Справа № 308/11218/23
29 листопада 2023 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
його захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, матеріали кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022070000000101 від 01.07.2022 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самарканд Самаркандської області, Узбекистан, громадянина України, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, -
24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй. До складу ООН входять Україна, рф та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь- яким іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН №36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; №2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; №2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та №3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, - установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року №3314 (XXIX) серед іншого визначено, що ознаками агресії є: застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії: вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або її частини; бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави; блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави; напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави; застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди; дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави; засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є російська федерація.
Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, яка вступила в дію 26 січня 1910 року та 7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є рф, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути без зволікання оповіщено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання оповіщення.
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з цим документом територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали понад 68 держав світу, серед яких і рф.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та рф уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом рф від 2 березня 1999 року №42-ФЗ). Відповідно до статей 2-3 зазначеного Договору, рф зобов'язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов'язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та рф про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований рф 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
Статтями 1 -3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996 визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Систему адміністративно- територіального устрою України складають: АР Крим, області, зокрема Донецька та Луганська, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» - інформаційною безпекою є, зокрема, захищеність України від намагань маніпулювати суспільною свідомістю, у тому числі шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.
Стаття 8 Закону України «Про основи національної безпеки України» зазначає, що з урахуванням геополітичної і внутрішньої обстановки в Україні діяльність усіх державних органів має бути зосереджена, зокрема на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці, збереження соціально-політичної стабільності суспільства та зміцнення позицій України у світі. Основним напрямом державної політики з питань національної безпеки України в інформаційній сфері є, крім іншого, забезпечення інформаційного суверенітету України.
20 лютого 2014 року, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії рф території АР Крим і м. Севастополя, усупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, статей 2, 3 Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф, принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, а також всупереч вимогам частини 4 статті 2 Статуту ООН, Декларації Генеральної Асамблеї ООН №36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та декларацій, затверджених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН №2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, №2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, №2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, №3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, статей 1, 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, статей 1, 2, 68 Конституції України, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, представниками влади рф і службовими особами зс рф розпочато збройне вторгнення регулярних військ рф на територію України.
Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 №1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20 лютого 2014 року.
Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року №2268-VIII визначено, що збройна агресія рф розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності; рф чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань рф, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих міністерству оборони рф, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам рф, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих рф, а також за допомогою окупаційної адміністрації рф, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні рф самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року "Про Стратегію національної безпеки України", затвердженої Указом Президента України №392/2020 від 14 вересня 2020 року - Для відновлення свого впливу в Україні рф, продовжуючи гібридну війну, системно застосовує політичні, економічні, інформаційно-психологічні, кібер- і воєнні засоби; посилюються угруповання збройних сил рф та їх наступальний потенціал, регулярно проводяться масштабні військові навчання поблизу державного кордону України, що свідчить про збереження загрози військового вторгнення; зростає мілітаризація територій тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим та міста Севастополя; зберігається загроза з боку рф вільному судноплавству у Чорному та Азовському морях, Керченській протоці. Спеціальні служби іноземних держав, насамперед рф, продовжують розвідувально-підривну діяльність проти України, намагаються підживлювати сепаратистські настрої, використовують організовані злочинні угруповання і корумпованих посадових осіб, прагнуть зміцнити інфраструктуру впливу. Деструктивна пропаганда як зовні, так і всередині України, використовуючи суспільні протиріччя, розпалює ворожнечу, провокує конфлікти, підриває суспільну єдність. Державний суверенітет, територіальна цілісність, демократичний конституційний лад та інші життєво важливі національні інтереси мають бути захищені також від невоєнних загроз з боку рф та інших держав, зокрема спроб спровокувати внутрішні конфлікти.
21 лютого 2022, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами рф та світовою спільнотою, рф визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.
У період до приблизно 05 години 00 хвилин 24 лютого 2022 року президент рф володимир путін, а також інші невстановлені представники військово-політичного керівництва рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 №2734 (XXV) від 21.12.1965 №2131 (XX), від 14.12.1974 №3314 (XXIX), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів зс рф на територію України.
Так, 24 лютого 2022 року о 5 годині президентом рф володимиром путіним оголошено рішення розпочати військову операцію в Україні, у зв'язку з чим на виконання вищевказаного наказу, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади рф, її збройних сил, спецслужб та інших осіб, військовослужбовці зс рф, шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької та інших областей, в тому числі вийшовши за межі адміністративних кордонів Херсонської, Миколаївської, Запорізької областей, та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, а також окупували частин вказаної території України, чим змінили межі її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що частково продовжується по теперішній час та призводить до загибелі людей та інших тяжких наслідків.
24 лютого 2022 року указом Президента України Володимира Зеленського №64/2022, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України на 30 діб та який 20.03.2022 Законом України про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №2119-ІХ (реєстр. №7168) продовжено на 30 діб до 25.04.2022, який надалі продовжувався.
Рішенням Верховної ради України відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року рф визнана державою-агресором, яка здійснює збройну агресію проти України, розв'язала і веде повномасштабну агресивну війну проти України та Українського народу з порушенням норм міжнародного права, вчиняючи злочини проти людства.
Як встановлено, планування, фінансування та реалізація рф агресивної війни та агресивних воєнних дій проти України, проведення розвідувальної та підривної діяльності на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, організовується, спрямовується, здійснюється силами, насамперед, зс рф, головного розвідувального управління генерального штабу зс рф, федеральної служби безпеки рф, найманців, а також осіб, залучених до співробітництва на конфіденційній (негласній) основі, у тому числі громадян України.
Незважаючи на вказане, громадянин України ОСОБА_4 на виконання свого єдиного злочинного умислу, будучи обізнаним про здійснення рф збройної агресії проти України та будучи активним користувачем загально доступної соціальної мережі «Одноклассники», в якій він зареєстрований під ніком « ОСОБА_6 » (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2 ), свідомо виправдовує, визнає правомірною, заперечує збройну агресію російської федерації проти України.
Так, ОСОБА_4 використовуючи свій власний мобільний телефон марки Huawei Honor 8х, ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2: НОМЕР_2 з картками операторів мобільного зв'язку № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 17.03.2022 по 02.06.2022 поширив ряд публікацій на особистій сторінці профілю здійснюючи психологічний вплив на користувачів зазначеної соціальної мережі.
В такий спосіб, ОСОБА_4 поширив наступні матеріали:
- ІНФОРМАЦІЯ_3 користувач під ніком « ОСОБА_6 » на своїй особистій сторінці в соціальній мережі «Однокласники» поширив для загального доступу публікацію користувача під назвою «александр фролов», що за гіперпосиланням «ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
На вищевказаній публікації розміщено фотографію з наступним текстом:
«Всем, кому «стыдно за Россию».
А вам не бьшо стидно, когда Укрофашисти живьем сжигали мирних граждан в одесском доме профсоюзов? Когда ВСУ 8 лет бомбили не военнне обьектн ЛДНР, а мирних жителей? Когда дети Донбасса сутками сидели в подвалах, трясясь от страха? Когда 4-летний ОСОБА_13, лежа на дороге с пробитим осколком легким произносил свои последние слова о том, что немного полежит и пойдет домой? Когда женщина с двумя малышами не успели добежать до дома каких-то 5 метров, погибнув под обстрелом ВСУ?
Не отвечайте! Потому что, если у вас есть оправдание всему отому фашизму, я вас не пойму.
Я тоже против войны! Но я за Россию! Я - за мир! За мир для всех без исключения! И для Донбасса - тоже!»
ІНФОРМАЦІЯ_5 користувач під ніком « ОСОБА_6 » на своїй особистій сторінці в соціальній мережі «Однокласники» поширив у себе на сторінці для загального доступу публікацію користувача під назвою « ОСОБА_7 », яка знаходиться за гіперпосиланням «ІНФОРМАЦІЯ_6 », з текстом мовою оригіналу:
«Депутат Бундестага Сара Вагенкнехт назвала власти Украины ублюдками и заявила следующее: «Только твари вроде вас воюют со своим народом. Безжалостние негодяи, у которых нет чести, нет совести, нет каких-либо моральних принципов».
На вищевказаній публікації розміщено фотографію з наступним текстом:
«Согласны с Сарой?»
ІНФОРМАЦІЯ_7 користувач під ніком « ОСОБА_6 » на своїй особистій сторінці в соціальній мережі «Однокласники», поширив для загального доступу відеоматеріал з назвою « Пацан из Мариуполя » з групи під назвою « Дембельский альбом », яка знаходиться за гіперпосиланням « ІНФОРМАЦІЯ_10 », з наступним текстом мовою оригіналу:
«Господи, какой пацан классный из Мариуполя, дай Бог, чтобы у него дальше в жизни все хорошо сложилось.
Рассказ ребенка из Мариуполя: «Война ето ужасно... Все большие дома в городе... Выгоревшие. Они были красивые очень. Нас кормили солдаты ДНР. Они нам давали хлеб из полевой кухни, и масло, и один раз даже паштет дали. Я одному подарил танк (игрушечный), и сказал, что он им поможет быстрее закончить сражение».
ІНФОРМАЦІЯ_11 користувач під ніком « ОСОБА_6 » на своїй особистій сторінці в соціальній мережі «Однокласники», поширив для загального доступу публікацію користувача під назвою « ОСОБА_12 ДНР », яка знаходиться за гіперпосиланням «ІНФОРМАЦІЯ_13 »
На вищевказаній публікації розміщено фотографію з наступним текстом:
«Украина убивает людей» - Чемпион Европы по биатлону болгарин ОСОБА_11 отказался жертвовать деньги на вооружение Києва ».
ІНФОРМАЦІЯ_15 користувач під ніком « ОСОБА_6 » на своїй особистій сторінці в соціальній мережі «Однокласники», поширив для загального доступу публікацію користувача під назвою « ОСОБА_8 », яка знаходиться за гіперпосиланням «ІНФОРМАЦІЯ_16 ».
