Справа № 308/20490/23
1-кс/308/5564/23
28 листопада 2023 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого Шостого СВ (з дислокацією у м. Ужгороді) ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, ОСОБА_3 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №62023140160000482, відомості про яке 18.10.2023 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332; ч. 1 ст. 369 КК України
на розгляд слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшли матеріали означеного клопотання про накладення арешту на майно.
Внесене клопотання обґрунтоване таким.
Шостим слідчим відділом (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, за процесуального керівництва Закарпатської обласної прокуратури проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023140160000482 від 18.10.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332 та ч. 1 ст. 369 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи працівником правоохоронного органу, мав намір організувати схему незаконного переправлення чоловіків призовного віку через державний кордон України до країн ЄС та переправлення тютюнових виробів, залучивши при цьому до вказаної протиправної діяльності інспектора прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_6 , який мав організовувати «зелений коридор» під час несення служби в прикордонному наряді або сприяти виїзду в пункті пропуску із використанням системи «Шлях». За це ОСОБА_5 пропонував, обіцяв та згодом надав ОСОБА_6 неправомірну вигоду за сприяння останнім у його виїзді за кордон.
ОСОБА_6 , розуміючи протиправність дій ОСОБА_5 звернувся із відповідною заявою до правоохоронних органів та в подальшому діяв під контролем.
21.11.2023, після передачі ОСОБА_5 першої частини неправомірної вигоди ОСОБА_6 , його ( ОСОБА_5 ) було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
21.11.2023 ОСОБА_6 добровільно видав грошові кошти в сумі 300 доларів США (3 купюри номіналом по 100 доларів кожна: KB72376338J, PF15924446J, КЕ73811399А), як частину неправомірної вигоди, наданої ОСОБА_5 за сприяння у незаконному перетині кордону, про що складено протокол огляду заявника та добровільної видачі грошових коштів.
Вказані вилучені грошові кошти в ході досудового розслідування визнано речовими доказами.
На переконання сторони обвинувачення, з метою забезпечення завдань кримінального провадження, запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду існує необхідність у накладенні арешту на майна.
Прокурор у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду клопотання, однак подав заяву в якій клопотання підтримав та просив розглянути у його відсутності.
У судове засідання власник майна не з'явився, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, клопотання про відкладення не подав.
З огляду на скорочені терміни розгляду клопотань даної категорії та відсутність перешкод для розгляду клопотання у відсутності власника, слідчий суддя розглядає таке у відсутності сторін.
Вирішуючи подане клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, слідчий суддя виходив із такого.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (абзац перший частини 3 статті 170 КПК України).
Таким чином, накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів допускається без повідомлення певній особі про підозру та може накладатися на майно будь-якої фізичної.
Згідно з частиною 1 статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
За правилами частини 2 цитованої норми у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
На переконання слідчого судді, клопотання наведеним вимогам процесуального закону відповідає.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до вимог ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За приписами ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що перелік обставин, персоніфікованих статтею 91 КПК України, підлягає встановленню в межах досудового розслідування безвідносно до обов'язкових елементів складу кримінального правопорушення, що забезпечує дотримання принципу законності, передбаченого ст.9 КПК України та який покладає на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого обов'язок всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставини кримінального провадження.
Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Матеріалами клопотання підтверджується факт здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 332; ч. 1 ст. 369 КК України, тоді як вказане у клопотанні майно має значення для досудового розслідування та є доказом у кримінальному провадженні.
Із урахуванням наведеного слідчий суддя констатує, що вилучені грошові кошти, відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Накладення арешту є необхідним для збереження речових доказів, відтак задоволення клопотання призведе до досягнення мети арешту.
За обставин цього клопотання стороною обвинувачення на виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Вказане обумовлює висновок про те, що при задоволенні цього клопотання може бути досягнуте завдання арешту майна.
Крім того, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, що свідчить про пропорційність заходу забезпечення кримінального провадження.
Підсумовуючи викладене у сукупності, слідчий суддя доходить до висновку про необхідність задоволення внесеного клопотання.
Керуючись статтями 22, 170-174 КПК України, слідчий суддя
клопотання про арешт майна задовольнити повністю.
Накласти арешт на виявлені та вилучені під час огляду 21.11.2023 заявника ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 300 доларів США, а саме - 3(три) купюри номіналом по 100 (сто) доларів кожна:
-купюра номіналом 100 доларів США - серії KB72376338J;
-купюра номіналом 100 доларів США - серії PF15924446J;
-купюра номіналом 100 доларів США - серії КЕ73811399А;
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1