Справа № 524/7339/23
Провадження 3/524/3053/23
16.11.2023 року суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Малтиз Андрій Вікторович, розглянувши адміністративний матеріал, який поступив із Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонер, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП України,
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 09.09.2023 року приблизно о 13 годині 30 хвилин ОСОБА_1 перебуваючи біля буд. 3 по вул. Миру в м. Кременчуці висловлювався на адресу ОСОБА_2 брутальною лайкою, чим порушив громадський порядок і спокій громадян, чим вчинив правопорушення передбачене ст.173 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що між ним та ОСОБА_2 виникла суперечка щодо користування ліфтом . Під час словесної суперечки , він не висловлювався на адресу ОСОБА_2 брутальною лайкою.
Вислухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності , дослідивши матеріали додані до протоколу, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП з наступних підстав.
Відповідно до диспозиції ст. 173 КУпАП дрібним хуліганством визнається нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.
Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а тож підприємств, установ та організацій.
Як убачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення долучено протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 09.09.2023 року ( а.с. 4-5), письмові пояснення ОСОБА_2 від 09.09.2023 року, письмові пояснення ОСОБА_1 від 23.09.2023 року та рапорт.
Однак, вищевказані матеріали, які надійшли до суду , окрім пояснень ОСОБА_2 , у якої з ОСОБА_1 склалися неприязні відносини , не містять жодного доказу, які б підтверджували винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а саме: відсутні будь- які докази щодо висловлювання гр. ОСОБА_1 словами нецензурної лайки у бік будь-кого , образливого чіпляння останнього до громадян та інших подібних дій , що порушують громадський порядок і спокій громадян.
На переконання суду, що також і відповідає судовій практиці, зокрема і рішенням Європейського суду з прав людини, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом".
Будь-яких інших належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 251 КУпАП, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства (показання свідків,) матеріали справи не містять.
За таких обставин суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ст.173 КУпАП України є сумнівною та не доведеною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998р. (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоби, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа вчинила правопорушення, яке ставиться йому в провину; обов'язок доведення лежить на обвинуваченні, і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.
Таким чином, судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки належні та допустимі докази в інкримінованому йому правопорушенні, визначеному ст. 173 КУПАП в матеріалах справи відсутні.
В силу ч.2 статті 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вказана норма закону є імперативною, при цьому положення КУпАП не визначають повноважень, підстав та обов'язку для суду збирати докази.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищенаведеного, оцінивши наявні в даній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в даному випадку вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні не доведена належними та допустимими доказами, а тому провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 40-1, ст.173, 245, 251, 252, 256,283, 285, 289, 291,294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 173 КУпАП закрити на підставі п.1 ч. 1ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, її захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, подається до Полтавського Апеляційного суду через Автозаводський районний суд м Кременчука.
Суддя Автозаводського районного
суду м. Кременчука Андрій МАЛТИЗ