На вищевказаній публікації розміщено фотографію з наступним текстом:
«Я сын офицера РВСН, живу в Сибири, тут не все так однозначно... У папы на работе военные разделились на два лагеря. Одни поддерживают спецоперацию по защите Донбасса, денацификации и демилитаризации Украины, а вот со вторыми хуже, те хотят сразу бить по Вашингтону... »
30.05.2022 користувач під ніком « ОСОБА_6 » на своїй особистій сторінці в соціальній мережі «Однокласники», поширив для загального доступу публікацію користувача під назвою « ОСОБА_10 », яка знаходиться за гіперпосиланням «ІНФОРМАЦІЯ_19 ».
На вищевказаній публікації розміщено фотографію з наступним текстом:
«Россия ввела войска на свою территорию. И сейчас вам разложу по полочкам, итак: Харьков основан в 1630г,царемА.М.Романовым,Сумы в 1655 г.Кировоград в1754г.Запорожье в 1770г.,Кривой Рог в 1775г.,Днепропетровск в 1776г.,Херсон в 1778г.,Николаев в1794 г,Одесса в1794г.,Луганск в 1795г.,Мариуполь в 1778 г,Донецк в 1869 н.,Севастополь в 1783 г. и Симферополь в 1778 г.И все зти города основаны русскими царями.И все зто називалась Киевская Русь.А теперь вопрос,где Украина?
Для тех у кого с детства отсутствует мозг».
02.06.2022 користувач під ніком « ОСОБА_6 » на своїй особистій сторінці в соціальній мережі «Однокласники», поширив для загального доступу публікацію користувача під назвою « ОСОБА_9 », яка знаходиться за гіперпосиланням «ІНФОРМАЦІЯ_20 », текст мовою оригіналу:
« НУ И КТО ЕЩЕ БУДЕТ ВЯКАТЬ ПРОТИВ ВОЕННОЙ ОПЕРАЦИИ НА УКРАИНЕ »
«ОСОБА_14 оху@л, когда узнал от ОСОБА_15, что в уставе его организации содержится статья, оправдывающая спецоперацию России на Украине».
На вищевказаній публікації розміщено фотографію з наступним текстом:
«Устав ООН: Россия вправе карать нацистов повсюду.
Нюрнбергский трибунал обьявил преступниками всех тех, кто воевал против Обьединенных наций и осуществлял геноцид.
Самый большой геноцид был осуществлен против советской нации, которая в те времена носила название советский народ. Устав ООН, в статьях 106 и 107, дает право победителям во второй мировой войне СССР, США, Великобритании и Китаю применять все мери в отношении воевавших против них стран для пресечения действий направленных на пересмотр итогов Второй мировой войны. В том числе возможно применение против етих стран военной силы. Для зтого достаточно уведомить три остальные страны победительницы, но не получать от них согласия.
Силовое принуждение стран, которые хотят пересмотреть Ялтинско-Потсдамскую систему в Европе может осуществлять и Россия, являющаяся правопреемницей СССР. Россия может пресекать попытки возрождения нацизма в Германии, Венгрии, Румынии, Австрии, Болгарин, Финляндии, Хорватии, Словении и Чехии, которая в годы войны виступала в роли протекторати Богемии и Моравии».
У відповідності до висновку судово-лінгвістичної експертизи №СЕ-19/107-23/681-ПЧ від 29.05.2023 у текстових матеріалах, наданих на дослідження, а саме публікаціях користувача під ніком « ОСОБА_6 », міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України, а саме у поширенні матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, просив суворо його не карати.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та обвинувачений не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Допитавши обвинуваченого та дослідивши докази, що характеризують його особу, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 436-2 КК України, а саме поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України.
Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який має постійне місце проживання, є пенсіонером, раніше не судимий, а також враховує, що суду не надано відомостей про його перебуванні на обліку у лікаря нарколога та фтизіатра.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, зважаючи на те що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 436-2 КК України в межах санкції вказаної статті у виді позбавлення волі на певний строк.
Також суд враховує позицію прокурора, яка вказала на можливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 положення ст. 75 КК України та звільнити від покарання з іспитовим строком.
Таким чином, з урахуванням обставин і наслідків злочину, ставлення обвинуваченого до вчиненого діяння та можливість його виправлення без відбування призначеного покарання, суд вважає за необхідне застосувати до неї положення ст. 75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження нових злочинів.
Розподіл витрат на залучення експерта вирішити відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 436-2 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.
Речові докази:
- мобільний телефон марки «Huawei Honor 8x» IMEI-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2: НОМЕР_2 з картками операторів мобільного зв'язку № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 - конфіскувати в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати по справі за проведення лінгвістичної експертизи №СЕ-19/107-23/681-ПЧ у розмірі 3 858,00 /три тисячі вісімсот п'ятдесят вісім/ грн.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вручити сторонам кримінального провадження копію вироку негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1