Ухвала від 27.11.2023 по справі 947/29342/22

Справа № 947/29342/22

Провадження № 1-кс/947/15090/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2023 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , власниці майна ОСОБА_4 , її представника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42021162240000053 від 28.09.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204, ч.2 ст.28 ч.2 ст.204 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, Одеською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42021162240000053, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 28.09.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204, ч.2 ст.28 ч.2 ст.204 КК України.

Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється детективами Територіального управління БЕБ у Одеській області.

Відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.199, ч.1 ст.204, ч.2 ст.204 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленнями 25 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України за №№955,956 від 27.09.2021, згідно яких жителі Білгород - Дністровського, Татарбунарського, Болградського районів Одеської області за участі інших залучених ними осіб, здійснюють незаконне виготовлення, зберігання, транспортування з метою збуту та збут підакцизних товарів з використанням підроблених марок акцизного податку.

Крім того, у ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження детективами Підрозділу Територіального управління БЕБ в Одеській області встановлено інформацію щодо осіб та місць незаконного зберігання та збуту контрафактних підакцизних товарів.

Так, за результатами виконаного доручення УСБУ в Одеській області та детективами ТУ БЕБ в Одеській області встановлено, що громадянин ОСОБА_6 причетний до зберігання незаконно виготовлених тютюнових виробів та їх збуту на території Одеської області та інших областях України.

У зв'язку з цим, 03.11.2023 проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:

1.Тютюнові вироби без марок акцизного податку марки «Winston» у кількості 9 пачок;

2.Тютюнові вироби без марок акцизного податку марки «Kansas» у кількості 19 пачок;

3.Тютюнові вироби без марок акцизного податку марки «OK» у кількості 20 пачок;

4.Тютюнові вироби без марок акцизного податку марки «Palermo» у кількості 20 пачок;

5.Тютюнові вироби без марок акцизного податку марки «Kent» у кількості 18 пачок;

6.Тютюнові вироби без марок акцизного податку марки «Winston» у кількості 20 пачок;

7.Тютюнові вироби без марок акцизного податку марки «Camel» у кількості 30 пачок;

8.Тютюнові вироби без марок акцизного податку марки «Davidoff» у кількості 10 пачок;

9.Тютюнові вироби без марок акцизного податку марки «Marshall» у кількості 30 пачок;

10.Тютюнові вироби без марок акцизного податку марки «LM» у кількості 10 пачок;

11.Тютюнові вироби без марок акцизного податку марки «URTA» у кількості 5 пачок;

12.Тютюнові вироби без марок акцизного податку марки «Brut» у кількості 16 пачок;

13.Тютюнові вироби без марок акцизного податку марки «Rothmans» у кількості 1 пачка;

14.Тютюнові вироби без марок акцизного податку марки «Прима» у кількості 5 пачок;

15.Копія технічного паспорту нежитлового приміщення №505 за адресою: м.Одеса, вул.Грецька, буд.11 на 3 арк.;

16.Гарантійний талон №4899 від 07.07.2023 з додатками на 7 арк.;

17.Листи формату А4, які містять на собі інформацію, виконану комп'ютерним способом у вигляді фотографі та технічних властивостей комбінатору фільтрів (Fortе Filter Combiner CM із позначенням компанії Ukraine Tobacco House на 158 арк.;

18.Грошові кошти в іноземній валюті - долар США у загальній сумі 39 468 доларів США;

19.Грошові кошти в іноземній валюті - євро у загальній сумі 6520 євро.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.11.2023 клопотання про арешт майна повернуто прокурору для усунення недоліків строком на 72 години. Судом 13.11.2023 оголошено лише резолютивну частину. Повний текст ухвали суду прокурором отримано 15.11.2023.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.11.2023 клопотання про арешт майна повернуто прокурору для усунення недоліків строком на 72 години. Повний текст ухвали суду прокурором отримано 21.11.2023, з якого відраховується строк в сімдесят дві години.

В ході досудового розслідування під час проведеного санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_2 виявлено та вилучено немарковані тютюнові вироби, які підлягають ідентифікації їх з іншими тютюновим виробам, які були вилучені в інших місцях. Також, під час досудового розслідування перевіряються походження грошових коштів, як доходу, отриманого від незаконного збуту незаконного виготовлених підакцизних товарів.

Вилучене майно на підставі постанови детектива від 03.11.2023 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні оскільки відповідно до ч.1 ст.98 КПК України зазначені речі будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження.

Процесуальний керівник звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів, оскільки під час проведення обшуку виявлено та вилучено немарковані тютюнові вироби, які підлягають ідентифікації їх з іншими тютюновим виробам, які були вилучені в інших місцях. Також, під час досудового розслідування перевіряються походження грошових коштів, як доходу, отриманого від незаконного збуту незаконного виготовлених підакцизних товарів.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених письмово. Окремо додав, що детективом БЕБ до Державної митної служби направлена вимога про надання завірених копій документів щодо здійснення транскордонного переміщення валютних цінностей ОСОБА_4 , та ОСОБА_6 , направлений лист до Головного центру обробки інформації ДПС України з метою отримання відомостей щодо перетину Турильовими державного кордону України та пунктів в'їзду-виїзду у період з 01.01.2029 по 01.11.2023 року. Крім того, постановою детектива від 22.11.2023 року була призначена судова-товарознавча експертиза для визначення чи відповідають вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 тютюнові вироби вимогам ДСТУ.

