21.11.2023
Справа №489/4093/23
Провадження №2/489/1718/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2023 м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судових засідань - Назаровою С.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_2 про скасування реєстраційного запису заборони на нерухоме майно та виключення з державного реєстру іпотек
встановив.
Позивачка звернулася до суду з позовом, яким просила: зняти заборону відчуження нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 1888575, підстава обтяження - договір іпотеки від 15 квітня 2005 року, зареєстрований в реєстрі за № 279, об'єкт обтяження - квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 42,10 кв.м., житловою площею 28,10 кв.м., накладений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є.; виключити з Державного реєстру іпотек запис № 1891569 про об'єкт обтяження - квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 42,10 кв.м., житловою площею 28,10 кв.м., внесений 18.04.2005 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. Мотивуючи свої вимоги тим, що у 2005 році ОСОБА_2 та Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» укладено кредитний договір № 38-05 від 15.04.2005, відповідно до умов якого отримано кредит у розмірі 3000 доларів США, строком до 15.04.2008 з виплатою процентів у розмірі 15 % річних. З метою забезпечення отриманого ОСОБА_2 кредиту, 15.04.2005 між АБ «Брокбізнесбанк» та нею, як майновим поручителем, укладено договір іпотеки, згідно умов якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , як забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 38-05 від 15.04.2005. Договір іпотеки був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. та 02.09.2005 до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна були внесені відповідні записи за реєстром № 1888575 заборона відчуження нерухомого майна та № 1891569 запис про наявність іпотеки у державного реєстрі іпотек. ОСОБА_2 повністю виконано всі умови кредитного договору та в повному обсязі повернуто АБ «Брокбізнесбанк» отриманий у нього кредит. Факт відсутності кредитної заборгованості підтверджує і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Однак, ОСОБА_2 , після погашення кредиту, своєчасно не отримала у банку довідку про відсутність заборгованості та не звернулася до нотаріуса щодо зняття заборони на нерухоме майно, так як не була обізнана з такими вимогами закону та вважала, що все це банк робить автоматично. Банк, у якому ОСОБА_2 отримала кредит, ліквідовано. У 2022 року виникла необхідність здійснити відчуження вищезазначеної квартири, у зв'язку з чим, вона звернулася до нотаріальної контори. Проте, їй було відмовлено та повідомлено про наявність в реєстрі заборону на відчуження вказаної квартири. Оскільки основне зобов'язання за кредитним договором № 38-05 від 15.04.2005 виконано в повному обсязі у 2005 році, то відповідно іпотека припинилася у 2005 році, а тому заборона на відчуження нерухомого майна підлягає скасуванню, як і запис у державному реєстрі іпотек.
Від представника Другої миколаївської державної нотаріальної контори надійшли пояснення по справі, відповідно до яких зазначає, що позовні вимоги до нотаріуса, як до відповідача можуть бути пред'явлені у випадку необхідності відшкодування шкоди, спричиненої його незаконними діями або недбалістю, а також у разі оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні. Нотаріус не виступає відповідачем у спорах, що виникають із цивільних відносин, пов'язаних з нотаріальною дією. Пропонує заміннити неналежного відповідача Другу миколаївську державну нотаріальну контору Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на належного відповідача.
Ухвалою суду від 26.07.2023, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 28.09.2023, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Від позивачки надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. На позовних вимогах наполягає. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача та третя особа у судове засідання не з'явилися по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
15 квітня 2005 року між ОСОБА_2 (далі -позичальник) та Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» (далі - банк) укладено Кредитний договір № 38-05, відповідно до якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 3000,00 доларів США на термін три роки з 15 квітня 2005 року по 15 квітня 2008 року включно із щомісячною сплатою 15% річних за користування кредитом на залишок заборгованості.
Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, кредит надається на наступні цілі: сплата частини вартості квартири.
15 квітня 2005 року між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1 (далі - іпотекодавець) укладено Договір іпотеки, відповідно до якого з метою забезпечення зобов'язання позичальником ОСОБА_2 , іпотекодавець передає в іпотеки іпотеко держателю предмет іпотеки, а іпотеко держатель приймає в іпотеку предмет іпотеки в порядку та на умовах, визначених даним договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору іпотеки, предметом іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 42,10 кв.м., житловою площею 28,10 кв.м.
Квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі - продажу, посвідченого 15 квітня 2005 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є., за реєстровим № 275, зареєстрованого в ММБТІ 15.04.2005.
Як вбачається з квитанцій, долучених до матеріалів справи, ОСОБА_2 вносила кошти на погашення кредиту (банк отримувача - МФ АБ «Брокбізнесбанк» м. Миколаїв), у період з 06 травня 2005 року по 22 серпня 2005 року у загальному розмірі 3000,00 доларів США та на погашення відсотків у загальному розмірі 101,95 доларів США.
З листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.04.2021 за вих. № 49-036-6223/21, вбачається наступне.
15 жовтня 2019 року державним реєстратором було внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 10731110121000818 про державну реєстрацію припинення АТ «Брокбізнесбанк», як юридичної особи, а отже, ліквідаційна процедура банку вважається завершеною, банк ліквідованим, повноваження Фонду як ліквідатора АТ «Брокбізнесбанк» припинено.
Кредитні зобов'язання ОСОБА_2 за Кредитним договором № 38-05 від 15.04.2005 перед АТ «Брокбізнесбанк» станом на дату початку процедури ліквідації банку (11.06.2014) були відсутні.
Відповідно до листа Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.06.2023 за вих. № 23713/08.1-27, наказом управляння юстиції від 06.06.2022 № 161/13.1.03 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_3 », припинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з 07 червня 2022 року. станом на 14.06.2023 ОСОБА_3 документи нотаріального діловодства та архів приватного нотаріуса до Державного нотаріального архіву Миколаївської області не передавав.
Згідно листа Інгульського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 23.06.2023 за вих. № 58477, згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 23.06.2023 у відділі на виконанні не перебувало та не перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа стосовно ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 38-05 від 15.04.2005 укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «Брокбізнесбанк».
Позивачка зазначає, що з метою відчуження квартири АДРЕСА_1 , звернулася до приватного нотаріуса за консультацією, де дізналася про те, що на вказану квартиру накладено заборону відчуження на підставі Договору іпотеки від 15.04.2005.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 06.09.2022, вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі - продажу від 15.04.2005, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є., зареєстрованого в реєстрі за № 275.
У розділі «Відомості з Єдиного реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна» містяться відомості про накладення арешту за реєстраційним номером: 1888575, зареєстрованого реєстратором: приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є. на підставі Договору іпотеки від 15.04.2005, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є, зареєстрованого в реєстрі за № 279, іпотеко держатель - АБ «Брокбізнесбанк», позичальник ОСОБА_2 , власник ОСОБА_1 , об'єкт обтяження: квартира АДРЕСА_1 .
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
У ч. 1 ст. 575 ЦК України, іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Іпотека відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ст. 3 Закону України "Про іпотеку").
При цьому основним зобов'язанням є зобов'язання боржника за договором позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також інше зобов'язання, що виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
За змістом ст. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; визнання іпотечного договору недійсним. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Так у пунктах 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19) зазначено, що: "іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц)".
Оскільки основне зобов'язання за кредитним договором № 38-05 від 15.04.2005 укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «Брокбізнесбанк» виконано в повному обсязі ще у 2005 році, а тому заборона на відчуження нерухомого майна за № 1888575 підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 316, ст. 317 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили; ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.
Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном та власний розсуд.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року в справі № 750/3917/17 (провадження № 14-24цс20) вказано, що "особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам".
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем.
Згідно п. 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 (далі - Порядок) для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину. Тобто разом з припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, так як всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.
Отже, з державною реєстрацією відомостей про припинення іпотеки (припинення обтяження нерухомого майна іпотекою) підлягають державній реєстрації і відомості про зняття заборони відчуження, накладеної під час посвідчення такого нотаріального договору та вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
Пунктом 5.1 Глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року передбачено, що нотаріус знімає заборону відчуження майна, зокрема, при одержанні повідомлення кредитора про погашення позики або за рішенням суду.
Враховуючи те, що державна нотаріальна контора як реєстратор не має визначених законодавством підстав для зняття за заявою позивачки заборони на відчуження об'єктів нерухомого майна, а позивачка позбавлена можливості реалізувати свої права власника нерухомого майна в інший, крім судового захисту, спосіб, суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити з вищевказаних підстав.
Вимоги про розподіл судових витрат позивачем не ставилось, тому витрати пов'язані з судовим розглядом цивільної справи покладаються на позивача відповідно до їх фактичного понесення.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 142, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
позов ОСОБА_1 до Другої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_2 про скасування реєстраційного запису заборони на нерухоме майно та виключення з державного реєстру іпотек - задовольнити.
Зняти заборону відчуження нерухомого майна, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 1888575, підстава обтяження - договір іпотеки від 15 квітня 2005 року, зареєстрований в реєстрі за № 279, накладену приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є..
Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження №1891569 про об'єкт обтяження - квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 42,10 кв.м., житловою площею 28,10 кв.м., внесений 18.04.2005 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Горбуровим К.Є.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Друга миколаївська державна нотаріальна контора Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), юридична адреса: м. Миколаїв, пр-т Миру, 46/1, ЄДРПОУ 02892646.
Третя особа: ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Повний текст судового рішення складено «21» листопада 2023 року.
Суддя Н.О. Рум'янцева