Справа № 485/574/23
Провадження №2/485/175/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
іменем України
27 листопада 2023 року м.Снігурівка
справа № 485/574/23
провадження №2/485/175/23
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої судді Бодрової О.П.,
за участю секретаря судового засідання Літвінової Д.Ю.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Снігурівка за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про тлумачення заповіту,
установив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивачів та заперечень відповідача
У липні 2023 року ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про тлумачення заповіту.
Позов мотивувала тим, що 26 лютого 2016 року ОСОБА_4 - секретар виконавчого комітету Центральної сільської ради Снігурівського району Миколаївської області посвідчила заповіт, за яким ОСОБА_5 заповіла належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Центральної сільської ради Снігурівського району Миколаївської області ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. 22.11.2019 позивачка звернулася до приватного нотаріуса Хмельницького нотаріального округу Мельник А.В. з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 . Також зазначає, що з заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса також звернулися син спадкодавця ОСОБА_3 та чоловік ОСОБА_6 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Інші спадкоємці відсутні. Проте, при оформленні документів про право на спадщину виявилося, що у складеному заповіті не зазначено площу, кадастровий номер земельної ділянки або правовстановлюючий документ, що позбавляє ідентифікувати яку саме земельну ділянку спадкодавець мала на увазі. У зв'язку з виявленими недоліками нотаріус надав позивачу відповідний лист, за яким рекомендував їй надати рішення про тлумачення заповіту.
Встановлені неточності у заповіті призводять до порушення її права на належне оформлення документів на прийняття спадщини, у зв'язку з чим, виникла потреба розтлумачити заповіт.
З огляду на викладене, просила суд: розтлумачити заповіт від 26 лютого 2016 року, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Центральної сільської ради Снігурівського району Миколаївської області Мазурик А.П., зареєстрований в реєстрі за №9 наступним чином: « ОСОБА_5 , що народилася в селі Свічківка Драбівського району Черкаської області та мешкала за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,5470 га, кадастровий номер 4825784700:18:000:0012, яка розташована на території Центральної сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, право власності на яку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯА №067264, виданого 04.05.2005 Снігурівською районною державною адміністрацією Миколаївської області та рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11.01.2016 (справа №485/2165/15-ц, провадження №2-о/485/1/16».
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Позицій учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила суд позов задовольнити з підстав наведених у позовній заяві, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
За наявності умов, визначених у ч. 1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
Інші процесуальні дії у справі
Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 13 липня 2023 року позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі, призначив підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.
Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 16 серпня 2023 року закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Суд встановив, що ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження такого змісту: «належну мені земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Центральної сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, заповідаю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зазначено у заповіті від 26 лютого 2016 року, посвідченому секретарем виконавчого комітету Центральної сільської ради Снігурівського району Миколаївської області Мазурик А.П. /а.с.6/.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 померла у місті Деражня Деражнянський район Хмельницької області.
ОСОБА_5 була власником земельної ділянки площею 3,5470 га (відповідно до листа Відділу у Снігурівському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №1069/179-18 від 15.08.2018 уточнено площу земельної ділянки) з кадастровим номером 4825784700:18:000:0012, яка розташована на території Центральної сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, серія ЯА №067264, виданого 04.05.2005 Снігурівською районною державною адміністрацією Миколаївської області, рішенням Снігурівського районного сулу Миколаївської області від 11.01.2016 (справа №485/2165/15-ц, провадження №2-о/485/1/16»), інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованою 09.10.2023 /а.с.75-76/. З спадкової справи вбачається, що 13 листопада 2019 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, ОСОБА_5 за законом. Саме за його заявою заведено спадкову справі № 130/2019.
Крім того, у визначений законом строк ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини за заповітом.
25 березня 2020 року ОСОБА_6 звернувся з заявою про прийняття спадщини після смерті дружини - ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.
Інші спадкоємці відсутні.
Норми права які застосував суд, та мотиви їх застосування
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.
Відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача. За відсутності спору тлумачення заповіту здійснюється самими спадкоємцями на підставі частини першої статті 1256 ЦК України.
Оскільки суд у справі, що розглядається, встановив, що між спадкоємцями є спір щодо тлумачення заповіту, то відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту здійснює суд.
Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з'ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.
Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов'язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини.
При цьому частина друга статті 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту.
Згідно зі статтею 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, та з чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
З огляду на викладене тлумаченню підлягає правочин або його частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Пріоритет надається тому, що написано в правочині, тобто буквальному тлумаченню слів та термінів. При тлумаченні правочину, у тому числі заповіту, спершу береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, тобто здійснюється буквальне тлумачення правочину. І лише коли буквальне тлумачення не дало змоги витлумачити зміст правочину, необхідно вдаватися до порівняння частини правочину, намірів тощо. Тобто правила тлумачення правочину визначені законом за принципом концентричних кіл: за неможливості витлумачити зміст правочину шляхом використання вузького кола засобів (буквальне тлумачення) залучаються інші засоби.
Відповідно до статей 1216, 1218, 1219 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих, котрі нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.
З пояснень представника позивача та письмових доказів, які дослідженні судом вбачається, що станом на день посвідчення заповіту ОСОБА_5 належала тільки одна земельна ділянка, що розташована на території Центральної сільської ради Снігурівського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Отже, суд встановив, що шляхом складення заповіту спадкодавець ОСОБА_5 реалізувала свій намір заповісти земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,5470 га, кадастровий номер 4825784700:18:000:0012, яка розташована на території Центральної сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.
За таких обставин суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
Метою тлумачення заповіту є забезпечення найбільш повного здійснення волі заповідача.
На підставі викладеного, ст.213 ЦК України, керуючись ст.12, 13, 81, 263-265, 268,280-283 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_2 , від імені якої діє ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про тлумачення заповіту - задовольнити.
Зміст заповіту, що складений ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , що народилася в селі Свічківка Драбівського району Черкаської області та мешкала за адресою АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , посвідчений секретарем виконавчого комітету Центральної сільської ради Снігурівського району Миколаївської області Мазурик А.П., зареєстрований в реєстрі за №9, відповідно до якого ОСОБА_5 заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, необхідно розуміти так, що вказаний спадкодавець заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,5470 га, кадастровий номер 4825784700:18:000:0012, яка розташована на території Центральної сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, що належала ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯА №067264, виданого 04.05.2005 Снігурівською районною державною адміністрацією Миколаївської області та рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11.01.2016 (справа №485/2165/15-ц, провадження №2-о/485/1/16).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Миколаївського апеляційного суду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 29.11.2023.
Суддя О.П.Бодрова