Справа № 2-о/593/44/2023
"27" листопада 2023 р. Бережанський районний суд Тернопільської області
в складі:
головуючої - судді Данилів О.М.
при секретарі Паньків М.М.
за участі заявника ОСОБА_1
представника заявника ОСОБА_2
провівши в залі суду м. Бережани судове засідання по розгляду цивільної справи за заявою, поданою представником заявника адвокатом Мартищук Людмилою Петрівною в інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,-
21 вересня 2023 року представник заявника адвокат Мартищук Людмила Петрівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася в Бережанський районний суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме - встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Подану заяву мотивувала тим, що ОСОБА_1 , хоч народився та в даний час постійно без реєстрації проживає в с. Жуків Тернопільського району Тернопільської області, тобто він постійно проживав на території України, однак він не був документований паспортом громадянина України зразка 1991 року, а має лише паспорт громадянина СРСР 1974 року, який є недійсним, а через відсутність паспорта громадянина України він не має можливості отримати допомогу на поховання матері, та Бережанським відділом УДМС у Тернопільській області йому було відмовлено у видачі паспорта громадянина України і запропоновано для отримання вказаного вище документа звернутися до суду із заявою про встановлення факту його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року.
5 жовтня 2023 року за вказаними вимогами ухвалою Бережанського районного суду Тернопільської області було відкрито провадження у справі.
В судовому засіданні заявник та його представник адвокат Мартищук Л.П. заявлені вимоги підтримали, просили їх задоволити.
Представник Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області Кісіль Л.В. в судове засідання не з'явилася, подала суду заяву про проведення судового засідання у її відсутності, щодо задоволення заявлених вимог заперечень не має, покладається на думку суду.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення заявника та його представника, заслухавши пояснення свідків, взявши до уваги думку заінтересованої особи та її письмові пояснення, дослідивши наявні у справі докази, прийшов до висновку, що заява, подана представником заявника адвокатом Мартищук Л.П. в інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
У відповідності із ч. 1 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Жуків Бережанського району Тернопільської області, станом на 24 серпня 1991 року постійно проживав на території України.
Цей факт підтверджується показами заявника, який показав, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Жуків Бережанського району Тернопільської області. Його матір'ю була ОСОБА_3 , 1933 року народження, яка постійно проживала в АДРЕСА_1 . Він з народження проживав разом із своєю матір'ю ОСОБА_3 та бабцею ОСОБА_4 в селі ОСОБА_5 , у житловому будинку, який належав його матері. З 1965 по 1973 роки він навчався у Жуківській середній школі та після здобуття восьмирічної освіти у сільській школі продовжив навчання у професійно-технічному училищі № 10 м.Золочева та здобув кваліфікацію "слюсар". З червня 1983 по червень 1985року служив в рядах Радянської Армії та має військовий квиток, який був виданий йому Бережанським військовим комісаріатом. Після демобілізації він працевлаштувався та близько дванадцяти років працював в м.Тернополі на заводі ''Будіндустрія'' та проживав в гуртожитку на АДРЕСА_2 , однак постійно на вихідні приїздив до матері в село ОСОБА_5 . Після того як завод, на якому він працював було закрито у зв'язку із оголошенням його банкрутом, він повернувся в рідне село Жуків, де проживав разом із матір'ю в її будинку за адресою: АДРЕСА_1 та доглядав матір, яка останні сім років лежала та потребувала догляду. Весною 2023 року матір померла, а тому він, бажаючи, отримати допомогу на її поховання, звернувся в Управління Пенсійного фонду, однак у цьому йому було відмовлено оскільки у нього відсутній паспорт громадянина України. З метою отримання паспорта він звертався до УДМС, але у видачі паспорта громадянина України йому також було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року.
Далі у своїх усних поясненнях заявник зазначив, що він народився і постійно проживав на Україні за виключенням служби в Армії, яку він проходив з 1983 по 1985 рік поблизу Москви. Він ніколи не виїздив за межі України та навіть не мав закордонного паспорта, а був документований лише паспортом громадянина СРСР, який не поміняв на паспорт громадянина України. Стверджує, що він і станом на 24 серпня 1991 року та на ІНФОРМАЦІЯ_3 проживав на території України. Після смерті матері він має право на отримання допомоги на її поховання, однак у зв'язку з тим, що у нього відсутній паспорт він цього зробити не мав можливості, тому з метою отримання вказаного документу він 20 червня 2023року звернувся до Бережанського відділу УДМС у Тернопільській області із заявою про отримання паспорта, але йому було відмовлено у цьому та запропоновано звернутися в суд для встановлення факту постійно проживання станом на 24 серпня 1991 року на території України. А так як без встановлення вказаного факту він не має можливості отримати паспорт громадянина України, тому змушений звернутися до суду із вищевказаною заявою. Просив його вимоги задоволити та встановити той факт, що він постійно проживав і проживає на території України, у тому числі і станом на 24 серпня 1991року.
В судовому засіданні захисник інтересів заявника -адвокат Мартищук Л.П. доповнила пояснення заявника та пояснила, що той факт, що ОСОБА_1 народився та постійно проживав та проживає на території України можуть підтвердити свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , яких вони просять допитати в судовому засіданні та вказаний факт також підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: свідоцтвом про народження заявника; військовим квитком; наявним у заявника паспортом громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, який був виданий останньому 24 липня 1985 року відділом внутрішніх справ Бережанського райвиконкому Тернопільської області та який заявник не змінив на паспорт громадянина України та який містить інформацію про реєстрацію місця проживання заявника в АДРЕСА_2 станом на 15 липня 1986 року на не містить інформації про зняття його із реєстрації; довідкою № 193, виданою 16 червня 2023 року Старостою Жуківського старостинського округу Тернопільській області, з якої видно, що ОСОБА_1 постійно без реєстрації проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом також встановлено, що заявник ОСОБА_1 20 червня 2023 року звернувся до Бережанського відділу УДМС в Тернопільській області із заявою про оформлення паспорта громадянина України взірця 1994 року, однак рішенням Бережанського відділу УДМС в Тернопільській області від 8 липня 2023 року йому було відмовлено в оформленні та видачі паспорта громадянина України, оскільки не встановлено його належність до громадянства України.
Вказане рішення Бережанським відділом УДМС було прийнято, керуючись наступним.
Згідно із п.1 статті 10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України " Про захист персональних даних". У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи та підтвердження належності до громадянства України.
Відповідно до п. 51 Порядку, ідентифікація особи, на ім'я якої оформляється паспорт у зв'язку з поданням заяви про обмін паспорта і стосовно якої відсутня інформація в базах даних Реєстру, здійснюється відповідно до наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій. Рішення про оформлення паспорта приймається територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації особи та перевірки факту належності особи до громадянства України (п.39 Порядку).
На виконання вимог п. 72 Порядку провідним спеціалістом Бережанського відділу УДМС у Тернопільській області ОСОБА_8 направлено запити до територіальних органів Г(У)ДМС України в областях, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з приводу отримання паспорта громадянина України зразка 1994 року, паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, оформлення документів для виїзду за кордон на постійне проживання, відомості щодо реєстрації/знятгя з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 .
За результатами розгляду даних запитів з'ясовано, що ОСОБА_1 до територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС України не звертався, паспортом громадянина України не документувався, зареєстрованим/знятим з реєстрації місця проживання не значиться.
Тотожність особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та видачу паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , виданого 24 липня 1985 року відділом внутрішніх справ Бережанського райвиконкому Тернопільської області підтверджено.
За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС у Тернопільській області ОСОБА_1 зареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться. Паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон за діючими та архівними картотеками в Тернопільській області не документувався.
Матеріалів, які б підтвердили належність до громадянства України ОСОБА_1 в ході перевірок не здобуто.
Таким чином, за результатами перевірки особу ОСОБА_1 підтверджено, але належність його до громадянства будь-якої країни не встановлено, тому 8 липня 2023 року Бережанським відділом УДМС у Тернопільській області прийнято рішення про відмову заявнику в оформленні та видачі паспорта та роз'яснено його право звернутися до суду про встановлення факту його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року.
Тобто із вказаного слідує, що без встановлення у судовому порядку факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України, а саме факту його проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, на День проголошення Незалежності України, останній не має можливості отримати паспорт громадянина України, а тому вимушений був звернутися до суду.
Крім здобутих доказів, той факт, що ОСОБА_1 постійно проживає на території України, а саме - факт його проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року підтвердили допитані по справі свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ..
Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він постійно проживає в селі Жуків по сусідству із будинком, у якому мешкає заявник ОСОБА_1 , а тому йому достовірно відомо, що останній народився та постійно проживав разом із своєю матір'ю ОСОБА_9 та бабцею ОСОБА_4 в селі Жуків Бережанського району, на АДРЕСА_1 . Заявник навчався у місцевій школі та після закінчення навчання у школі вчився у Золочеві у ПТУ. Потім працював в місті Тернополі на заводі, однак постійно, щотижня приїздив додому до матері. Після закриття заводу він повернувся до села і здійснював догляд за матір'ю, яка останні роки свого життя потребувала стороннього догляду. Запевняє, що заявник ОСОБА_10 постійно проживав на території України і станом на 24 серпня та 13 листопада 1991 року за межі України ніколи не виїжджав.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 дав суду аналогічні покази.
Крім пояснень заявника та показів свідків, факт постійного проживання ОСОБА_1 станом на 24 серпня 1991 року на території України підтверджується оглянутою в судовому засіданні довідкою № 193, виданою 16 червня 2023 року Старостою Жуківського старостинського округу Тернопільській області, з якої видно, що ОСОБА_1 постійно без реєстрації проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Із оглянутого свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 24 січня 1959 року Бережанським відділом ЗАГСУ, видно, що заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Жуків Бережанського району.
Суд, приймаючи по справі рішення, керується ст. 3 Конституції України, якою закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст. 3 цього Закону.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України" громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»), а тому встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).
Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ст. 293 ЦПК України та статті 3 Закону України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західно-української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подав заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Пунктом 3 частини другої статті 9 Закону України «Про громадянство України» визначено, що безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.
Відповідно до підпункту «а» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року.
Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Враховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України ''Про громадянство України'' і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.
Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20), від 19 травня 2021 року у справі № 496/818/19 (провадження №61-8190 св 20).
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
А так як належними та допустимими доказами у судовому засіданні було встановлено особу заявника та доведено факт його народження ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Української РСР та факт постійного проживання на території України, у тому числі і станом на 24 серпня 1991 року, тому враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заява, подана адвокатом Мартищук Л.П. в інтересах ОСОБА_1 , є підставною і підлягає до задоволення.
На підставі вищенаведеного, керуючись Конституцією України, Законом України ''Про громадянство України'', ст.ст. 4, 13,76-82, 263, 265, 293, 315 ЦПК України, Правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20), від 19 травня 2021 року у справі № 496/818/19 (провадження № 61-8190 св 20), суд,-
Заяву, подану представником заявника адвокатом Мартищук Людмилою Петрівною в інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя Бережанського
районного суду Тернопільської області Данилів О.М.