Справа № 752/30967/21
Провадження № 2/752/1905/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
Іменем України
09.10.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого - судді Колдіної О.О.
з участю секретаря - Ящука Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ВСТАНОВИВ:
позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд стягнути із відповідача на свою користь суму позики у розмірі 338 040,00 грн, 14 535,72 грн, 95 165,00 грн штрафу, інфляційних втрат, 3 % річних у розмірі 5 529,04 грн та 4 806,60 грн судового збору.
В обґрунтування позову зазначив, що 21.04.2021 між сторонами було укладено договір позики, згідно умов якого позивач передав відповідачу у борг грошові кошти у розмірі 338 040,00 грн на строк до 31.05.2021 року. Позивачем було належно виконано умови договору позики та надано відповідачу грошові кошти. Проте свої зобов'язання за договором відповідач не виконав, борг не повернув, у зв'язку з чим виникла заборгованість на яку позивач нарахував 3% річних та інфляційні витрати, які позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 31.05.2023 відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання. Надано відповідачу строк на подання відзиву на позов.
Своїм правом на подачу відзиву на позов відповідач не скористався.
17.10.2022 на адресу суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь загальну суму заборгованості за договором позики у розмірі 692 081,94 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У ході розгляду справи представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просить задовольнити позов у повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечував. Подав заяву про розгляд справи без участі представника.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив.
Від представника відповідача - адвоката Комарова Г.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі. Проте вказане клопотання не взято судом до уваги, оскільки заява та матеріали справи не містять доказів участі представника відповідача в іншому судовому засіданні.
Беручи до уваги зазначене та відсутність заперечень сторони позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи, що узгоджується із положеннями ст.280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.ст. 2, 4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що відповідно до договору позики від 21.04.2021 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 338 040,00 грн, що еквівалентно 12 000 доларам США за курсом НБУ на день підписання договору, зі строком повернення позики до 31.05.2021 року.
Відповідно до п.2 договору позики, передача вказаної суми боргу підтверджується фактом підписання цього договору позичальником.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За правилами ст. 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки».
Як передбачає ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Однак відповідач на день розгляду справи не виконав взяті на себе зобов'язання за договором позики та не повернув позивачу кошти.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до положень ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Беручи до уваги те, що відповідач у визначені договором позики строки не повернув в повному обсязі суму позики, вимога позивача щодо повернення суму позики є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
За змістом ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, та той факт, що у визначений договором строк відповідач грошові кошти не повернув, чим порушив умови договору позики, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних та інфляційні витрати,згідно наданого позивачем розрахунку, який не спростований стороною відповідача.
Згідно вказаного розрахунку 3 % річних за період з 01.06.2021 по 16.12.2021 складає 5 529,04 грн , за період з 17.12.2021 по 08.10.2022 складає 8 224,10 грн. Інфляційні втрати за період з травня 2021 року по листопад 2021 року складають 14 535,72 грн, за період з січня 2022 по серпень 2022 року складають 66 029,38 грн.
Позивач також просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача штраф відповідно до п. 4 договору позики.
Пунктом 4 договору позики передбачено, що у випадку порушення термінів повернення позики позичальник за кожен прострочений місяць зобов'язується сплатити на користь позикодавця штраф в еквіваленті 500 доларів США.
Зазначена вимога також підлягає задоволенню за період з червня по грудень 2021 року у розмірі 95 165,00 грн, та за період з січня по вересень 2022 року у розмірі 164 558,70 грн, що підтверджується наданими позивачем розрахунками, які є вірними та не спростовані відповідачем.
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду в розмірі 6 920 грн. 89 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 266, 273, 280 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики у розмірі 692 081 грн 94 коп. та судовий збір у розмірі 6 920 грн 89 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, на підставі заяви відповідача про перегляд заочного рішення.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з моменту його проголошення до Голосіївського районного суду м. Києва.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя