ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21234/23
провадження № 1-кс/753/3692/23
"24" листопада 2023 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в м. Києві скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого,
20.11.2023 адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до Дарницького районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність слідчого слідчого відділу Дарницького УП ГУ НП у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).
На обґрунтування скарги вказав, що 08.11.2023 ОСОБА_4 подала до Дарницького УП ГУ НП у м. Києві заяву про вчинення щодо неї та її дочки ОСОБА_4 кримінального правопорушення, проте всупереч вимог статті 214 КПК України відомості за цією заявою до ЄРДР не внесені.
Від адвоката ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд скарги без його участі.
Слідчий/дізнавач та прокурор в судове засідання не з'явилися, проте їх неявка не перешкоджає розгляду цієї скарги.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя встановив такі обставини.
08.11.2023 ОСОБА_4 звернулась до Дарницького УП ГУ НП у м. Києві із заявою про вчинення щодо неї та її дочки кримінального правопорушення, у якій просила внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, передбачене статтею 125 КК України, і навела такі обставини.
05.11.2023 заявниця разом з своєю дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1., перебували поблизу будинку АДРЕСА_1 , де до них підійшла мати її чоловіка ОСОБА_6 . Остання почала розмовляти з її дочкою, яка не захотіла говорити та заховалась за спиною матері. У відповідь на заперечення заявниці з приводу спілкування з її дочкою ОСОБА_6 обурилась, почала нецензурно лаятись, а потім рукою схопила заявницю за шию, сказала, щоб вона закрила рота та наголосила, що вони ніхто і вона може зробити з ними будь-що. Потім заявниця силою прибрала руки ОСОБА_6 зі своєї шиї. Після даного інциденту психічний стан заявниці та її дочки порушені, вони бояться виходити на вулицю без зайвої необхідності.
Відповідно до частини 1 статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Дотепер у слідчій і в судовій практиці існує щонайменше два підходи щодо порядку виконання уповноваженими особами органу досудового розслідування вимог вищенаведеної норми за результатами розгляду заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення.
Перший підхід полягає у так званому «автоматичному» внесенні відомостей про кримінальне правопорушення, якщо такі відомості викладені особою у заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення. Цей підхід не передбачає оцінки відповідної заяви чи повідомлення на предмет того, чи викладені заявником відомості дають підстави констатувати певні ознаки кримінального правопорушення.
У свою чергу другий підхід не передбачає «автоматичного» внесення відомостей, викладених у будь-яких заявах чи повідомленнях - вносяться лише визначені як такі, що, на думку суб'єкта, який їх вносить, дійсно можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Перший підхід по суті є формальним, і полягає у тому, що будь-яка заява (повідомлення), що має назву (якщо це письмовий документ), чи якщо його так називає заявник (в усній формі) «заява (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення» абсолютно незалежно від змісту такого повідомлення, мають спричиняти внесення уповноваженими особами (слідчим, дізнавачем чи прокурором) відомостей з такої заяви (повідомлення) до ЄРДР та початок досудового розслідування.
Для суду очевидно, що обрання такого формального підходу спричиняє ряд негативних наслідків як для держави та суспільства, так і для окремих людей, і може в окремих випадках зумовлювати внесення до ЄРДР явно недоречних відомостей (наприклад, у разі якщо така заява не містить взагалі жодних даних окрім назви; у разі якщо в ній йдеться про очевидно правомірну поведінку тих чи інших осіб; у разі, якщо в заяві не зазначається, яке саме кримінальне правопорушення скоєно (навіть не йдеться про його родову приналежність); у разі, якщо йдеться про події, які взагалі відбуваються поза волею людини тощо).
У зв'язку із цим суд дотримується іншого підходу - змістовного. Такий підхід базується на нормах кримінального процесуального закону.
Так, за приписами частини 5 статті 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться зокрема короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела та попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі статтею 1 цього Кодексу порядок кримінального провадження на території України визначається кримінальним процесуальним законодавством України.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
Імперативним положенням, зафіксованим у статті 7 цього Кодексу, законодавець визначив, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо.
