Номер провадження: 11-сс/813/1720/23
Справа № 522/19833/23 1-кс/522/6370/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Приморської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06.10.2023 року якою відмовлено у застосовані запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023162510001331, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.10.2023 та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, відносно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця Федеративної Республіки Німеччина, м. Дессау, громадянина України, не одруженого, маючого середню освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06.10.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_9 .
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 05.12.2023 включно за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши підозрюваному залишати житло цілодобово з покладенням відповідних обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На думку слідчого судді тяжкість вчиненого злочину, вагомість доказів та розмір покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, свідчить про необхідність застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням прокурор Приморської окружної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що слідчим суддею не враховано, що злочин у вчиненні якого ОСОБА_9 повідомлено про підозру відноситься до тяжких злочинів. Вказує, що слідчим суддею не звернуто уваги на наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України. Крім того, вказує, що на теперішній час місцезнаходження викраденого майна не встановлено, та підозрюваний не сприяє досудовому розслідуванню. Таким чином, вважає, що слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши: суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, підозрюваного та його захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Також апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя відповідно до вищевказаних вимог Закону та Конвенції перевірив та належним чином встановив наявність на час розгляду клопотання в кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що ніким не оскаржується, а тому не перевіряється апеляційним судом.
Оцінюючи доведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених слідчим ризиків, колегія суддів враховує такі обставини.
З матеріалів провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_9 є громадянином України, офіційно не працевлаштований, раніше судимий та на даний час підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.
Вказані обставини вказують на те, що підозрюваний будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому особливо тяжкий злочин (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, апеляційний суд вважає обґрунтованими посилання прокурора на те, що перебуваючи на свободі, підозрюваний ОСОБА_9 матиме змогу незаконно впливати на свідків та потерпілу схиляючи їх до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Також існує ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_9 офіційно не працевлаштований, скоїв кримінальне правопорушення з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, що характеризує його, як особу схильну до вчинення кримінальних правопорушень.
Колегія суддів враховує встановлені під час апеляційного розгляду конкретні обставини інкримінованого підозрюваному злочину та дані про особу ОСОБА_9 , які вказують на неможливість застосування до підозрюваного на даній стадії досудового розслідування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки такий запобіжний захід не здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Крім цього, враховуючи обставини вчинення інкримінованого підозрюваному злочину та його наслідки, апеляційний суд вважає доводи сторони обвинувачення щодо неможливості застосування відносно ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу є обґрунтованими, оскільки у даному випадку та на даній стадії досудового розслідування тримання під вартою підозрюваного є виправданим.
Таким чином, враховуючи наведене, наявність обґрунтованої підозри, обставин вчинення злочину, існування заявлених прокурором ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_9 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010 р., заява №12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Вирішуючи питання, щодо розміру застави апеляційний суд враховує дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, майновий та сімейний стан підозрюваного, обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України та приходить до висновку про можливість визначення застави у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 214720 грн., яка буде співмірною з існуючими у кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На думку апеляційного суду, саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, який буде з одного боку утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право:1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити, оскаржувану ухвалу - скасувати і постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, визначивши підозрюваному розмір застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись статтями 181, 196, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргупрокурора Приморської окружної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 06.10.2023 року якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023162510001331, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.10.2023 та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 05.12.2023 року, тобто в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_9 , обов'язків, передбачених КПК України у розмірі80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 214720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок: Отримувач: Одеський апеляційний суд, Код ЄДРПОУ отримувача: 42268321; р/р UA308201720355299001001086720; банк: ДКСУ в м. Київ; МФО 820172.
У разі внесення застави, звільнити підозрюваного ОСОБА_9 , з-під варти тапокласти на підозрюваного ОСОБА_9 строком до 05.12.2023 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілою по даній справі;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_9 або заставодавцю наслідки невиконання обов'язків, передбачених ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.
Строк дії ухвали становить до 05.12.2023 року.
Підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримати у залі Одеського апеляційного суду, взяти під варту і доставити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Організацію виконання ухвали покласти на прокурора Приморської окружної прокуратури ОСОБА_6 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4