СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-о/759/1670/23
ун. № 759/22477/23
23 листопада 2023 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю.О., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,
В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановленні цим розділом.
Вивчивши матеріали заяви, суд прийшов до висновку про необхідність залишення заяви без руху за наступних підстав.
Відповідно до статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільний справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175-177 Цивільного процесуального кодексу України, якими встановлено обов'язкові вимоги до змісту та форми позовної заяви, обов'язок дотримання яких покладається на заявника.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У ч. 2 ст. 315 ЦПК України зазначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Зі змісту наведених вище норм права вбачається, що справи окремого провадження мають такі особливості: заявлені вимоги є безспірними (відсутній спір про суб'єктивне право); завданням суду є охорона інтересів заявника шляхом підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав; в окремому провадженні відсутні сторони із протилежними матеріально-правовими інтересами, а тому принцип змагальності не застосовується.
Як вбачається із роз'яснень, даних в Листі Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» справи за заявами про встановлення фактів батьківства розглядаються за правилами окремого провадження, а відповідно до ст. 128 СК України справи про визнання батьківства - за правилами позовного провадження. У першому випадку передумовою звернення до суду за заявою про встановлення факту батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, а в другому - особа, батьківство якої встановлюється в судовому порядку, є відповідачем у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 128, ч. 1 ст.130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Частиною 1 ст. 135 СК України встановлено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Заявник не вказує, що запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень був проведений відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
До матеріалів заяви не додано свідоцтво про народження та не надано жодного документального підтвердження того, на якій підставі внесені дані про батька ОСОБА_3 , що позбавляє суд встановити чи взагалі ОСОБА_1 може звернутись до суду із заявою про встановлення факту батьківства за правилами окремого провадження.
Отже, заявник має надати суду повний Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із якого б вбачалось, на якій підставі були внесені відомості про батька дитини.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Крім того, суд роз'яснює, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства за життя.
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).
Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.
Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц (касаційне провадження № 61-30047св18).
З прохальної части заяви вбачається, що заявник просить встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється по відношенню до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком, а ОСОБА_3 і свою чергу являється ОСОБА_1 сином.
Однак, всупереч вказаним нормам заявником, крім посилань на наявність свідків, не додано доказу про спільне проживання та ведення спільного господарства його і ОСОБА_3 , його та матері ОСОБА_3 - ОСОБА_4 до народження дитини, або спільне утримання ними дитини.
До матеріалів справи не долучено доказів, які б підтверджували факт визнання ОСОБА_3 як батька ОСОБА_1 (спільні фото, листування тощо).
Згідно із ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
При цьому заявнику слід врахувати, що суб'єктний склад заінтересованих осіб по справі визначається в залежності від мети встановлення факту.
Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв'язку із суб'єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб'єктивних прав.
Разом з цим, при зверненні до суду з вказаною заявою, заявник зазначає, що встановлення факту батьківства йому необхідно для того, щоб у зв'язку із зникненням його сина, фактично будучи його близьким родичем має набути право на звільнення з військової служби на підставі п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу".
Заявником не залучено в якості заінтересованих осіб Міністерство оборони України.
Враховуючи зазначене, заявнику слід надати суду уточнену заяву про встановлення факту батьківства, визначити коло заінтересованих осіб, надати копії заяви та всіх доданих до неї документів для заінтересованих осіб.
Статтями 175, 177 ЦПК України встановлено обов'язкові вимоги до змісту та форми позовної заяви, обов'язок дотримання яких покладається на позивача.
Згідно ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 ЦПК України позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Додатково суддя роз'яснює, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України у випадку повернення позовної заяви позивачу це не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.185 ЦПК України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали суду.
У разі невиконання вимог ухвали у визначений судом строк позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Ю.О. Твердохліб