Частина 2 статті 9 КПК України визначає, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження …, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення (стаття 91 КПК України).
Частина 1 статті 11 КК України дає загальне визначення поняття кримінального правопорушення, яке містить у собі сукупність ознак, обов'язкових для будь-якого конкретного кримінального правопорушення. Такими ознаками є суспільна небезпечність діяння, передбаченість його Кримінальним кодексом, винність та вчинення його суб'єктом злочину.
Аналіз наведених положень кримінального процесуального та кримінального закону в їх системній сукупності вказує на необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, дізнавачем, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв, викладених раніше.
У протилежному випадку особа, уповноважена на внесення відомостей до ЄРДР, буде позбавлена можливості виконати вимоги частини 5 статті 214 КПК України щодо внесення до ЄРДР викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та визначення попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення, а орган досудового розслідування не зможе визначитись з предметом доказування у кримінальному провадженні, а відтак зміст такого кримінального провадження не буде відповідати засаді законності.
Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об'єктивних відомостей про обставини його вчинення не відповідає також завданням кримінального провадження, оскільки призводить до розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що не дозволяє концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знижує ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнює охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень, а також порушує права та законні інтереси осіб, згаданих у таких повідомленнях, які незаконно і необґрунтовано залучаються в орбіту кримінального процесу.
Такий висновок узгоджується з рішенням Конституційного Суду України від 17.06.2020 у справі № 3-180/2018 за конституційною скаргою ОСОБА_7 , у пункті 5 мотивувальної частини якого зазначено, що встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту.
Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2019 (справа N 761/20985/18, провадження N 51-8007км18) також наголосив, що якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
За змістом диспозиції статті 125 КК України з об'єктивної сторони це кримінальне правопорушення характеризується: дією або бездіяльністю, спрямованими на заподіяння легкого тілесного ушкодження; наслідками у виді спричинення легкого тілесного ушкодження; причинним зв'язком між вказаними діяннями та наслідками.
Згідно з положеннями частини 1 статті 477 КПК України кримінальне провадження щодо кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема статтею 125 КК України, здійснюється у формі приватного обвинувачення та може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого.
Потерпілий має право подати до слідчого, дізнавача, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення (стаття 478 КПК України).
Заява про вчинення кримінального правопорушення - це письмовий документ, який повинен містити дані заявника і стислий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, найменування органу, до якого вона подається, прохання про порушення кримінального провадження, підпис заявника, а також засвідчені підписом заявника відомості про те, що він попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
Зміст наведених норм кримінального процесуального закону вказує на те, що підставою внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, яке розслідується у формі приватного обвинувачення, є подання особою заяви з проханням про порушення кримінального провадження про конкретне кримінальне правопорушення, наявність у такій заяві посилань на обставини, які можуть вказувати на вчинення цього кримінального правопорушення, а також відмітки про обізнаність потерпілого з кримінальною відповідальністю за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
Дослідженням змісту розглядуваної заяви про кримінальне правопорушення установлено, що наведені у ній обставини не вказують на вчинення ОСОБА_6 дій, що утворюють склад будь-якого кримінального правопорушення, в тому числі і дій, які складають об'єктивну сторону умисного легкого тілесного ушкодження, а лише свідчать про порушення прав заявниці на особисту недоторканість, повагу до гідності та честі, захист яких є завданням не кримінального, а цивільного судочинства.
Окрім того, у поданій ОСОБА_4 заяві відсутня вказівка на те, що вона обізнана з кримінальною відповідальністю за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на викладене слідчий суддя не вважає, що у даному випадку уповноваженими особами органу досудового розслідування було допущено неправомірну бездіяльність, та не вбачає підстав для зобов'язання вносити відомості за заявою ОСОБА_4 до ЄРДР.
На підставі викладеного, керуючись статтями 306, 307 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у задоволенні скарги адвокату ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя: