Справа № 303/8906/23
2/303/1379/23
23 листопада 2023 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Варваринець Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (представник Шкапенко Олександр Віталійович) до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
АТ «А-Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, вказуючи, що 29.12.2020 ОСОБА_1 приєдналася до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44.4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідно до п. 2.1.1.2.2 - 2.1.1.2.4 умов та правил, клієнт погоджується з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент (змінити зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у А-Банку разом з умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ «А-Банк» зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 21.08.2023 має заборгованість - 30656,41 грн., яка складається з наступного: 18868,18 грн. - заборгованість за кредитом; 11788,23 грн. - заборгованість по відсоткам; 0.00 грн. - штрафи. Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь AT «А-Банк» заборгованість станом на 21.08.2023 за кредитним договором № б/н від 29.12.2020 у розмірі 30656,41 грн.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.09.2023 відкрито провадження по цивільній справі за позовом АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, просив розглянути справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився без поважних причин, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
У зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання справа розглянута у заочному порядку, проти чого позивач не заперечував.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що відповідачка 29.12.2020 підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання послуг в А-Банку.
У вищезазначеній заяві зазначено, що ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті складають між відповідачем та АТ «А-Банк» договір про надання банківських послуг. Також у заяві зазначено, що відповідач ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 29.12.2020, укладеним між позивачем та відповідачем, станом 21.08.2023 заборгованість відповідачки становить 30656,41 гривень та складається із заборгованості за наданим тілом кредиту - 18868,18 гривень і заборгованості за процентами - 11788,23 гривень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України, встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення грошових коштів, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом.
У анкеті-заяві позичальника від 23.12.2020 не зазначений розмір кредитного ліміту, умови про відсоткову ставку за користування кредитом, а також порядок, розмір і умови відповідальності за порушення зобов'язань. У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованому в рекламному буклеті складають між відповідачем та АТ «А-Банк» договір про надання банківських послуг. Також у заяві зазначено, що відповідачка ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладення і згідна з його умовами, але відповідних доказів щодо ознайомлення відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами позивачем не надано.
До позову банк додав паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», який підписаний відповідачем 29.12.2020.
Доданий до позову паспорт споживчого кредиту містить в собі наступні розділи: 1) інформація та контактні дані кредитодавця; 2) інформація та контактні дані кредитного посередника; 3) основні умови кредитування з урахуванням побажання споживача; 4) інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; 5) порядок повернення кредиту; 6) додаткова інформація; 7) інші важливі правові аспекти.
Разом з цим, цей паспорт споживчого кредиту суд не може взяти до уваги, оскільки у анкеті-заяві, яка підписана позивачем та відповідачем не обумовлено, що такий документ є частиною кредитного договору.
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі N 393/126/20 відступлено від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі N 284/157/20-ц (провадження N 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі N 313/346/20 (провадження N 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі N 467/555/19 (провадження N 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частиною кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, та сформульовано новий правовий висновок про те, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим із них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. При цьому потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Надані позивачем у якості доказів заява-анкета позичальника та паспорт споживчого кредиту не можуть свідчити про дотримання прав споживача послуг, не мають між собою жодного зв'язку, тому що в кожному з них немає застереження про їх поєднання взаємними договірними умовами тощо.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині нарахування відсотків, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк».
При цьому, позивачем не доведено, що саме цей витяг з умов та тарифи розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Надані позивачем тарифи по картці «Зелена» суд також не бере до уваги, оскільки у заяві-анкеті від 29.12.2020 не визначено тип платіжної картки, яка видається відповідачу для користування кредитним лімітом. Також надані тарифи не містять підпису відповідача.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з умов та правил надання банківських послуг, на які посилається позивач, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Враховуючи, що надані банком витяг з умов і правил та тарифи не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину укладеного між сторонами кредитного договору, шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом.
За встановлених обставин у відповідача виникає зобов'язання по поверненні АТ «А-Банк» грошових коштів, які отримані ним і на теперішній час не повернуті позивачу.
Із розрахунку заборгованості судом встановлено, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) ОСОБА_1 перед АТ «А-Банк»» становить 18868,18 грн.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, позовні вимоги про стягнення заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.3, 207, 509, 526, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.11, 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження: вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14360080) заборгованість за кредитним договором в розмірі 18868,18 гривень (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень, вісімнадцять копійок) та 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні, 00 копійок) судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя