Гребінківський районний суд Полтавської області
__________________________________________________________________________________
Справа №: 528/1034/23
ВИРОК
Іменем України
29 листопада 2023 року м. Гребінка
Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю учасників кримінального провадження:
за участю:
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні з повною технічною фіксацією в залі суду, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023170580000225, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.05.2023 відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гребінка Лубенського району Полтавської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, без місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на утриманні дітей не має, який не є депутатом, на військовому обліку не перебуває, участі в АТО та ООС не брав, раніше судимого вироком Гребінківського районного суду від 22.12.2022 року за ч. 4 ст. 185 КК України до 5-ти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 та ч.1 ст.357 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_7 будучи раніше судимим 22.12.2022 року вироком Гребінківського районного суду Полтавської області за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, з іспитовим строком на 2 роки, на шлях виправлення не став та вчинив нові кримінальні правопорушення.
Так, 11 травня 2023 року, в період часу з 13 год. 30 хв. по 13 год. 45 хв., ОСОБА_7 , в період дії воєнного стану в Україні, визначеного 24.02.2022 Указом Президента України від № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указом Президента України № 255/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» на 90 діб, прийшов на територію домоволодіння ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , де шляхом вільного доступу, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, діючи умисно, повторно, протиправно, з корисливих мотивів, проник до даного домоволодіння (дворища), та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді заподіяння майнової шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення та наживи, таємно викрав мобільний телефон марки «Huawei P40 lite E» модель «ART-L29», вартість якого, згідно висновку експерта №СЕ-19/117-23/7653-ТВ від 16.05.2023, становить 845 грн. 00 коп., чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на вищевказану суму, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану.
Окрім цього, 03 липня 2023 року, близько 17 год. 30 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи поблизу магазину «Щедрий кошик» по вул. Миру,38 в м. Гребінка Лубенського району, Полтавської області, біля лавочки, навпроти магазину, знайшов та з метою подальшого використання в особистих інтересах, привласнив платіжну банківську картку «Monobank» (АТ «Універсал Банк») № НОМЕР_1 , що є офіційним документом, належну ОСОБА_9 , який втратив її 03.07.2023 із власної необережності поряд із магазином «Щедрий кошик».
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, а саме: у привласненні офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів.
В подальшому, 03.07.2023, близько 18 год. 25 хв., ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел на викрадення грошових коштів з банківської карти «Monobank» (АТ «Універсал Банк») № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 , будучи раніше судимим, маючи не зняту і не погашену в законному порядку судимість, в період дії воєнного стану в Україні, визначеного 24.02.2022 Указом Президента України від № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указом Президента України № 255/2023 від 01.05.2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» на 90 діб, прийшов до приміщення магазину «МаркетОпт» за адресою: АДРЕСА_3 , де реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, протиправно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у виді заподіяння майнової шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, з метою особистого збагачення та наживи, шляхом розрахування банківською картою № НОМЕР_1 , належної ОСОБА_9 , на касі магазину за продукти харчування та алкогольні напої, таємно викрав грошові кошти з банківської карти потерпілого на загальну суму 571 грн. 62 коп., чим спричинив ОСОБА_9 майнову шкоду на вищевказану суму.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, відповідно до ч.6 ст.22 КПК України, створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Так, в судовому засіданні на запитання передбачені ст.348 КПК України, обвинувачений ОСОБА_7 надав відповіді, що суть обвинувачення йому зрозуміла, свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, які передбачені ч. 1 ст.357 та ч.4 ст.185 КК України, обставини яких викладені в обвинувальному акті від 19.07.2023 року визнає повністю, не заперечував та не оспорював щодо обставин їх вчинення, а саме місця, дати, часу та способу. Згодився надавати покази.
Прокурор Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури ОСОБА_3 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував щодо розгляду даного кримінального провадження в спрощеному порядку.
Потерпілі: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Через канцелярію суду, кожен окремо, надали заяви в якій просили розгляд даного кримінального провадження проводити без їх участі. Цивільний позов в справі не заявлений. Їх неявка не перешкоджає проведенню підготовчого засідання у справі.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_7 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, які передбачені ч.1 ст. 357 та ч.4 ст.185 КК України і обставини яких викладені в обвинувальному акті від 19.07.2023 року, та беручи до уваги думки: прокурора, обвинуваченого, за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому, суд з'ясував, чи правильно обвинувачений розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності його позиції у суду немає.
