Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 511/1564/18
Провадження № 1-кс/499/41/23
Іменем України
29 листопада 2023 року смт Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід всього складу Іванівського районного суду Одеської області, -
22 листопада 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою відвід всього складу Іванівського районного суду Одеської області. Свою заяву обґрунтувала наступними обставинами.
З 14.07.2023 року на стадії підготовчого провадження в Іванівському районному суді Одеської області знаходиться справа № 511/1564/18 на підставі обвинувального акту по кримінальному провадженню №12015160390000289 від 14.03.2015 року із обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.
14.08.2023 року відбувся черговий розподіл справи №511/1564/18 між суддями, згідно якого суддю Іванівського районного суду Одеської області ОСОБА_4 визначено новим головуючим суддею для судового розгляду кримінального провадження №12015160390000289 від 14.03.2015 на підставі, датованого 21.06.2023 року, повторно складеного слідчим ОСОБА_5 і повторно поданого прокурором ОСОБА_6 обвинувального акту, який після визначення підсудності, надійшов 10.07.2023 року до Іванівського районного суду Одеської області.
Не зважаючи на численні клопотання ОСОБА_3 щодо забезпечення їй Іванівським районним судом Одеської області у новому складі - судді ОСОБА_4 можливості продовжувати брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, ОСОБА_3 тричі відмовлялось у їх задоволенні.
Також ОСОБА_3 у своїй заяві посилалась на ту обставину, що не забезпечення суддею ОСОБА_4 на адміністративній посаді голови комісії з припинення Іванівського районного суду Одеської області, окремого фінансування Іванівського районного суду Одеської області на підставі основного планового фінансового документу місцевого суду, як бюджетної установи, кошторису доходів і видатків, у розумінні ч. 6 ст. 148 Закону «Про судоустрій і статус суддів» та п. 30 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу, фактично призвело до втрати Іванівським районним судом Одеської області конституційних гарантій його самостійності та незалежності при здійсненні правосуддя, у розумінні абз. 3 п. 3.3. Рішення КСУ N 1-3/2010, а також, обумовило можливість негативного впливу на нього через механізми виділення та розподілення йому бюджетних коштів у спосіб не передбачений Конституцією та законами України.
Наслідки втрати Іванівським районним судом Одеської області самостійності та незалежності його суддів при здійсненні правосуддя ОСОБА_3 відчула особисто, стала жертвою непрямої дискримінації під час різного застосування суддею ОСОБА_7 до неї негативної дискримінації за ознаками статі, поставивши її у менш сприятливе становище, порівняно із чоловіками при застосуванні формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для вирішення їх клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференцїї.
Вказана непряма дискримінація полягає в створенні Іванівським районним судом Одеської області, в особі головуючого судді ОСОБА_4 , ситуації, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм ст. 336 КПК України для іногородньої жінки і одинокої матері двох малолітніх дітей ОСОБА_3 створено менш сприятливі умови або становище порівняно з місцевими мешканцями чоловічої статі, через надання їм можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з підстав введення воєнного стану в України, на відміну від ОСОБА_3 яка тричі поспіль отримала відмову у задоволенні її клопотання про її участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з аналогічних підстав.
Підстави для відводу, самовідводу судді, що виключають його участь в кримінальному провадженні, встановлені ст. 75 КПК України, одною з яких є наявність певних обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Як убачається із, долучених до цієї заяви про відвід усього складу Іванівського районного суду Одеської області, копії першого аркушу вище вказаного адміністративного позову із відбитком штампу Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року вх.№420/32003/23 (див. додаток 5) та роздруківки з веб-порталу судової влади України з інформацією щодо стадій розгляду судової справи №420/32003/23 (див. додаток 6), предметом якого є визнання протиправною бездіяльності Іванівського районного суду Одеської області з підстав не надання ОСОБА_8 на запит його кошторису в якості доказу самостійності Іванівського районного суду Одеської області та незалежності його суддів при здійсненні правосуддя.
Тобто, на даний час Іванівський районний суд Одеської області в порядку кримінального судочинства розглядає справу № 511/1564/18 по обвинуваченню особи ( ОСОБА_3 ), яка, в порядку адміністративного судочинства вимагає від визнання протиправної бездіяльності Іванівського районного суду Одеської області через відмову останнього надати ОСОБА_3 на її запит докази можливості Іванівського районного суду Одеської області самостійно розпоряджатися бюджетними коштами із дотриманням механізму виділення та розподілення йому бюджетних коштів, визначеного імперативними положеннями ч. 1 ст. 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. ЗО ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу та абз. 1 п. З Порядку складання кошторисів, оскільки не дотримання Іванівським районним судом Одеської області норм, які регулюють його діяльність в частині фінансової самостійності та незалежності при здійсненні правосуддя, у розумінні абз. З п. 3.3. Рішення КСУ N 1-3/2010, мас наслідком втрату Іванівським районним судом Одеської області в очах стороннього спостерігача правового статусу суду "встановленого законом", у розумінні п. 24 рішення Європейський суд з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України".
