«28» листопада 2023 року
м. Харків
справа № 613/6/23
провадження № 22ц/818/2177/23
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Мальованого Ю. М., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Волобуєва О.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідачі - Державне агентство лісових ресурсів України, представник відповідача - Чернишенко А. М., Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», представник відповідача - Ігнатенко В. А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 28 серпня 2023 року в складі судді Уварової Ю.В.
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства лісових ресурсів України, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 402 від 13 серпня 2021 року його призначено на посаду тимчасово виконуючого обов'язки директора Державного підприємства «Гутянське лісове господарство».
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 573-к від 01 листопада 2021 року його звільнено з посади тимчасового виконуючого обов'язки директора Державного підприємства «Гутянське лісове господарство» у зв'язку із реорганізацією даного підприємства за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.
Зазначив, що у жовтні 2022 року йому стало відомо, що реорганізацію Державного підприємства «Гутянське лісове господарство» не проведено, оскільки скасовано цей наказ.
Проте, Державне агентство лісових ресурсів України в порушення частини 1 статті 42-1 КЗпП України не прийняло його на роботу на посаду тимчасово виконуючого обов'язки директора Державного підприємства «Гутянське лісове господарство» після скасування наказу про реорганізацію Державного підприємства «Гутянське лісове господарство», яке станом на жовтень 2022 року не перебуває в процесі припинення.
Вважав, що Державне підприємство «Гутянське лісове господарство» штучно створило умови для його звільнення. Тому наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 573-к від 01 листопада 2021 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а він підлягає поновленню на посаді тимчасово виконуючого обов'язки директора Державного підприємства «Гутянське лісове господарство».
Посилався на те, що його середньомісячний заробіток на посаді тимчасово виконуючого обов'язки директора Державного підприємства «Гутянське лісове господарство» становив 877,81 грн за один день.
Зазначив, що Законом України № 540-IX від 30 березня 2020 року КЗпП України було доповнено главою XIX «Прикінцеві положення», відповідно до яких «1.Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». 23 серпня 2022 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2022 року № 928, якою внесли зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» від 25 березня 2020 року № 338. Цими змінами продовжили карантин по всій території України до 31 грудня 2022 року.
Вказав, що про порушення свого права дізнався з листа тимчасово виконуючого обов'язки директора Державного підприємства «Гутянське лісове господарство» від 25 жовтня 2022 року, оскільки підстави, які були викладені в наказі про звільнення, фактично не відбулись. Тому вважав, що строк на оскарження наказу Державного агентства лісових ресурсів України №573-К від 01 листопада 2021 року з урахуванням Прикінцевих положень КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2022 року № 928, ним не пропущений.
Просив визнати незаконним та скасувати наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 573-К від 01 листопада 2021 року про його звільнення з посади тимчасово виконуючого обов'язки директора Державного підприємства «Гутянське лісове господарство»; стягнути з Державного підприємства «Гутянське лісове господарство» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 січня 2022 року по дату прийняття рішення суду про поновлення на роботі; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді тимчасово виконуючого обов'язки директора Державного підприємства «Гутянське лісове господарство» та стягнення з Державного підприємства «Гутянське лісове господарство» середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі місячної заробітної плати з відрахуванням всіх податків і зборів згідно чинного законодавства; стягнути з відповідачів судові витрати.
Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 28 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
На вказане рішення суду ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини у справі. Не врахував того, що після скасування наказу У 570 від 27 вересня 2021 року реорганізація не відбулась. Всі документи, в тому числі накази про звільнення, які прийняті на підставі наказу У 570 від 27 вересня 2021 року втрачають чинність. Отже наказ № 573-К від 01 листопада 2021 року також втратив чинність і він повинен бути поновлений на посаді. Однак, замість того, щоб поновити на роботі його, Державне агентство лісових ресурсів України призначив на посаду директора філії «Гутянське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» наказом № 202-к від 26 грудня 2022 року ОСОБА_3 . Вказав, що Державне агентство лісових ресурсів України не запропонувало йому іншу роботу, чим порушило його право передбачене статтею 49-2 КЗпП України.
