Справа № 527/2184/23
провадження № 1-кп/527/202/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року м. Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченої - ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине кримінальне провадження №12023170510000440, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.08.2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Святилівка Кременчуцького району Полтавської області, проживаюча АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, одружена, не маюча на утриманні неповнолітніх осіб, з середньою освітою, не працююча, раніше не судима,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.197-1 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
01.09.2023 року до Глобинського районного суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.197-1 КК України.
Відповідно до якого, на початку травня 2023 року, ОСОБА_5 вирішила засіяти земельну ділянку, розташовану в межах охоронної зони - на території с. Сидори Кременчуцького району, Полтавської області в межах річки Крива Руда площею 1,1 га, та відноситься до земель водного фонду ( річка Крива Руда).
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_5 06.05.2023, шляхом використання найманої сільськогосподарської техніки - трактора, засіяла сільськогосподарською культурою - соєю земельну ділянку площею 1,1 га, розташовану в межах охоронної зони - на території с. Сидори Кременчуцького району Полтавської області в межах річки Крива Руда, яка відноситься до земель водного фонду. При цьому, усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, умисно, з метою збагачення, в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), ст. 125 Земельного кодексу, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації, ст.ст. 60, 61, 150 ч. 1 п. «г» Земельного кодексу України, ст. ст. 87, 88, 89 Водного кодексу України, відповідно до яких для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколо водних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони та обмеження у використанні земельних ділянок водного фонду, ОСОБА_5 самовільно зайняла земельну ділянку площею 1,1 га у межах водоохоронної зони водного об'єкта - річки Крива Руда, за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади про її передачу у власність або надання у користування (оренду), або оренду, яка розташована на території с. Сидори Горбівського старостівського округу, Градизької селищної ради, Кременчуцького району, Полтавської області, за координатами (49.414625, 33.07.9781), самовільно задискувала вказану земельну ділянку та засіяла сільськогосподарською культурою - соєю та люцерною.
Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, проведеного Державною екологічною інспекцією Центрального округу, самовільним зайняттям земельної ділянки загальною площею 1,1 га, яка знаходиться в межах водоохоронної зони, підозрювана ОСОБА_5 заподіяла законному володільцю - державі в особі Градизької селищної ради Кременчуцького району матеріальної шкоди у розмірі 4831,29 грн.
Таким чином ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками- самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.
В судовому засіданні, ОСОБА_5 заявила клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, на підставі ст.48 КК України, у зв'язку із зміною обстановки, та закриття кримінального провадження №12023170510000440 від 04.08.2023 року, на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, посилаючись на те, що обставини вчинення кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті підтверджує повністю, щиро розкаюється у вчиненому, повністю відшкодувала шкоду завдану державі в повному обсязі та повернув земельні ділянку у належному стані, усунувши наслідки кримінального правопорушення, на даний час фактично зайнята земельна ділянка нею не використовується, за місцем проживання характеризується позитивно.
Прокурор та захисник в судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання, вказали, що обставини вказані обвинуваченою відповідають дійсності. Все написане в клопотанні вірно щодо повного відшкодування збитків.
З'ясувавши доводи поданого клопотання, вислухавши позицію сторін кримінального провадження, дослідивши його матеріали, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав:
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 20.05.2021 року у справі № 756/8302/19 (номер провадження 51-6314км20), відповідно до приписів п.1 ч.2 ст.284, ч.3 ст.285, ч.4 ст.286, ч.3 ст.288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звертається до суду з клопотанням про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст.48 КК України підстав закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. При цьому норми процесуального закону не зобов'язують суд до початку розгляду зазначеного клопотання встановлювати факт винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Відповідно до положень частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
За частиною першою статті 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Положеннями статті 48 КК України визначено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією порушень, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Стаття 48 КК України передбачає дві самостійні підстави звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності. Таке звільнення може мати місце, коли внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або особа перестала бути суспільно небезпечною.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15.04.2021 року у справі № 161/1390/19 (номер провадження 51-5089км19), під втратою вчиненого особою діяння суспільної небезпечності кримінальний закон розуміє істотну зміну соціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винної особи і внаслідок якої втрачається суспільна небезпечність не лише конкретного злочину, а й подібних йому діянь (наприклад, скасування надзвичайного стану, перехід країни від воєнного часу до мирного або від однієї системи господарювання до іншої тощо). Такі зміни, як правило, передують рішенню законодавця декриміналізувати ті чи інші діяння, у зв'язку з чим до ухвалення такого рішення законодавчим органом суд може у справах цієї категорії застосовувати ст.48 КК України.
Особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. Такими змінами можуть визнаватись, наприклад: призов особи на військову службу, зміна постійного місця проживання і розірвання зв'язків із кримінальним оточенням, тяжка хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа стала інвалідом, тощо.
У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
Збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи у суді не перешкоджає застосуванню ст.48 КК України у разі, коли у зв'язку із зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 26.03.2019 року у справі № 569/20/14-к (номер провадження 51-2661км18), та від 04.02.2021 року у справі №953/21593/19 (номер провадження 51-5619км20).
Згідно п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.197-1 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину.
Судом встановлено, що дане кримінальне правопорушення ОСОБА_5 вчинила вперше, свою вину у скоєному визнає повністю, щиро кається, активно спряла розкриттю кримінального правопорушення з моменту його вчинення і до розгляду справи судом, повністю добровільно відшкодувала завдану шкоду, інших кримінальних правопорушень не вчиняда, за місцем проживання характеризується позитивно.
Таким чином, на час розгляду даної справи, в житті обвинуваченої ОСОБА_5 відбулись такі позитивні зміни, які з великою долею ймовірності свідчать, що вказана особа в майбутньому не буде вчиняти кримінальні правопорушення, і перестала бути суспільно небезпечною.
У зв'язку з цим, доцільність застосування до обвинуваченої ОСОБА_5 заходів кримінально-правового впливу відпала.
За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_5 необхідно звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, на підставі ст.48 КК України, у зв'язку із зміною обстановки, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120231705100009440 від 04.08.2023 року, закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Згідно частини п'ятої статті 288 КПК України, ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Витрати у кримінальному провадженні відсутні, арешти не накладалися, речові докази відсутні.
Керуючись ст.ст.44, 48 КК України, ст.ст.284-286, 369-372, 376, 392-395 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України на підставі статті 48 КК України, у зв'язку із зміною обстановки - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч ч.2 ст.197-1 КК України, на підставі ст.48 КК України, у зв'язку із зміною обстановки.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023170510000440 від 04.08.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1КК України - закрити на підставі 48 КК України, п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Глобинський районний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її оголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.
Суддя ОСОБА_1