Справа № 513/1481/23
Провадження № 2/513/447/23
Саратський районний суд Одеської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року Саратський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді В.С.Миргород,
при секретарі Н.В.Русавській,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт Сарата Одеської області цивільну справу №513/1481/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Кулевчанської сільської ради у Білгород-Дністровському районі Одеської області про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Саратського районного суду Одеської області з позовною заявою Кулевчанської сільської ради у Білгород-Дністровському районі Одеської області про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Позов вмотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 . 11 серпня 2023 року приватним нотаріусом Білгород - Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І. заведена спадкова справа №256/2023 року до майна померлої. Позивач є онуком померлої та єдиним спадкоємцем за законом, інші спадкоємці відсутні. 27 вересня 2023 року позивач звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,50 га в межах території Кулевчанської сільської ради у Білгород-Дністровському районі Одеської області, кадастровий номер: 5124581700:01:002:0416. Однак нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії за пропуску позивачем шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини та ненадання доказів на підтвердження факту проживання із спадкодавцем, а також вказано про розбіжність ім'я спадкодавиці у наданих документах, а саме: у свідоцтві про смерть як « ОСОБА_2 »; у свідоцтві про народження як « ОСОБА_3 » та у Державному акті на право власності на земельну ділянку як « ОСОБА_2 ». Факт родинних відносин між позивачем та спадкодавцем, як між онуком та бабцею, підтверджується копіями свідоцтва про його народження та народження його батька, який є сином спадкодавці. Крім того, позивач зазначає, що від прийняття спадщини він не відмовлявся, про що свідчить довідка Фермерського господарства «Кулевча» про отримання ним з 2007 року орендної плати за користування земельною ділянкою, належною бабці. Спадкодавиця була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , хворіла та потребувала постійної допомоги, а тому позивач проживав з нею за місцем її мешкання без реєстрації, на підтвердження чого надає довідку Кулевчанської сільської ради №607 від 11 жовтня 2023 року. Враховуючи викладене, позивач просить встановити факт родинних відносин між ним та спадкодавицею, як між онуком та бабцею, та визначити йому додатковий строк для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті бабці у два місяці.
Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2023 року провадження у справі було відкрито та розпочато підготовче провадження.
В підготовче судове засідання позивач не з'явився у заяві зазначив, що просить задовольнити позовні вимоги, справу розглянути за його відсутності.
Представник відповідача Кулевчанської сільської ради у Білгород- Дністровському районі Одеської області до зали суду не з'явився, в судове засідання надав заяву від 03.11.2023 року №ЕП-1764/23-вх про розгляд справи за відсутності їх представника, позовні вимоги визнав повністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до ч.1 ст.223 ЦПК України суд визнав за можливе проводити розгляд справи без участі заінтересованої особи, на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали спадкової справи №256/2023, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до п.п. 3,4 ст. 5 ст. 12 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.
Відносно надання суду будь-яких інших доказів сторони до суду заяв та клопотань не надавали.
З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Кулевча Саратського району Одеської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується даними копії свідоцтва про її смерть, виданого за актовим записом № 04, що вчинений 03 січня 2007 року, місце реєстрації смерті: Кулевчанська сільська рада Саратського району Одеської області.
Після її смерті відкрилася на спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,50 га в межах території Кулевчанської сільської ради у Білгород-Дністровському районі Одеської області, кадастровий номер: 5124581700:01:002:0416, яка належить спадкодавці на підставі Державного акту серії ЯА №267273, виданого 27 вересня 2005 року Саратською районною державною адміністрації на підставі розпорядження голови №79/А-05.
Позивач є онуком спадкодавці та спадкоємцем за законом. 25 вересня 2023 року звернувся до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І. із заявою про прийняття спадщини після смерті бабці на вказану земельну ділянку. 25 вересня 2023 року приватним нотаріусом заведено спадкову справу №256/2023. Інші спадкоємці відсутні, про що свідчить копія спадкової справи, заведеної до майна померлої.
Постановою від 27 вересня 2023 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І., відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі позивачу, свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті бабусі ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 за встановлення розбіжностей:
- у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 , виданому 03 січня 2007 року, Кулевчанською сільською радою Саратського району Одеської області, прізвище, ім'я та по батькові (спадкодавця) вказано ОСОБА_2 »;
- у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 , виданому 10 квітня 1981 року Коліснінською сільською радою Саратського райбюро РАГС Одеської області, прізвище, ім'я та по батькові (спадкоємця) вказано « ОСОБА_3 ».
Зазначена вище обставина стала перешкодою у отриманні позивачем свідоцтва про право на спадщину, цим обумовлено звернення до суду для встановлення факту родинних відносин між ним та його бабусею ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293, частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення та від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «[…] у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до глави 10 частини 4 пунктів 4.1, 4.2 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» Затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Колісне Саратського району Одеської області народився ОСОБА_4 (син спадкодавця та батько позивача), батьки: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , мовою оригіналу, про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Колісненською сільською радою Саратського райбюро ЗАГС Одеської області на підставі актового запису №53 від 28 квітня 1960 року.
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 24 грудня 1982 року Колісненською сільською радою Саратського відділу ЗАГС Одеської області, актовий запис №88, ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Колісне Саратського району Одеської області народився ОСОБА_1 , отец: ОСОБА_4 , мать: ОСОБА_6 ».
З досліджених судом доказів слідує, що особисті дані спадкодавці різняться в частині імені "Іустінія" та " ОСОБА_7 " у свідоцтві про смерть спадкодавці та свідоцтві про народження батька позивача. Інші дані повністю співпадають.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами, внесених згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25 травня 1998 року), суд може встановлювати факти, що мають юридичне значення.
До справ окремого провадження не застосовується вимоги процесуального закону щодо змагальності процесу та меж судового розгляду справи, не діє право на укладення мирової угоди, справа не передається на розгляд третейського суду. Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
У п. 2, п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії.
Встановлення факту для заявника має юридичне значення, оскільки з ним пов'язане оформлення особистих, майнових прав, а саме отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлої ОСОБА_2 .
За встановлених обставин, зважаючи на те, що позивач в позасудовому порядку не може вирішити питання щодо встановлення факту родинних відносин, а саме, те що він є онуком померлої спадкодавці, тому останній вимушений звернутися до суду, оскільки встановлення даного факту для нього має юридичне значення для оформлення спадщини та іншого шляху для захисту порушеного права не існує.
Таким чином, суд на підставі належних та допустимих доказів приходить до висновку, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , була бабцею позивача, ОСОБА_1 . Підстав для відмови в задоволенні заяви у цій частині у суду немає.
Згідно з статті 1220 Цивільного кодексу спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Під відкриттям спадщини розуміється настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин.
При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України.
Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Позивач є онуком та єдиним спадкоємцем за законом після смерті бабусі ОСОБА_2 , що підтверджується копією спадкової справи №256/2023, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І.,
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.
Згідно зі статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем. Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може лише спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно не проживав зі спадкодавцем. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20).
Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину. При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.
Частиною 1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Спадковим майном є земельна ділянка. Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно з ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Водночас відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними. Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.
За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги що оформлення спадкових справ судовому розглядові не підлягають.
Так, виходячи з положень підпункту 1.2. пункту 1, підпунктів 2.2, 2.3 пункту 2, підпункту 3.1. пункту 3 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
Постановою від 27 вересня 2023 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І., відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі позивачу, свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті бабусі ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 за пропуску встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.
Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Подібних висновків, дійшов Верховний Суд України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.
У постанові від 28 березня 2022 року в справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженням, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту, тощо.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Позивач зазначає, що ОСОБА_2 була за життя зареєстрована у АДРЕСА_1 та проживала разом з позивачем за вищевказаною адресою до часу смерті.
Відсутність реєстрації не означає, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем.
У постанові від 10.01.2019 у справі №484/747/17 (провадження №61-44149св18) ВС дійшов висновку, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч.3 ст.1268 ЦК, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом». Відповідне положення міститься також у постанові КЦС ВС від 1 липня 2020 року у справі № 222/1109/17.
Згідно з довідкою Кулевчанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 11 жовтня 2023 року №607, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з нею на час відкриття спадщини за вказаною адресою проживав без реєстрації її онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до довідки голови Фермерського господарства «Кулевча» І.В. Каралійського від 11 жовтня 2023 року №93, спадщина після смерті ОСОБА_2 не визнана, але за кожен рік з 2007 року по теперішній час натуроплату за користування належною спадкодавці земельною ділянкою отримував ОСОБА_1 , що свідчить про те, що позивач прийняв спадщину та не втрачав інтересу до неї, користується нею.
У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.
Оцінюючи доводи позивача та надані ним докази в обґрунтування позовних вимог, суд вважає, що причини пропуску встановленого законом шестимісячного строку є поважними, оскільки проживаючи разом зі спадкодавцем, спадкоємець та позивач у справі фактично прийняв спадщину у розумінні ст.1268 ЦК України.
Відсутність інших спадкоємців за даними Спадкового реєстру свідчить, що права, свободи та інтереси інших осіб не будуть порушені, та не суперечитиме принципам законності, добросовісності, розумності та справедливості (ст. 3 ЦК України).
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Оцінюючи доводи позивача та надані ним докази в обґрунтування позовних вимог, суд вважає, що причини пропуску встановленого законом шестимісячного строку є поважними.
Визнання позову відповідачем, відсутність інших спадкоємців за даними Спадкового реєстру свідчить, що права, свободи та інтереси інших осіб не будуть порушені, та не суперечитиме принципам законності, добросовісності, розумності та справедливості (ст. 3 ЦК України).
Позивач в іншому порядку, ніж судовий, не може захистити свої права щодо прийняття спадщини, а завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.
Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивача на справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивача на справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи.
Водночас відмова у задоволенні позову, за наявності встановлених судом обставин, була б непропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном.
Керуючись ст. 12,13,77,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Кулевчанської сільської ради у Білгород-Дністровському районі Одеської області про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Встановити, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , смерть якої зареєстрована: с. Кулевча Саратського району Одеської області, про що 03 січня 2007 року складено актовий запис про смерть №04 та Кулевчанською сільською радою Саратського району Одеської області видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 , була - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , рідною бабусею.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Кулевча Саратського району Одеської області, терміном два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Одеської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до апеляційного суду Одеської області через Саратський районний суд Одеської області.
Дата складення повного тексту рішення 29.11.2023.
Суддя В. С. Миргород