Представник особи, щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту - адвокат ОСОБА_5 надав письмові заперечення на клопотання прокурора, в судовому засіданні додав, що ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 не містила будь-яких відомостей щодо можливості причетності Турильових до вчинення кримінального правопорушення. вилучений під час проведення огляду документ не має жодного відношення до кримінального провадження, а стосується офіційного підприємства чоловіка ОСОБА_4 . Звернув увагу на те, що сумарна кількість вилучених коштів по деклараціям більш як в два рази перевищує еквівалент виявлених та вилучених грошових коштів, що свідчить про законність їх походження, у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для накладення арешту на вилучені грошові кошти. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора в часині накладення арешту на вилучені грошові кошти.

Власниця майна ОСОБА_4 підтримала думку свого представника, окремо зазначила, що обшук був проведений неправомірно. У разі накладення арешту на її грошові кошти, то вона буде звертатися із дисциплінарною скаргою на дії слідчого судді. Просила відмовити у задоволені клопотання та повернути вилучені грошові кошти.

Вивчивши клопотання та матеріали, які його обґрунтовують, заперечення представника власника майна, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

В судовому засіданні встановлено, що вилучене під час обшуку майно, може відповідати критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки є всі підстави вважати, що вилучене майно є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій та містять відомості, які будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, є всі підстави вважати, що вилучене майно є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій, мають ознаки майна, що отримане в результаті вчинення злочину, що в свою чергу свідчить про наявність необхідності в забезпеченні збереження вилученого майна.

Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою детектива про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

В свою чергу не накладення арешту на зазначене тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст.89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Так, слідчий суддя на даній стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене майно підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.

Положеннями статей 2,7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В судовому засіданні не встановлено факту того, що обшук за адресою АДРЕСА_1 , був проведений з порушенням норм КПК України.

Слідчим суддею на даний час встановлено, що майно на яке накладається арешт відповідає критеріям ст.98 КПК України.

Вилучене стороною обвинувачення під час обшуку майно може свідчити про незаконний збут, незаконно виготовлених підакцизних товарів, що становлять загрозу для життя і здоров'я людей, зокрема великої кількості тютюнових вироби без марок акцизного податку, документів, чорнових записів, грошових коштів, що вилучені за місцем знаходження великої кількості безакцизного товару та мають ознаки майна, що отримане в результаті вчинення злочину, а тому є важливими доказами можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204, ч.2 ст.28 ч.2 ст.204 КК України.

Зв'язок даного майна із вчиненням злочинів, передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204, ч.2 ст.28 ч.2 ст.204 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.

Доводи представника власника майна - адвоката ОСОБА_5 щодо легальності походження вилучених грошових коштів в іноземній валюті наразі не підтверджується матеріалами доданими до заперечень. Так, митні та податкові декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ «Бебізз Україна» та ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ТАБАЧНИЙ ДІМ» власниками яких є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 надані захисником підтверджують факт зайняття Турильовими підприємницькою діяльністю, однак не підтверджують легальності походження грошових коштів вилучених під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 . Тому достеменно стверджувати про тотожність вилучених грошових коштів та прибутку отриманого від здійснення підприємницькою діяльністю та коштів, що були ввезені на територію України на протязі 2019-2021 років, наразі не можна. Більше того, доводи щодо належності та легальності отримання грошових коштів потребують докладної перевірки з боку сторони обвинувачення. При цьому слідчий суддя звертає увагу, що стороною обвинувачення така перевірка проводиться, що підтверджується відповідними запитами.

В той же час, при вирішенні питання про накладення арешту на грошові кошти, слідчий суддя враховує наявність за вказаною адресою певної кількості тютюнових виробів без марок акцизного податку.

Окремо слідчий суддя звертає увагу, що зазначена в запереченнях судова практика не є ревалентною та не має відношення до конкретного судового розгляду, а ці ухвали не мають жодного преюдиційного значення, так як слідчий суддя вирішує питання про скасування арешту з врахуванням конкретних обставин та доказів, які надані сторонами.

Посилання власника майна ОСОБА_4 щодо звернення до дисциплінарних органів щодо слідчого судді у разі накладення арешту на її майно та її незгода із законністю обшуку за адресою проживання не є підставою для відмови у накладенні арешту.

Інші документи, які були вилучені під час обшуку можуть містити відомості про незаконне виробництво та зберігання тютюнових виробів.

В клопотанні про арешт майна прямо зазначено підставу та мету арешту майна, наведено відповідне обґрунтування, вказано обсяг та вид майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також зазначено про відповідність цього майна критеріям ст.98 КПК України.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч.3 ст.170 КПК України, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об'єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв'язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що на даній стадії кримінального провадження існують достатні підстави для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.

На підставі викладеного, беручи до уваги те, що в рамках досудового розслідування здійснюється перевірка факту та обставин кримінального правопорушення, детективом БЕБ в Одеській області витребувані докази та призначена судово-товарознавча експертиза для визначення чи відповідають вилучені під час обшуку тютюнові вироби вимогам ДСТУ, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки існує необхідність в забезпечення збереження речових доказів. В свою чергу не накладення арешту на тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини у кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42021162240000053 від 28.09.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.199, ч.1 ст.204 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на майно вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: