23 листопада 2023 року
м. Київ
cправа № 910/10496/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Баранець О.М.
за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.
та представників
Позивача: Мешканцев Р.В., Вербицький Я.В.
Відповідача : Овчаренко І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023
(головуючий - Барсук М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)
у справі №910/10496/22
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Посольський"
про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Посольський» (далі - ОСББ «Посольський», відповідач) про:
- визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів ОСББ «Посольський», які затверджені протоколом загальних зборів №8 (дата проведення загальних зборів 12.05.2019, дата складання протоколу 28.05.2019);
- визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів ОСББ «Посольський», які затверджені протоколом загальних зборів №9 (дата проведення загальних зборів 27.08.2019, дата складання протоколу 11.09.2019).
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час організації та проведення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , результати яких оформлені протоколами загальних зборів №8 та №9, було допущено численні порушення Статуту ОСББ «Посольський», Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», що є підставою для визнання зборів такими, що не відбулися, а рішення затверджені на цих зборах є такими, що неприйняті та відповідно підлягають визнанню недійсними.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2023, у задоволені позову відмовлено.
4. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 задоволено заяву відповідача про розподіл судових витрат. Стягнуто з позивача на користь відповідача 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції.
5. Приймаючи додаткову постанову апеляційний суд посилався на обґрунтованість заяви відповідача про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката та наявність підстав для її задоволення, з урахуванням положень ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
6. Не погоджуючись з висновками апеляційного суду, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду та відмовити у задоволенні заяви відповідача про розподіл витрат на правничу допомогу.
7. У касаційній скарзі скаржник посилається на порушення відповідачем строків з надання суду доказів, що підтверджують понесення відповідачем витрат на правничу допомогу. Так, скаржник зазначає, що відповідачем надано суду платіжну інструкцію про сплату таких витрат, тільки 03.08.2023, тобто через 9 днів після проголошення рішення, а не через 5 днів, як передбачено положеннями ст. 126 ГПК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
8. Відзиві на касаційну скаргу не подавався.
Позиція Верховного Суду
9. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
10. Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
11. Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
12. Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
13. Згідно із пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
14. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
15. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
16. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
17. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
18. За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
19. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
20. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
21. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
22. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом у відзиві на апеляційну скаргу, відповідачем було визначено, що у зв'язку з поданням відзиву на апеляційну скаргу відповідач несе витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, такі витрати відповідач просив стягнути з позивача.
23. Згідно із частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
24. Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
25. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
26. Водночас, частиною 3 цієї статті визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
27. При цьому, згідно частини 4 вказаної норми розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
28. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
29. Водночас, за приписами частини шостої статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
30. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
31. Апеляційним судом встановлено, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем були подані до закінчення судових дебатів у справі, як це передбачено ч. 8 ст. 129 ГПК України, а саме разом із відзивом на апеляційну скаргу.
32. У той же час, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
33. Так, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
34. З урахуванням вищезазначеного апеляційним судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано договір про надання правової допомоги №71 від 05.11.2021, укладений між ОСББ «Посольський» та Адвокатським об'єднанням «Юридичні технології», додаткову угоду від 01.02.2023 до цього договору, узагальнений кошторис, який є додатком до договору про надання правової допомоги №71 від 05.11.2021.
35. В пункті 3 узагальненого кошторису, сторони погодили, що сума оплати (гонорару), яку належить сплатити замовнику на користь адвоката за виконання визначеного у цьому пункті комплексу послуг визначається таким чином: за підготовку запитів та процесуальних документів для розгляду справи у суді - залежно від кількості витраченого часу та погодинної ставки роботи - 1 500,00 грн/людино-година; за участь у судовому засіданні, ознайомлення з матеріалами справи у суді - 2 000,00 грн/судодень. Оплата передбачених цим пунктом послуг здійснюється замовником протягом 10 (десяти) календарних днів з дати вступу у законну силу рішення, постанови чи ухвали суду, якими завершується розгляд відповідної справи судом, або авансом.
36. Апеляційним судом встановлено, що відповідачем надано суду акт надання послуг № 24 від 02.06.2023, відповідно до якого адвокатським об'єднанням виконано роботи з підготовки відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/10496/22 від 03.04.2023 на суму 3 000,00 грн. Повноваження адвоката Овчаренко І.С., який представляв інтереси відповідача у суді апеляційної інстанції, підтверджені ордером № 1257567 та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 001802 від 31.08.2018.
37. В свою чергу, позивачем було подано до суду апеляційної інстанції заперечення на заяву відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких позивач зазначає, що відповідач лише 03.08.2023, тобто через 9 днів після проголошення рішення надав докази понесення витрат на правничу допомогу у вигляді сплати витрат за платіжною інструкцією № 1040 від 01.08.2023.
38. Заперечення позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу, обґрунтовано відхилено апеляційним судом, з урахуванням положень п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст.129 ГПК України, при цьому, апеляційний суд зазначив, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги, при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. В той же час, апеляційним судом встановлено, що позивачем належним чином не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження невідповідності визначеного відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу (3 000,00 грн.) фактично наданим послугам (підготовка відзиву на апеляційну скаргу).
39. Касаційний суд вважає такі висновки апеляційного суду правомірними, оскільки стягнення витрат на правничу допомогу не залежить від фактичної сплати стороною таких витрат, але такі витрати мають бути належним чином обґрунтовані, зважаючи на положення ст.ст. 126 ,129 ГПК України.
40. З урахуванням зазначеного касаційний суд вважає безпідставними доводи касаційної скарги, щодо несвоєчасного подання відповідачем до апеляційного суду доказів понесення витрат на правничу допомогу, а саме платіжної інструкції № 1040 від 01.08.2023 про сплату витрат на послуги адвоката. При цьому, як вказувалось, докази, якими підтверджено понесення відповідачем витрат на послуги адвоката, відповідачем подано до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу, тобто в межах строку, встановленого положеннями частини 8 статті 129 ГПК України.
41. Таким чином, суд апеляційної інстанції оцінивши подані відповідачем докази понесення витрат на правничу допомогу, з урахуванням положень ст.ст. 126, 129 ГПК України, встановив, що заявлений відповідачем розмір витрат на правову допомогу є реальним, дійсним, та відповідає критеріям розумності і необхідності, з огляду на конкретні обставини справи, фінансовий стан обох сторін. При цьому, апеляційний суд зазначив, що втручання суду у договірні відносини сторін у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України, можливе лише за умови обґрунтованості, що було виконано відповідачем, та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, тоді як позивачем не надано суду доказів на обґрунтування неспівмірності заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу.
42. Зважаючи на встановлене апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення заяви відповідача щодо відшкодування за рахунок позивача 3000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, і суд касаційної інстанції погоджується з такими висновка апеляційного суду.
43. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що скарга є необґрунтованою, а тому, додаткову постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
44. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
45. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).
46. Враховуючи викладене, додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі №910/10496/22, необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 244, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 у справі №910/10496/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді С.В. Бакуліна
О.М. Баранець