продовжує нести службу.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 має дружину, яка є інвалідом 3 групи, постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за весь час досудового розслідування сумлінно виконував свої процесуальні обов'язки, у розшуку не перебував, а тому апелянт вважає, що ОСОБА_6 можливо обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Відповідно до положень ч.4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявили клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Оскільки особа, яка подала апеляційну скаргу - захисник ОСОБА_5 не просив розглядати дану апеляційну скаргу за участю сторін, а від інших учасників кримінального провадження також не надходило клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін кримінального провадження, апеляційний суд, відповідно до вимог ч.4 ст. 422-1 КПК України, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі останніх.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали контрольного провадження №1-кп/369/2415/23 (справа №370/2734/23) за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та апеляційні доводи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скаргизахисника, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів даної справи, 30.10.2023 року під час розгляду у підготовчому судовому засіданні кримінального провадження №42021000000000922, у якому ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 149, ч.3 ст. 152, ч.6 ст. 153, ч.ч. 1, 2 ст. 156, ч.ч. 1, 4 ст. 301-1 КК України, прокурор заявила клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без альтернативи внесення застави, оскільки пред'явлене обвинувачення в сексуальному насильстві щодо малолітньої особи нівелює будь-які соціальні зв'язки обвинуваченого, а також послалась на існування ризиків, які були враховані при обранні такого запобіжного заходу під час досудового розслідування.
За змістом положень ч.1 та ч.2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Вирішуючи питання за клопотанням прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції врахував дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, військовослужбовець, має стійкі соціальні зв'язки, проте сталі соціальні зв'язки не переконують суд у можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу аніж тримання під вартою, оскільки на даний час прокурором доведено існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а тому суд дійшов висновку про необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без альтернативи внесення застави.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Таким чином, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків, оскільки конкретні обставини кримінального провадження, ступінь суспільної небезпеки інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 149, ч.3 ст. 152, ч.6 ст. 153, ч.ч. 1, 2 ст. 156, ч.ч. 1, 4 ст. 301-1 КК України, які відносяться у тому числі до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, та тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, зокрема за ч.6 ст. 153 КК України у виді позбавлення волі строком на 15 років або довічне позбавлення волі, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, свідчить про неможливість застосування стосовно ОСОБА_6 іншого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, оскільки він не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду даного кримінального провадження.
Крім того, кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , у тому числі сексуальне насильство щодо малолітньої особи, мають досить високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, а тому з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд обґрунтовано зазначив про неможливість обрання ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу аніж тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України,колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у клопотанні прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою доведено існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою і судом першої інстанції встановлена об'єктивна наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а посилання апелянта на те, що ОСОБА_6 має похилий вік та незважаючи на це, тривалий час перебував на службі в Збройних силах України, брав участь у бойових діях, має ряд захворювань, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а також має дружину, яка є інвалідом 3 групи, постійне місце проживання та за весь час досудового розслідування сумлінно виконував свої процесуальні обов'язки, не можуть слугувати безумовною підставою для обрання ОСОБА_6 іншого більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
За викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.10.2023 року про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без альтернативи внесення застави винесена з додержанням вимог кримінального процесуального закону, є законною та обґрунтованою і підстав для її скасування та обрання ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 149, ч.3 ст. 152, ч.6 ст. 153, ч.ч. 1, 2 ст. 156, ч.ч. 1, 4 ст. 301-1 КК України, іншого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, про що ставиться питання в апеляційній скарзі його захисника, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 28.12.2023 року включно без альтернативи внесення застави - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: __________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3