Справа № 286/3797/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2023 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Кулініча Я. В.
з секретарем Грищенко Н. А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Овручі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення , -
ВСТАНОВИВ:
15.09.2023 ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в якому просить виселити відповідачку - ОСОБА_2 з належного йому на праві власності будинку АДРЕСА_1 . В обгрунтування позову вказує, що йому на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 . На даний час у квартирі зареєстровані він та його діти. Шлюб із відповідачкою він розірвав 10.11.2021 року. Відповідачка на даний час реєстрації не має, з його будинку не виселяється, не забирає своє речі, заважає йому розпоряджатись своєю власністю, користуватись майном. Про добровільне вирішення спору мова не йде.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк не надала, ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження отримала 03.10.2023 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , про що свідчать копії договору дарування житлового будинку від 20.12.2006 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13208243 від 14.01.2007 року (а.с. 8,9).
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Овруцького районного суду від 10.11.2021 року у справі №286/2614/21, розірвано (а.с.5).
Згідно довідки виданої центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Овруцької міської ради №3341 від 29.08.2023 року, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6).
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до положень ст.109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Статтею 157 ЖК України, передбачено, що членів сім'ї власника будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першоюстатті 116 цього Кодексу. Виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до ч.1ст.116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
У відповідності з п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985р №2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів.
Вказані обставини та аналіз наведених вище норм чинного законодавства України дає підстави зробити висновок, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом виселення особи з житлового будинку без надання їй іншого житлового приміщення.
В той час, позивачем не надано будь-яких доказів, що відповідач після зняття її з реєстрації продовжує проживати в належному йому будинку, порушує правила співжиття та перешкоджає йому користуватися його власністю.
Згідно з ч. ч. 5-6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладені обставини, суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13,14, 82,141,200, 265,273,352,354 ЦПК України, на підставі ст. ст. 16, 319, 391 ЦК України, ст. ст. 109, 116, 157 ЖК України суд -
ВИРІШИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про виселення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Я. В. Кулініч