Ухвала від 29.11.2023 по справі 369/19624/23

Справа № 369/19624/23

Провадження №6/369/484/23

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.2023 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., перевіривши подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Кузьменко Олексія Степановича, стягувач (позивач): ОСОБА_1 , боржник (відповідач): ОСОБА_2 про розшук боржника, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2023 року до суду надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Кузьменко Олексія Степановича, стягувач (позивач): ОСОБА_1 , боржник (відповідач): ОСОБА_2 про розшук боржника.

Суддя, перевіривши матеріали справи вважає, що подання приватного виконавця підлягає поверненню заявнику з наступних підстав.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви встановлені ст. 183 ЦПК України.

За приписами ч. 2 ст. 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

08.02.2020 року набули чинності зміни до Цивільного процесуального кодексу України відповідно до яких, зокрема, ч. 2 ст. 183 ЦПК України доповнено абзацом другим.

До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Вимога про надання доказів надіслання заяви, скарги, клопотання чи заперечення іншим учасникам справи (провадження) стосується подання таких на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Такий правовий висновок сформований у постанові Верховного суду від 05.11.2020 року у справі № 591/1581/20.

Подання приватного виконавця про розшук боржника є поданням, поданим на стадії виконання судового рішення.

Згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку.

У відповідності до положень пунктів 59, 61 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.

Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення подання про розшук боржника та доданих до нього документів іншим учасникам справи може бути лише бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Саме опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником (постанова Верховного Суду від 18.04.2019 року у справі № 914/1955/17).

Суддя також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 438 ЦПК України передбачено, що суд розглядає подання виконавця протягом десяти днів.

Отже, оскільки нормами ЦПК України передбачений обмежений строк для розгляду подання виконавця, необхідною передумовою дотримання судом основних засад цивільного судочинства під час розгляду зазначеної категорії заяв є направлення заявником учасникам справи тексту самої заяви (подання) та доказів на підтвердження викладених в ній обставин, позаяк сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таку заяву для надання їм достатнього часу для ознайомлення з її змістом та можливості підготовити свої пояснення (заперечення) на відповідну заяву.

Таким чином, неотримання учасниками справи копії подання про розшук боржника порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасників справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 року № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою. При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 року № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Отже, зазначені вимоги до заяв, передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов'язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судового процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992 року, заява № 12964/87).

У рішенні у справі «Bellet v. France» від 04.12.1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 183 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Кузьменко Олексія Степановича, стягувач (позивач): ОСОБА_1 , боржник (відповідач): ОСОБА_2 про розшук боржника - вважати неподаною та повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Суддя А.В. Янченко

Попередній документ
115255454
Наступний документ
115255456
Інформація про рішення:
№ рішення: 115255455
№ справи: 369/19624/23
Дата рішення: 29.11.2023
Дата публікації: 30.11.2023
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Києво-Святошинський районний суд Київської області
Категорія справи: Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (29.11.2023)
Результат розгляду: заяву (подання, клопотання, скаргу) повернуто
Дата надходження: 27.11.2023