Суд також роз'яснив учасникам розгляду даного кримінального провадження, що при таких обставинах вони позбавляються права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.
Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Виходячи з аналізу норм частини 1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати.
При судовому розгляді кримінальної справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, вирішуються судом.
В судовому засіданні, у порядку ст. 351 КПК України обвинувачений ОСОБА_7 надав наступні покази.
Так, по епізоду крадіжки телефону потерпілого ОСОБА_8 , показав, що 11.05.2023 він перебуваючи в м.Гребінка на вул. Лізи Чайкіної зайшов в двір до свого знайомого ОСОБА_10 . В цей час в дворі перебувала донька останнього з подружкою, та сказали, що не можуть потрапити до будинку, оскільки не можуть відкрити двері, тому попросили його зателефонувати в якусь службу, щоб відкрили двері. Так на їх прохання, оскільки він не мав телефону, він вийшов з подвір'я щоб можливо попросити когось зателефонувати, однак на вулиці нікого не було. Пройшовши декілька будинків по вулиці, він почув, що з одного з подвір'я лунає виклик мобільного телефону, це був будинок АДРЕСА_4 . Зайшовши в двір, хвіртка якого була відчинена, він постукав в двері та вікна, однак ніхто не вийшов. В цей час він побачив на порозі мобільний телефон марки «Huawei», та вирішив його взяти, в цей час за ним ніхто не спостерігав. Після чого, він відніс даний телефон до себе додому. Через деякий час повернувся до будинку знайомого ОСОБА_10 , де вже перебували працівники поліції. Він їм сказав, що телефон викрав він. Будь-якої згоди від потерпілого на отримання телефону він не отримував, розуміє що вчинив крадіжку.
По епізоду заволодіння банківською карткою потерпілого ОСОБА_9 , обвинувачений показав, що 03.07.2023 року, він перебував біля магазину «Щедрий кошик, що розташований в м.Гребінка, по вул. Миру. В цей момент, він побачив, що біля лавочки, яка знаходиться поряд з магазином лежить банківська картка чорного кольору «Monobank», яку він вирішив взяти, для подальшого використання в особистих потребах. Він розуміє, що дана картка є офіційним документом і він не мав на неї жодного права.
По епізоду крадіжки грошових коштів з банківської картки потерпілого ОСОБА_9 обвинувачений показав, що того ж дня, після того, як він заволодів банківською карткою, він прийшов в магазин «МаркетОпт», що в м.Гребінка. Зайшовши до торгівельної зали, він взяв деякі продукти харчування та алкогольні напої. Прийшовши до каси, він з метою розрахунку за вказані товари, надав викрадену банківську картку, при цьому на останній, були вицарапаний на його погляд пін-код у виді чотирьох одиниць, тому він його ввів в термінал, та оплата пройшла. За весь товар він сплатив 571,62 грн. Після того він склав товари до пакету та пішов додому, де ввечері вжив алкоголь та продукти харчування, які придбав. Наступного дня приїхали працівники поліції, яким він зізнався у привласнені картки та її подальшому використанню, а саме розрахунку, при цьому добровільно видавши її.
Крім того, обвинувачений зазначив, що йому було відомо, що в країні введений воєнний стан, однак жодним чином не хотів цим скористатись.
Дані покази обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, суд находить їх достатніми та істинними.
В судових дебатів прокурор ОСОБА_3 звернув увагу, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень знайшли своє підтвердження в повному обсязі, дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.1 ст.357 та ч.4 ст.185 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою, а винність обвинуваченого, окрім особистого визнання ним своєї вини, повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами. Зазначив, що відносно нього доцільно обрати покарання в межах санкцій статей кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, а саме: за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік, за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних проступків шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком 5 років. При цьому враховуючи, що останній вчинив дане кримінальне праворушення під час відбуття іспитового строку, тому на підставі ст.71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Гребінківського районного суду Полтавської області від 22.12.2022 року за ч. 4 ст.185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі призначити йому остаточне покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі, а також стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати. Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України. Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу не обирати.
У судовому засіданні, окрім допиту обвинуваченого, судом були дослідженні докази, що посвідчують та характеризують його особу, а також документи щодо речових доказів.
Аналізуючи досліджені докази, суд приходить до висновку, що вони є достовірними, і підстав сумніватися в їх правдивості судом не встановлено.
Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об'єктивних та суб'єктивних ознак, які визнають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин, тобто включає в себе наступні елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження
При встановлених обставинах, оцінюючи досліджені докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень у судовому засіданні доведена повністю і досліджених доказів достатньо для визнання його винуватим, зважаючи на повне визнання ним вини під час судового розгляду.
Так, дії ОСОБА_7 по одному епізоду кваліфіковані за ч. 1 ст. 357 КК України, як дії, які виразилися у привласненні офіційного документу.
Таку кваліфікацію дій обвинуваченого, суд вважає правильною. Вказана карта, яку незаконно привласнив ОСОБА_7 згідно положень ст. 1 Закону України «Про інформацію», ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» є офіційним документом.
Суд дійшов до переконання, що обвинувачений повинен бути засуджений за ч. 1 ст. 357 КК України.
Крім того, дії ОСОБА_7 по двом іншим епізодам кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як дії, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану.
Так, майно, яким заволодів обвинувачений під час крадіжок, було для нього чужим, адже не перебувало в його власності чи законному володінні. ОСОБА_7 не мав на нього жодного права, цим майном він заволодів у спосіб, який заборонений законом. Це означає, що заволодіння майном відбулось протиправно. Викрадення майна здійснювалось обвинуваченим таємно із кваліфікуючими ознаками: вчинений повторно, в період воєнного стану.
ОСОБА_7 досяг віку, з якого наступає кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна. Його дії характеризуються умислом та корисливою метою. ОСОБА_7 , усвідомлював суспільно небезпечний характер його діянь, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання. Корисливий мотив обвинуваченого полягав у тому, що при вчиненні кримінального правопорушення він прагнув обернути чуже майно на свою користь. ОСОБА_7 , виконав усі дії об'єктивної сторони крадіжки, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Отже, вчинений обвинуваченим злочини є закінченим.
Разом з цим, обвинувачений повторно вчинив злочин проти власності. Як роз'яснив Пленум ВСУ України у постанові від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» з п. 20 вбачається, що відповідно до п. 1 примітки до статті 185 КК повторним у статтях 185, 186 та 189-191 КК визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 КК. Тому враховуючи, що обвинувачений раніше вчинив умисний корисливий злочин передбачений ст.185 КК України, тому в його діяннях також міститься ознаки повторності.
При цьому, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до п.20 ч. 1 ст.106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, із 05:30 год 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діяв і на момент вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Тому суд вважає, що ОСОБА_7 дійсно вчинив умисні дії, що виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
З цього приводу у суду відсутні сумніви щодо притягнення останнього до кримінальної відповідальності за санкцією указаного кримінального закону.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно роз'яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Так, відповідно до ст.12 КК України вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, за ч.1 ст.357 КК України віднесено до кримінальних проступків, а кримінальні правопорушення за ч.4 ст.185 КК України віднесені до тяжких злочинів.
За час судового розгляду справи в суді, ОСОБА_7 поводив себе позитивно, дотримувався встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримував.
Щодо обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність обвинуваченого. З цього приводу суд враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують відповідальність обвинуваченого органом досудового розслідування та судом не встановлено. Щодо наявності пом'якшуючих його відповідальність обставин, судом, у відповідності до ст. 66 КК України визнано щире каяття.
Згідно вимог ч.1 ст.19 КК України ОСОБА_7 є осудним, оскільки осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
Судом в повному об'ємі вивчена особа обвинуваченого ОСОБА_7 , який має фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем якого, відсутня негативна характеристика, заяви і скарг на його поведінку не надходило.
Згідно довідки КНП «Гребінківська міська лікарня» року ОСОБА_7 на обліку у лікарів психіатра, фтізіатра та нарколога не перебуває.
