Справа № 752/20711/23
Провадження № 2/752/7226/23
УХВАЛА
09.10.2023 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Колдіна О.О., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна» до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Азов Скан Транс» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії,
ВСТАНОВИВ:
позивач звернувся до суду з позовом до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Азов Скан Транс» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії в розмірі 14229324 гривні.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між ТОВ «Сканія Кредіт Україна та ТОВ «Азов Скан Транс» були укладені договори фінансового лізингу, на виконання яких позивач передав ТОВ «Азов Скан Транс» у користування, як Лізингоодержувачу, транспортні засоби, що належали на праві власності ТОВ «Сканія Кредіт Україна».
ТОВ «Азов Скан Транс» здійснював свою діяльність в АДРЕСА_1 , і основним видом діяльності Лізингоодержувача було перевезення вантажним транпортом та зберігання зерна.
Після широкомаштабного вторгнення РФ в України, 01.03.2022 р. на територію Лізингоодержувача зайшла група осіб зі зброєю і повідомила про націоналізацію майна. В подальш8ому було пред'явлено розпорядження про відбір зернових та автотранспорту, зокрема автомобілів, які знаходились у користуванні на підставі договорів лізингу. Подальша доля автомобілів невідома.
Позивач зазначає, що підприємству завдано збитків втратою майна, що належало йому на праві власності.
Дослідивши матеріали поданої заяви, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження з наступних підстав.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.20 ГК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
За змістом частин першої, другої та третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справі N 367/4695/20 (провадження N 14-12цс21) критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Адже Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі "Белілос проти Швейцарії"); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі "Занд проти Австрії").
Разом з тим, суд бере до уваги, що ст. 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Аналіз цієї норми права дає підстави вважати, що суб'єкти публічного права, вказані в ч. 2 ст. 2 ЦК України можуть бути учасниками цивільних відносин лише за умови набуття статусу особи.
Для того, щоб бути повноцінним учасником цивільних відносин, державі потрібно мати певний правовий вираз (статус), притаманний звичайним учасникам цих відносин, тобто статус особи. Враховуючи національні правові традиції, мова може йти лише про статус юридичної особи публічного права. Таким чином, держава, будучи особою публічного права приймає участь в цивільному обороті, несе майнову відповідальність як казна.
В даній справі спір виник між юридичною особою та іноземною державою-агресором як особливим суб'єктом цивільного права, статус якого може бути прирівняно до юридичної особи публічного права. При цьому, спір виник з приводу заподіяння шкоди майну Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна», який є спором, пов'язаним із здійсненням господарської діяльності позивача, а отже на нього поширюється предметна юрисдикція господарських судів.
Враховуючи викладене, даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.186 ЦПК України, суддя
УХВАЛИВ:
відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна» до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Азов Скан Транс» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: