Справа № 709/1448/23
28 листопада 2023 року смт Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Романової О.Г.,
при секретарі судового засідання - Данілової О.С.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса:
АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (далі - позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовною заявою до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (далі - відповідач) про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що сторони проживали у шлюбі, який рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 серпня 2010 року було розірвано. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає разом із відповідачем. Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 березня 2021 року з позивача на користь відповідача було стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) позивача щомісячно. Проте, позивач не може сплачувати аліменти у розмірі, присудженому судом, оскільки має іншу сім'ю: дружину ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6 . Також, позивач зазначає про те, що нормами цивільного законодавства передбачений розмір аліментів на утримання однієї дитини - 1/4 частина всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.
Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми сімейного законодавства, позивач просить суд зменшити розмір аліментів та стягувати з нього аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.
У судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзиву на позовну заяву не подала, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направила, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Судом встановлені наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 18 грудня
2019 року (справа № 761/29966/16-ц).
Так, рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 березня 2021 року стягнео з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 лютого 2021 року, і до досягнення нею повноліття. Рішення набрало законної сили 17 квітня
2021 року (а.с. 8 - 9).
Таким чином, вказаним рішення встановлено обов'язок позивача сплачувати аліменти на користь відповідача на утримання їх спільної дитини ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
На підставі ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада
1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За приписами ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення для справи.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим за 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).
Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому для збільшення або зменшення розміру аліментів достатньо однієї з вказаних обставин, наприклад, зміни сімейного стану.
Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року
№ 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися, як аліменти на дитину, визначається судом.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, у разі пред'явлення позову з підстав, передбачених ст. 192 СК України, позивач має довести належними, допустимими і достатніми доказами існування двох (або однієї з них) обставин: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я одного із батьків - платника чи отримувача аліментів.
Як уже було встановлено судом, в даний час з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) позивача.
Проте, позивач посилаючись на зміни у матеріальному та сімейному стані, просить зменшити розмір аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , у підтвердження чого суду надано:
- копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 05 листопада 2019 року, відповідно до якого позивач ОСОБА_2 перебуває у шлюбу із ОСОБА_5 з
05 листопада 2019 року (а.с. 6);
- копію свідоцтва про народження, виданого повторно, серії НОМЕР_4 від
06 листопада 2019 року, відповідно до якого позивач ОСОБА_2 являється батьком малолітньому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 7).
Отже, враховуючи вищевикладене, керуючись нормами сімейного законодавства та встановленою практикою ЄСПЛ, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо зменшення розміру аліментів, які стягуються із позивача на користь відповідача відповідно до рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 березня 2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) гривні.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279, 430 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити у повному обсязі.
Зменшити розмір аліментів, визначених рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 березня 2021 року у справі № 709/139/21 та стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса:
АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Починаючи з дня набрання рішенням законної сили припинити стягнення аліментів на підставі виконавчого листа 709/139/21виданого Чорнобаївським районним судом Черкаської області.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) гривні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя О.Г. Романова