Справа № 495/12841/23
№ провадження 2-з/495/91/2023
УХВАЛА
Про відмову у задоволені заяви
"29" листопада 2023 р. м. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомова О.Ю.,
розглянувши заяву Дочірнього підприємства «Тернопіль» до Кароліно - Бугазької сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування свідоцтва, визнання недійним договору купівлі - продажу,
В С Т А Н О В И ЛА:
28 листопада 2023 року представник позивача Дочірнього підприємства База відпочинку «Тернопіль» звернулася з позовними вимогами до Кароліно - Бугазької сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування свідоцтва, визнання недійним договору купівлі - продажу, просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Затоківської селищної ради Білгород - Дністровської міської ради Одеської області ХХVII-а сесії VII скликання від 11 травня 2018 року № 630 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність»; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110300000:02:012:0203, видане ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки від 21 листопада 2018 року, кадастровий номер 5110300000:02:012:0203, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Білгород - Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В., серія та номер 970.
Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої представник позивача просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110300000:02:012:0203; заборонити державним реєстратором, нотаріусам, державним чи приватним виконавцям, будь -яким третім особам вчиняти будь - які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110300000:02:012:0203; заборонити ОСОБА_2 та іншим особам проводити будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110300000:02:012:0203.
Свою заяву обґрунтовує тим, що предметом позову є оскарження рішення місцевого самоврядування й набутого нерухомого майна, правовий статус якого може змінитися у разі задоволення позовних вимог, крім того, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до вчинення нової реєстраційної дії щодо спірної земельної ділянки, яка може стати предметом позову, що у свою чергу, унеможливить виконання рішення суду і захист прав та інтересів у разі задоволення позовних вимог.
Суд розглядає заяву без повідомлення учасників справи, що відповідає положенню ч.1 ст. 153 ЦПК України, відповідно до якої заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Як роз'яснив ВСУ у своїй Постанові від 14.06.2021 року у справі № 308/8567/20, провадження № 61-3480сво21, вирішення заяви про забезпечення позову поданої одночасно з пред'явленням позову виключно після відкриття провадження у справі призведе до порушення процесуального строку розгляду такої заяви передбаченого частиною першою статті 153 ЦПК України, а крім того зволікання із вирішенням заяви про забезпечення позову може призвести до настання наслідків, запобігти яким і покликані заходи забезпечення позову.
Також вирішення заяви про забезпечення позову поданої одночасно із пред'явленням позову, лише після відкриття провадження у справі, ставить осіб, які подали заяву у такий спосіб, в нерівне становище із особами, які подали заяви про забезпечення позову до подання позову або після відкриття провадження у справі, чиї заяви будуть розглянуті в строки передбачені частиною першою статті 153 ЦПК України.
Тому заяви про забезпечення позову подані одночасно із поданням позовної заяви, у разі відповідності їх змісту та форми вимогам, встановленим статтею 151 ЦПК України, та підсудності таких заяв суду, до якого вони подані згідно вимог частини першої статті 152 ЦПК України, мають бути розглянуті по суті у строк, передбачений частиною першою статті 153 ЦПК України.
За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові від 07 серпня 2020 року в справі № 520/9674/19 (провадження № 61-4032св20) Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду про те, що вирішення по суті заяви про забезпечення позову, поданої одночасно із позовною заявою, можливо лише після відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
П. 4 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження для визначення подальшої долі цього майна.
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення, скасування свідоцтва, визнання недійним договору купівлі - продажу.
Між тим, у заяві про забезпечення позову вимоги висуваються шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110300000:02:012:0203; заборонити державним реєстратором, нотаріусам, державним чи приватним виконавцям, будь -яким третім особам вчиняти будь - які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки площею 0,1 га, щ розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110300000:02:012:0203; заборонити ОСОБА_2 та іншим особам проводити будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110300000:02:012:0203.
Між тим, рішення суду за наслідками розгляду вимог про скасування права власності на спірну земельну ділянку не підлягає примусовому виконанню, тож є неспівмірною із заявленою у заяві про забезпечення позову вимоги накладення арешту на земельну ділянку, у відповідності до правового висновку ВС, викладеного у постанові від 10.11.2021 року, справа № 361/6799/14-ц, провадження № 61-16714св21.
Це свідчить про те, що заявником висувається неспівмірна вимога, тобто коли негативні наслідки, що можуть настати від вжиття заходів забезпечення позову переважають над тими, що можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Разом з тим, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник не надає доказів, які б свідчили про наявність фактичних намірів відповідача розпорядитися об'єктом прав, а також того, що невжиття заявлених ним заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, в той час як відповідно до вимог чинного законодавства обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги чи заперечення.
Посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до вчинення нової реєстраційної дії жодним чином не вказує на можливість будь-якої реалізації спірної земельної ділянки.
Таким чином, з'ясувавши обсяг позовних вимог, з урахуванням принципів розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та забезпечення збалансованості інтересів сторін, виходячи із неспівмірності таких заходів виниклим відносинам, суд приходить до висновків, що у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, слід відмовити, як в необґрунтованій.
Звертаючи також увагу на вимогах заявника про заборону вчинення певних дій, суд вважає їх також неспівмірними, невідповідними позовним вимогам, та необґрунтованими, адже вони не сприятимуть ефективному захисту прав позивача, в обраний ним спосіб, а лише процедурно врегулюють процес неможливості реалізації майна, при цьому не покликані на уникнення будь-яких труднощів при потенційно можливому ухваленні позитивного рішення для позивача.
Що стосується заходу забезпечення позову щодо заборони ОСОБА_2 та іншим особам проводити будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,1 га, що розташована адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110300000:02:012:0203 суд приходить до наступного.
Матеріали справи не містять жодного доказу того, що відповідачами вчиняються заходи щодо будівництва.
Таким чином, без долучення належних, допустимих, та достовірних доказів та обґрунтувань необхідності заборони ОСОБА_2 та іншим особам, без конкретизації яким саме особам проводити будівельні роботи, не вказують про можливість утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову та не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Вказані правові позиції містяться в Постановах ВС від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц, від 21листопада 2018 року у справі № 752/6255/18, від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17.
Як вказав у своїй постанові від 1 жовтня 2020 року у справі № 524/188/18 (провадження № 61-38051св18) Верховний Суд України, обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Таким чином, виходячи із не співмірності заходів забезпечення позову з предметом спору, та необґрунтованості та недоведеності фактичних обставин, вказаних у заяві, та факту неможливості порушення прав інших осіб постановленням відповідної ухвали, відсутністю доказів імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви Дочірнього підприємства «Тернопіль» по забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 247, 258, 260 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні заяви Дочірнього підприємства «Тернопіль» до Кароліно - Бугазької сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування свідоцтва, визнання недійним договору купівлі - продажу - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Повний текст ухвали складений 29 листопада 2023 року.
Суддя: