Справа № 496/7474/23
Провадження № 1-кс/496/2506/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
повний текст
21 листопада 2023 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Біляївка матеріали клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту з майна за матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12023164250000383 від 28.10.2023 року, за ознаками ч. 4 ст. 358 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
Адвокат ОСОБА_4 в інтересах власника майна ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про скасування майна, яке було накладено ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2023 року на тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 03.02.2023 та довідку ВЛК №208 від 09.10.2023 видані ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які 27.10.2023 виявлено та вилучено в ході огляду місця події за адресою: Одеська область, Одеський район, траса М-15 «Одеса-Рені», 49 км.
Клопотання обґрунтовано тим, що дізнавач у клопотання зазначила, що також відобразив суд, що спірні документи мають ознаки підробки, але жоден документ у справі не містить у своєму змісті хоча б одну ознаку, якою б дізнавач, інспектор ДПСУ, або інша службова особа. У клопотанні дізнавача зазначено, що інспектор ДПСУ ОСОБА_6 виявив у ОСОБА_3 документи з ознаками підробки, хоча не зазначає, які це були ознаки. Разом з цим, протокол допиту свідка ОСОБА_6 містить інформацію про те, що останнім було здійснено дзвінок до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою встановлення законності документів ОСОБА_3 та інспектору підтвердили, що такі документи не видавались. Проте, жоден документ у справі не містить куди саме дзвонив інспектор ОСОБА_6 , на який номер телефону, яка службова особа ІНФОРМАЦІЯ_3 надала останньому такі відомості та на підставі яких даних. З метою підтвердження такого факту адвокатом було направлено відповідний адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Протокол огляду місця події доданий до клопотання дізнавача містить відомості щодо опису інших документів іншої особи аніж ОСОБА_3 , а саме на ім'я ОСОБА_7 . Постанова дізнавача ОСОБА_8 від 28.10.2023р. містить відомості (як описовій частині так і в резолютивній) відомості стосовно визнання речових доказів - вищевказаних довідок відносно ОСОБА_3 . Відомості щодо технічної описки ухвала слідчого судді не містить, що свідчить, що дізнавачем додано документи відносно іншої особи. Разом з тим, повідомлення ОСОБА_3 про те, що таке клопотання, яке безпосередньо стосується його прав буде розглядатись у суді у матеріалах справи відсутнє. 27.10.2023р., який припадав на п'ятницю, ОСОБА_3 фізично не встиг подати додаткові докази справжності спірних документів.
У перший робочий день, у понеділок - 30.10.2023р. ОСОБА_3 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 для підтвердження справжності спірних документів та факти їх особистого отримання за результатами проходження військово-лікарської комісії. У той же день ОСОБА_3 було отримано довідку ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.10.2023р. № 8775 про видачу вищевказаних документів, що підтверджує їх дійсність та факт проходження військово-лікарської комісії.
Адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане клопотання а просив задовольнити, надав для огляду оригінал довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20.11.2023 року № 9257, відповідно якої гр. ОСОБА_3 проходив медичний огляд та ВЛК та визнаний непридатним до військової служби, на його ім'я видавалось тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 від 03.02.2023 року.
Прокурор, за погодженням з яким було подано до суду клопотання про накладання арешту у вказаному клопотанні - ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання адвоката про скасування арешту майна. оскільки, після перевірки документів були встановленні не співпадіння, а саме тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 видано 03.02.2023 року, а довідка ВЛК №208 видана ІНФОРМАЦІЯ_1 09.10.2023 року, минуло більше пів року. крім того, став на огляд ОСОБА_3 в Приморському РТЦК, а видано документи Київським РТЦК. Наразі дізнавачем зроблено запит до ІНФОРМАЦІЯ_5 , з метою встановлення даних щодо видачі на ім'я ОСОБА_3 тимчасового посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 видано 03.02.2023 року та прохання надати вихідні данні для подальшого проведення експертизи. Також надав суду копію постанови дізнавача про доручення проведення судової технічної експертизи документів.
Ознайомившись із матеріалами клопотання про скасування арешту майна, вислухавши пояснення адвоката та заперечення прокурора, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слід зазначити, що слідчий суддя при накладанні арешту на майно, керується положеннями ч. 3 ст. 132 КПК України, а саме застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, слідчим суддею в ухвалі від 31.10.2023 року встановлено, що вилучене майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, слідчий суддя керувався, доданими до клопотання про накладення арешту доказами.
Крім того, оскільки вилучене майно повинно бути дослідженим експертом, була необхідність у застосуванні такого обтяження, як: відчуження, користування та розпорядження.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, до реалізації мети та підстав такого арешту, а саме проведення експертного дослідження з метою встановлення складу кримінального правопорушення, за ч. 4 ст. 358 КК України, відомості про яке, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12023164250000383 від 28.10.2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Наразі слідчому судді надано докази проведення слідчих дій, а саме старший дізнавач СД ОРУП № 2 ГУНП постановлено 13.11.2023 року про доручення проведення судової технічної експертизи документів, за експертною спеціальністю 2.3 «дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів», здійснено запит до ІНФОРМАЦІЯ_5 про надання вихідних даних для проведення експертизи.
Тобто, враховуючи вищевказане, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що ухвалою суду від 31.10.2023 року арешт було накладено обґрунтовано, та на даний час не спростовано необхідності подальшого застосування арешту майна і потреба в ньому не відпала, оскільки експертне дослідження не проводилось.
Залишаючи арештованим майно, слідчий суддя також виходить з того, що відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
На підставі викладеного, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість існування такого обмеження, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження, при цьому на даній стадії слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної особи або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких є арешт майна, та впевнитись, що подальше існування такого заходу наразі є обґрунтованим.
Керуючись ст. 174 КПК України,-
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту з майна за матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12023164250000383 від 28.10.2023 року, за ознаками ч. 4 ст. 358 КК України, а саме: тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 03.02.2023 р. та довідку ВЛК № 208 від 09.10.2023 р. видані ІНФОРМАЦІЯ_1 на ім'я ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та оголошено 23 листопада 2023 року о 12:00 годинні.
Слідчий суддя ОСОБА_1