11.10.2023 Справа № 756/12591/23
Унікальний № 756/12591/23
Провадження №2-о/756/550/23
про відмову у відкритті провадження
11 жовтня 2023 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Майбоженко А.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,
Заявник ОСОБА_1 через свого представника адвоката Василевську А.А. звернувся до суду в порядку окремого провадження з вищевказаною заявою, в якій просив: встановити факт перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є непрацездатною особою з інвалідністю ІІІ групи на утриманні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за відсутності інших осіб, окрім заявника, зобов'язаних відповідно до закону її утримувати.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, ОСОБА_1 метою встановлення цього факту вказував те, що має для нього юридичне значення для отримання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з метою забезпечення утримання своєї дружини, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи за відсутності інших працездатних осіб, крім заявника зобов'язаних по закону її утримувати.
Заяву про встановлення факту ОСОБА_1 пред'явив до суду за правилами окремого провадження.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 вересня 2023 справу передано судді Майбоженко А.М.
Вивчивши матеріали заяви, приходжу до висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.
За змістом заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на його утриманні дружини необхідно заявнику щоб звільнитись з військової служби, оскільки згідно Відповідно до абз. 11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 (справа № 362/643/21) зазначено, що військова служба є різновидом публічної, тому спори з приводу проходження військової служби, з приводу соціального захисту військовослужбовців, належать до юрисдикції адміністративних судів.
Тобто встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні заявника за своїми правовими наслідками призведе до публічно-правових відносин заявника з державою.
Встановлення цього факту не пов'язане з будь-якими цивільними правами та обов'язками заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням.
Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками вимога про встановлення факту перебування дружини, особи з інвалідністю ІІІ групи на утриманні заявника пов'язана з публічно-правовими відносинами заявника з державою щодо права на звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, тому ця вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За предметом та можливими правовими наслідками цей потенційний спір може існувати у сфері публічно-правових відносин, а отже, підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.
Верховний Суд, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнає недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим (постанова від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц).
З урахуванням наведеного, заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - перебування на його утриманні дружини ОСОБА_2 непрацездатної особи з інвалідністю ІІІ групи, не підлягає судовому розгляду в порядку цивільного судочинства, вирішення цього питання належить до юрисдикції адміністративного суду.
Згідно положення п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, оскільки судом з'ясовано, що спір виник з приводу вимог на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, тому є підстави для відмови у відкритті провадження по справі, на підставі положення п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, з огляду на те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На виконання вимог ч. 5 ст. 186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суддя роз'ясняє заявнику, що розгляд справи віднесено до юрисдикції Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст. ст. 46, 186 ЦПК України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А.М. Майбоженко