Справа № 149/2909/23
Провадження № 33/801/1086/2023
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Робак М. В.
Доповідач: Якименко М. М.
28 листопада 2023 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Якименко М.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 жовтня 2023 року,
Постановою судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130, ч.5 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки без оплатного вилучення транспортного засобу, та стягнуто судовий збір в розмірі 536,80 гривень на користь держави.
Не погоджуючись з даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи його тим, що в судовому засіданні було оголошено лише короткий текст постанови, а повний текст отримано лише 26.10.2023, а тому вважає, що строк пропущений нею з поважних причин.
В апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі. Вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи, підійшов формально до вивчення справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому постанова суду є незаконною та необґрунтованою. Вказує, що матеріали справи не містять доказів, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити і поновити строк на апеляційне оскарження. Посилаючись на викладені у ній доводи скаржник пояснив, що не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Не заперечив факт вживання алкоголю, але наголошував, що транспортним засобом не курував, лише находився поряд з ним. Працівників поліції викликав його знайомий ОСОБА_2 , який з ним знаходиться в напружених відносинах, в зв'язку з тим, що цей знайомий браву у нього в борг гроші, який повернув, але не мав бажання цього робити та наполягав на особистій зустрічі, на яку правопорушник не погоджувався. На думку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 таким чином намагався йому помститися та викликав працівників поліції.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який апеляційну скаргу підтримав та просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, суддя апеляційного суду вважає, що клопотання слід задовольнити - поновити строк на апеляційне оскарження даної постанови та апеляційну скаргу задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.
Як вбачається з матеріалів справи, суд розглянув справу у відсутність правопорушника, копію постанови ОСОБА_1 отримав 26.10.2023, що підтверджується відміткою на заяві про ознайомлення із матеріалами справи (а.с. 21), а апеляційну скаргу подав до суду 06.11.2023.
Вказані обставини вказують на об'єктивну неможливість своєчасного оскарження постанови суду та поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому цей строк підлягає поновленню.
Згідно п.2 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення вказаних вище вимог не дотримано.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 183255 від 01.08.2023, зазначено, що водій ОСОБА_1 31.07.2023 о 23.45 год. в с. Зозулинці по вул. Шевченка керував мотоциклом ІЖ юпітер д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП.
Також, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 183254 від 01.08.2023 о 01 год. 00 хв. слідує, що водій ОСОБА_1 будучи позбавленим права керування постановою Хмільницького міськрайонного суду від 25.04.2023, 31.07.2023 о 23:45 год. в с. Зозулинці по вул. Шевченка керував мотоциклом ІЖ юпітер д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п.2.1а ПДР, за що передбачена відповідальність ч.5 ст.126 КУпАП.
Відповідно до положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130, ч.5 ст. 126 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина у вчиненні інкримінованих йому правопорушень доведена належними доказами.
Однак з таким висновком суду не можна погодитись.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Аналізуючи під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази, суддя приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130, ч.5 ст. 126 КУпАП не підтверджуються зібраними по справі доказами.
Оскільки дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст. 130 КУпАП і полягають у тому, що він 31.07.2023 керував мотоциклом ІЖ юпітер д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, то відповідно до норми ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд зобов'язаний був з'ясувати: чи було вчинене інкриміноване адміністративне правопорушення, тобто, чи керував ОСОБА_1 зазначеним мотоциклом на момент його виявлення працівниками поліції.
Згідно правової позиції, викладеної в п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також у справах про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортними засобами слід розуміти як виконання водія під час руху такого засобу. Порушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
На зазначене суду першої інстанції уваги не звернув.
Судом в порушення вимог ст.280 КУпАП не вжито належних заходів, спрямованих на встановлення всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Під час апеляційного розгляду скаржник наголошував, що поліцейські не зупиняли його під час керування мотоциклом, а тому він був не був водієм транспортного засобу.
Вінницьким апеляційним судом встановлено, що на відеозаписі працівниками поліції не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 мотоциклом, а відеозапис починається з того моменту, коли працівники поліції підійшли до ОСОБА_1 , який стояв на вулиці та біля нього не було мотоцикла.
Крім того, на відеозаписі зафіксовано, що працівники поліції приїхали за повідомленням ОСОБА_3 по лінії 102.
В свою чергу, в справі наявний рапорт старшого інспектора чергового Карнауха С.А. в якому зазначено, що 21.07.2023 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що ОСОБА_2 затримав особу, яка керувала мотоциклом в стані сп'яніння.
З відеозапису вбачається, що працівники поліції вказані обставини не заперечують, тобто вони підтвердили, що приїхали на виклик та ними не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 мотоциклом.
З огляду на вищенаведені обставини, працівники патрульної поліції, складаючи протокол про адміністративне правопорушення не мали законних підстав вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки в даному випадку доказів керування ним транспортним засобом у працівників поліції не було. Відповідно до вимог, передбачених Правил дорожнього руху України, такому огляду підлягають лише водії транспортних засобів.
Факт знаходження ОСОБА_1 на дорозі, за відсутності фактичних даних про те, що він керував або почав керувати транспортним засобом, не давав поліцейським підстав, у разі виявлення у нього ознак будь-якого сп'яніння, не тільки для вимоги проходження огляду на стан сп'яніння, а й для складання протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.130, ч.5 ст. 126 КУпАП, оскільки в цьому випадку він не може бути визнаний суб'єктом відповідальності за керування в стані сп'яніння.
Вказане викликає сумніви у правдивості інформації, зазначеної в протоколі про адміністративне правопорушення.
Отже належних доказів на підтвердження керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння матеріали справи не містять.
Дані обставини вказують на відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
На вказане суд першої інстанції увагу не звернув і не дав цьому належної правової оцінки.
На відео зафіксовано, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, проте він наполегливо запевняв поліцейських що не керував мотоциклом.
Висновки суду про винуватість у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.130, ч.5 ст. 126 КУпАП фактично ґрунтуються на припущеннях.
Більш того, під час апеляційного розгляду пояснення скаржника про те, що він не керував мотоциклом, не тільки не були спростовані, а навпаки, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному суді.
Протоколи про адміністративні правопорушення не містять всіх даних об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130, ч.5 ст. 126 КУпАП.
У зв'язку з цим протоколи про адміністративне правопорушення та відеозапис, які взято до уваги при прийнятті рішення, є недостатніми доказами на підтвердження вини правопорушника.
На допущені порушення працівником поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення суд першої інстанції уваги не звернув, та розглянувши справу про адміністративне правопорушення належним чином не перевірив обставини справи, які мають суттєве значення для її повного та об'єктивного розгляду.
Досліджений Вінницьким апеляційним судом відеозапис не містить доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суддя вважає, що наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності, є недостатніми. Оскільки відповідальність за керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції може нести лише водій, тобто особа, яка керувала транспортним засобом.
Отже, судом першої інстанції не були в повному обсязі дотримані вимоги ст.ст. 245, 268, 280 КУпАП та не досліджені докази, суд допустивши неповноту судового розгляду справи, неправильно встановив фактичні обставини правопорушення та наявність вини ОСОБА_1 у його вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст.130, ч.5 ст. 126 КУпАП, що свідчить про незаконність та необґрунтованість постанови суду.
Ч.1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Ст. 62 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Доводи апеляційної скарги про відсутність складу адміністративного правопорушення є обґрунтованими та спростовують висновки суду.
Щодо задоволення клопотання про допит свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні правопорушник не наполягав.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В силу п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, суддя -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 жовтня 2023 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 жовтня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130, ч.5 ст. 126 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Якименко