01 листопада 2023 року через систему «Електронний суд» Державне агентство лісових ресурсів України подав відзив на апеляційну скаргу, який отримано Харківським апеляційним судом 02 листопада 2023 року, в якому вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому зазначив, що на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27 вересня 2021 року № 570 у період з 27 вересня 2021 року по 15 вересня 2022 року включно Державне підприємство «Гутянське лісове господарство» де-юре і де-факто перебувало в стані реорганізації шляхом приєднання до Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство». А втрата чинності наказу № 570 від 27 вересня 2021 року на підставі наказу № 706 від 16 вересня 2022 року не означає автоматичну неправомірність чи незаконність наказу № 570 від 27 вересня 2021 року. У подальшому, на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 858 від 28 жовтня 2022 року Державне підприємство «Гутянське лісове господарство» де-юре і де-факто перебуває в процесі реорганізації, приєднано до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». Наразі обидва накази № 706 від 16 вересня 2022 року та № 858 від 28 жовтня 2022 року є чинними і ніким не оскаржені в судовому порядку. Вважав, що вимога щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є некоректною з огляду на те, що в період з 27 вересня 2021 року по 15 вересня 2022 року включно та з 28 жовтня 2022 року Державне підприємство «Гутянське лісове господарство» де-юре і де-факто перебувало та перебуває в стані реорганізації шляхом приєднання. А це вже вимога до третіх осіб, не залучених до участі у справі, зокрема до Державного підприємства «Жовтневе лісове господарство».
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. При цьому виклав обставини справи. Акцентував увагу суду на тому, що оскільки Державне підприємство «Гутянське лісове господарство» не припинило свою господарську діяльність, він має поворотне переважне право на посаду тимчасово виконуючого обов'язки директора підприємства.
В свою чергу представники Державного агентства лісових ресурсів України та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» заперечували проти задоволення апеляційної скарги та вважали, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням норм трудового законодавства. Підприємство припинило роботу з січня 2023 року, тому доводи ОСОБА_1 щодо того, що під час його звільнення не відбувалася реорганізація підприємства є надуманими. ОСОБА_1 до підприємства з заявою щодо укладення з ним трудового договору (контракту) не звертався.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимим доказами, що його трудове право порушено та потребує захисту.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 402-к від 13 серпня 2021 року ОСОБА_1 призначено тимчасово виконуючим обов'язки директора Державного підприємства «Гутянське лісове господарство» з 16 серпня 2021 року на період до призначення керівника в установленому законом порядку, про що здійснено запис в трудову книжку (а.с.9,145 том 1).
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 570 від 27 вересня 2021 року припинено господарську діяльність Державного підприємства «Гутянське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного підприємство «Жовтневе лісове господарство», термін припинення - до 31 грудня 2021 року (а.с.13 зворот-14, 145зворот-146 том 1).
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 573-к від 01 листопада 2021 року звільнено тимчасово виконуючого обов'язки директора Державного підприємства «Гутянське лісове господарство» Тільного А.І. 31 грудня 2021 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП у зв'язку з реорганізацією підприємства. Відповідний запис внесено в трудову книжку. З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлений (а.с.9,10,147 том 1).
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 706 від 16 вересня 2022 року відновлено господарську діяльність Державного підприємства «Гутянське лісове господарство» та визнано таким, що втратив чинність наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 570 від 27 вересня 2021 року про припинення Державного підприємства «Гутянське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення (а.с.148 том 1).
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 858 від 28 жовтня 2022 року господарську діяльність Державного підприємства «Гутянське лісове господарство» припинено шляхом реорганізації, а саме шляхом приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», термін припинення - до 20 січня 2023 року. Визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства «Гутянське лісове господарство» (а.с.60-62, 148зворот-149 том 1).
Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 202-к від 26 грудня 2022 року призначено ОСОБА_3 на посаду директора філії «Гутянське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на строк з 27 грудня 2022 року по 29 грудня 2023 року з випробувальним строком на три місяці (а.с.64 том 1).
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27 грудня 2022 року станом на вказану дату філія «Гутянське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є його відокремленим підрозділом (а.с.36-59 том 1).
11 січня 2023 року складено передавальний акт балансових рахунків, необоротних і оборотних активів, зобов'язань, матеріалів лісовпорядкування та документів, що підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше Державного підприємства «Гутянське лісове господарство» (а.с.82-114 том 1).
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 102 від 11 січня 2023 року затверджено зазначений передавальний акт Державного підприємства «Гутянське лісове господарство» (а.с.63 том 1).
Як вбачається з довідки про доходи, загальна сума доходу ОСОБА_1 на посаді тимчасово виконуючим обов'язки директора Державного підприємства «Гутянське лісове господарство» за період з 01 серпня 2021 року по 31 грудня 2021 року становила 114 259,76 грн. Розмір середньоденної заробітної плати - 877,81 грн (а.с.17 том 1).
Із довідки про доходи № 23 від 18 жовтня 2022 року ОСОБА_1 працював у Державному підприємстві «Славське лісове господарство» та за період з липня 2022 року по жовтень 2022 року включно отримав дохід в загальному розмірі 58 284,42 грн (а.с.192 зворот том 1).
З довідки Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 13 від 03 липня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 працював на вказаному підприємстві з 21 березня 2023 року по 18 квітня 2023 року. Звільнений 18 квітня 2023 року з посади завідувача сектору. Дохід за період з 21 березня 2023 року по 18 квітня 2023 року склав 52 015,96 грн (а.с.192 том 1).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).
Згідно з частиною третьою статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Відповідно до частини другої статті 65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.
Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Близький за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18).
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
На вказаному судам наголошено у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20 (провадження № 61-6288св21), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21) та інших.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 обґрунтовував протиправність наказу про своє звільнення двома підставами - скасуванням наказу про припинення Державного підприємства «Гутянське лісове господарство» з відновленням його діяльності, а також наявністю у позивача переважного права на укладення трудового договору у зв'язку з повторним прийняттям на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
Дійсно, наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 706 від 16 вересня 2022 року відновлено господарську діяльність Державного підприємства «Гутянське лісове господарство» та визнано таким, що втратив чинність наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 570 від 27 вересня 2021 року про припинення Державного підприємства «Гутянське лісове господарство» і затвердження складу Комісії з припинення.
Разом з тим наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 858 від 28 жовтня 2022 року Державне підприємство «Гутянське лісове господарство» припинено шляхом реорганізації, а саме шляхом приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», термін припинення - до 20 січня 2023 року.
Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» № 202-к від 26 грудня 2022 року призначено ОСОБА_3 на посаду директора філії «Гутянське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на строк з 27 грудня 2022 року по 29 грудня 2023 року з випробувальним строком три місяці.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося в суді апеляційної інстанції представниками Державного агентства лісових ресурсів України та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» під час звільнення ОСОБА_1 підприємство знаходилося в стадії припинення.
Відповідно до частини першої статті 42-1 КЗпП України працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.
Матеріали справи свідчать про те, що трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 підприємство не укладало. Він не звертався до підприємства щодо укладання з ним трудового договору (контракту). Під час знаходження підприємства на стадії припинення ОСОБА_1 вже працевлаштувався на інших підприємствах. Крім того, законодавцем не передбачено обов'язку роботодавця інформувати працівника про зміни у штатному розписі, оскільки після звільнення між колишнім роботодавцем та працівником припиняються трудові правовідносини, які існували до моменту звільнення.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 335/1896/15-ц, провадження № 61-20321св18.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року відповідно до частини другої статті 232 КЗпП України суди безпосередньо розглядають позови про укладення трудових договорів працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу. При обґрунтованості позову суд рішенням зобов'язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення - з першого робочого дня наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи (якщо була обумовлена інша дата - з цієї дати), з іншими особами з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу з приводу прийняття на роботу.
Також, ОСОБА_1 не довів, що він звертався до Державного агентства лісових ресурсів України з проханням укласти трудовий договір, як особа, яка має переважне право на укладення трудового договору при поворотному прийнятті на роботу. Він не заявляв вимог про зобов'язання відповідача укласти трудовий договір у порядку поворотного прийняття на роботу на підставі статті 42-1 КЗпП України, а оскаржує своє звільнення, яке відбулось на підставі наказу від 01 листопада 2021 року № 457390-к, вимагаючи визнати протиправним та скасувати цей наказ. Разом з тим вимоги щодо поновлення на роботі він також не заявляв. Така вимога ОСОБА_1 фактично з'явилася на стадії апеляційного провадження.
Аналізуючи наведені норми права та обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 оскаржує своє звільнення з підстав відновлення господарської діяльності підприємства, визнання таким, що втратив чинність наказ про припинення підприємства, а також виникнення у нього переважного права на повторне прийняття на роботу, що не впливає на законність наказу про звільнення в момент його видачі та не може бути підставою для його скасування, а є підставою для звернення з вимогами щодо укладення трудового договору, які не заявлені в даній справі.
Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що Державне агентство лісових ресурсів України не запропонувало йому іншу роботу, чим порушило його право передбачене статтею 49-2 КЗпП України, судова колегія не розглядає, оскільки її не заявлено до суду першої інстанції, тоді як частиною 6 статті 367 ЦПК України передбачено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Оскільки вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними вимогами від визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, тому підстав для їх задоволення також немає.
Аналізуючи обсяг дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання обґрунтованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду, зводяться до незгоди з ним та необхідності здійснення переоцінки встановлених фактичних обставин.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381, 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 28 серпня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді Ю. М. Мальований
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 29 листопада 2023 року.