За інформацією довідки виданої Лубенським районним сектором №1 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області, ОСОБА_7 , починаючи з 26.01.2023 року перебуває на обліку, згідно вироку Гребінківського районного суду Полтавської області від 22.12.2022 року.
Також враховано відсутність сім'ї та утриманців. Крім того, обвинувачений не є депутатом, будучи працездатним ніде не працює, не перебуває на військовому обліку.
Згідно досудової доповіді, складеної начальником Лубенського районного сектору №1 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області ОСОБА_11 від 03.11.2023, вбачається що з врахуванням інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства.
Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.
Також суд враховує, що хоча обвинувачений і вчинив злочин під час дії режиму воєнного стану, але злочин був вчинений на території Гребінківської ТГ Полтавської області поза межами районів вогневого ураження, тимчасової окупації або проходу військ та без будь-якого використання умов воєнного стану, потерпіла не являється особою, яка постраждала від військової агресії з боку російської федерації, в тому числі особою, яка переміщується у більш безпечні регіони України, злочин не вчинений щодо її майна, або щодо майна особи, яка тимчасово залишила житло, майно без контролю для укриття в безпечному місці, отже обвинувачений, вчиняючи кримінальне правопорушення, прагнучи досягти злочинної мети, не мав наміру скористатися умовами воєнного стану.
Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, обставин їх вчинення, відомостей, що характеризують його особу, тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, позицію державного обвинувача, обвинуваченого, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та з огляду на всі обставини в цілому, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити покарання за:
- за ч. 1 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;
- за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Крім того, підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст.69 КК України чи застосування положень ст.75 КК України суд не вбачає, з огляду на таке.
Так, ст.69 КК України вимагає наявність кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, однак у даному кримінальному провадженні такі обставини не встановлені.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування ст.69 чи ст.75 КК України, суд враховує особу винного ОСОБА_7 який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного корисливого злочину, даний злочин вчинив під час іспитового строку, що вказує на те, що наданий обвинуваченому випробуваний термін не призвів до позитивних змін в його особистості та не створив у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, обвинувачений не зробив належних висновків для себе, на шлях виправлення не став, безвідповідально поставився до власних вчинків, продовжив протиправну поведінку і повторно вчинив умисний злочин.
Крім того, як встановлено судом, вироком Гребінківського районного суду Полтавської області від 22.12.2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, згідно ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
Тобто, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив дані кримінальні правопорушення в період іспитового строку до відбуття покарання за вироком Гребінківського районного суду Полтавської області від 22.12.2022 року.
У відповідності до ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст.71 КК України при призначенні покарання за сукупністю вироків суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню.
З урахуванням викладеного, на підставі ст.71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Гребінківського районного суду Полтавської області від 22.12.2022 року за ч. 4 ст.185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі, призначити остаточне покарання у розмірі 5 років 6 місяців позбавлення волі.
На переконання суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.
Підстав для застосування до обвинуваченого більш тяжкого покарання чи менш тяжкого, з врахуванням тяжкості скоєного, його особи, суд не знаходить.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Цивільний позов потерпілим не заявлявся.
Процесуальні витрати у вигляді вартості проведення судово-товарознавчої експертизи на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 не обирався, клопотань прокурора не надходило, підстав для його обрання судом також не встановлено.
Керуючись: ст. 22, ст. 100, ст. 122, 124, ч. 3, ст. 349, ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 50, 65-67, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71, ч.3 ст.78, ч. 4 ст. 185, ч.1 ст.357 КК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;
- за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Гребінківського районного суду Полтавської області від 22.12.2022 року за ч. 4 ст.185 КК України та призначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 6 (шести) місяців.
Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання та фактичного затримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт гр.України серії НОМЕР_2 ), на користь держави судові витрати на проведення товарознавчої експертизи в розмірі 956 (дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп.
Речові докази:
мобільний телефон марки «Huawei P40 lite E» модель «ART-L29», які передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_8 - залишити у його розпорядженні;
банківську карту «Monobank» (АТ «Універсал Банк») № НОМЕР_1 , - повернути потерпілому ОСОБА_9 .
Два чеки та оптичний DVD-R диск - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинувачуваному та прокурору.
Суддя М. Вітківський