Справа № 487/4592/23
Провадження № 1-кс/487/2546/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.11.2023 року Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 62023150010000365 від 19.04.2023, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4
ВСТАНОВИВ:
31.07.2023 року слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 , за погодженням із начальником Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді із указаним клопотанням, у якому просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивоване тим, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що підозрюваний не вчинить інше кримінальне правопорушення, наразі відсутні. Так, обрання запобіжного заходу до підозрюваного у вигляді тримання під вартою спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень, продовження протиправно діяльності. Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені у клопотанні.
Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив застосувати доОСОБА_4 запобіжний захід на розсуд суду, враховуючи те, що підозрюваний не має постійного місця проживання.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Заслухавши позицію сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання, матеріали, якими обґрунтовується необхідність застосування ініційованого заходу, слідчий суддя дійшов наступного.
У проваджені першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві перебувають матеріали кримінального провадження № 62023150010000365 від 19.04.2023, за підозрою ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянина ОСОБА_4 відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 10 від 16.01.2023 призвано на військову службу під час введення воєнного стану та оголошення загальної мобілізації в Україні та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.03.2023 № 68 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду водія - номера обслуги 1 зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 .
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з 16.01.2023, тобто з моменту відправлення ОСОБА_4 у військову частину НОМЕР_1 з ІНФОРМАЦІЯ_2 , він набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
З моменту видання Президентом України Указу «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти воєнний стан, який триває дотепер.
Згідно п. п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Про запроваджений в країні воєнний стан та порядок проходження військової служби солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо і до часу самовільного залишення місця служби останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 16, 82-84, 127, 128Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 2, 4, 6, 8, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Будучи військовослужбовцем, ОСОБА_4 був зобов'язаний дотримуватися вимог ст. ст. 9, 11, 16, 82-84, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 2, 4, 6, 8 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Однак, діючи в порушення вимог вищевказаних нормативних актів, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
Так, у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, частина особового складу військової частини НОМЕР_1 , за усним наказом командира вказаної військової частини були виведені із постійного місця дислокації в АДРЕСА_1 до тимчасового місця дислокації біля АДРЕСА_1 , у тому числі і солдат ОСОБА_4
02.04.2023 приблизно о 19 год. 00 хв., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді водія - номера обслуги 1 зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в порушення вимог вищезазначеного законодавства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби - тимчасове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 біля АДРЕСА_1 та незаконно перебуває поза його межами, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби, по теперішній час.
Таким чином, солдат ОСОБА_4 підозрюється в тому, що він 02.04.2023 приблизно о 19 год. 00 хв., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, проходячи військову службу на посаді водія - номера обслуги 1 зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби - тимчасове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 біля АДРЕСА_1 та незаконно перебуває поза її межами, проводить час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби, по теперішній час тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України самовільному залишенні місця служби, вчинені в умовах воєнного стану.
20 червня 2023 слідчим першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 складено та погоджено з прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону ОСОБА_3 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відносно ОСОБА_4 .
Проте, вручити особисто ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не представилось можливості, у зв'язку з переховуванням останнього від органів досудового розслідування.
Також 26.06.2023 слідчим оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_4 проведення якого доручено співробітникам першого оперативного відділу ТУ ДБР розташованого у м. Миколаєві.
28.11.2023 підозрюваного ОСОБА_4 затримано та постановою слідчого від 28.11.2023 року відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023150010000365 від 19.04.2023.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: витягом з ЄРДР за №62023150010000365 від 19.04.2023 року; актом службового розслідування військової частини НОМЕР_1 та доданими до нього матеріалами; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 12.05.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 12.05.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 12.05.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 12.05.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 12.05.2023; іншими матеріалами досудового розслідування в їх сукупності.
Згідно частини 1 статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказують слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Матеріали кримінального провадження містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що існують заявлені в клопотанні слідчого ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Так, існує ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, за яке передбачене покарання до 10 років позбавлення волі.
Враховуючи те, що підозрюваний самовільно залишив місце служби з метою ухилитись від військової служби у зв'язку з чим його було оголошено у розшук, він може ухилятись від органу досудового розслідування та суду.
Тому з урахуванням обставин справи, враховуючи тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 в умовах воєнного стану, досліджені відомості про особу підозрюваного, який самовільно залишив місце служби, перебував поза її межами, де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, приховуючи свою належність до Збройних сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, суд вважає виправданим та обґрунтованим клопотання слідчого про застосування до підозрюваного найсуворішого за своєю суттю запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв'язку з наявністю обґрунтованої підозри та з метою уникнення встановлених ризиків.
Крім того, відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та відповідно до ч. 4 ст. 183 КК України, слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи обставини, передбачені ст.ст.177,178 КПК України, має право не визначати розмір застави.
З огляду на викладене, клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, оскільки в судовому засіданні підтвердились наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, а також існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зважаючи на що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 176-179, 184, 193, 184, 193, 196 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 62023150010000365 від 19.04.2023, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з утриманням його в Державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" строком до 17.01.2024 року (включно).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 29.11.2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1