Через виникнення вищезазначених обставин, ОСОБА_3 дійшла висновку про наявність у даній справі об'єктивних обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності усього складу Іванівського районного суду Одеської області, що є достатніми для заявлення нею відводу усьому складу Іванівського районного суду Одеської області в порядку визначеному п. 13 ч. З ст. 42, п. 4 ч. 1 ст. 75, ст. 80 КПК України.
В судове засідання ОСОБА_3 не з'явилася, клопотала провести дане судове засідання у її відсутність.
Інші учасники кримінального провадження у судове засідання також не з'явилися, клопотання та заяви не надавали.
Неявка учасників справи в судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді, а отже суд вважав можливим провести розгляд за відсутності учасників, які не з'явились.
Суд, розглянувши заяву про відвід всього складу Іванівського районного суду Одеської області, прийшов до таких висновків.
Стосовно відводу суддям Іванівського районного суду Одеської області, які не беруть участь у розгляді кримінального провадження №511/1564/18 слід зазначити таке.
Згідно положень статті 81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а підчас судового провадження - суд, який його здійснює. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.
Аналіз наведених положень в сукупності із загальними засадами та завданнями кримінального провадження вказує на те, що відвід може бути заявлений лише слідчому судді, судді, який здійснює судове провадження одноособово або одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, що прямо наведено у ст. 81 КПК України.
У даному випадку, обвинувальний акт переданий на розгляд до суду та слухається суддею, який здійснює судове провадження одноособово.
Положеннями чинного КПК не передбачено можливості заявити відвід судді, який слухає заяву про відвід. При цьому ОСОБА_3 , подано заяву про відвід всього складу Іванівського районного суду Одеської області.
Згідно ст. 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Така процесуальна поведінка сторони захисту суперечить наведеним вище завданням і засадам кримінального провадження, оскільки подача заяви про відвід всього складу суду, тобто тим суддям, які не розглядають дане кримінальне провадження, в тому числі судді, який слухає заяву про відвід не передбачена чинним процесуальним законом, і очевидно перешкоджає можливості дотримання цих засад і виконанню наведених завдань.
Таким чином, виходячи з наведеного, суддя вважає, що подана заява про відвід всього складу Іванівського районного суду Одеської області в частині відводу суддів крім судді ОСОБА_4 підлягає залишенню без розгляду.
Стосовно відводу безпосередньо головуючому у кримінальному провадженні ОСОБА_4 слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, в тому числі принципам змагальності сторін, диспозитивності та розумності строків.
Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Вказане випливає з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки судді, відповідно до якого об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання своїх обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 Кримінального процесуального кодексу України, передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Як вбачається із заяви та посилань ОСОБА_3 , підставами через які нею заявлено відвід, є прийняття суддею ОСОБА_4 у кримінальному провадженні ухвал суду за результатами розгляду клопотань ОСОБА_3 , з якими категорично не згодна ОСОБА_3 , та внаслідок цього вона вбачає неупередженість судді. Крім того посилалася, що головною метою заявленого нею відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді Іванівського районного суду ОСОБА_4 під час розгляду даної справи.
Частиною 1 статті 80 КПК України передбачено, що за наявності підстав, передбачених ст.ст. 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засіданні зобов'язані заявити самовідвід. Відповідно до ч.2 ст.80 КПК України, за цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Суд не може погодитися з посиланнями ОСОБА_3 у заяві про відвід судді, оскільки всі зазначені нею обставини зведені до висловлення своєї незгоди з постановленим процесуальним судовим рішенням.
З цього питання у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що процесуальні дії судді, законність та обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно незгода сторони з винесенням суддею судового рішення, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін у справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Посилання на та, що через втрату Іванівським районним судом Одеської області в очах ОСОБА_3 правового статусу суду «встановленого законом» у розумінні п. 24 рішення Європейський суд з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", внаслідок не надання на запит ОСОБА_3 основного фінансового документу - кошторису доходів і видатків, обов'язковість якого для бюджетних установ, якими є місцеві суди, визначено ч.1 ст. 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 30 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу та абз. 1 п. З Порядку складання кошторисів, окреме фінансування якого згідно кошторису є конституційною гарантією самостійності Іванівського районного суду Одеської області та незалежності його суддів при здійсненні правосуддя, у розумінні абз. З п. 3.3. Рішення КСУ N 1-3/2010 не може бути доказом неупередженості та необ'єктивності судді у розгляді кримінального провадження.
Суд не знаходить в доводах та наданих доказах ОСОБА_3 підстави сумніватися у безсторонності судді ОСОБА_4 в розгляді кримінального провадження відносно неї.
Для висновку про наявність у конкретній справі правомірної підстави сумніватися у безсторонності судді думка особи може враховуватися, але вона не має вирішального значення. Вирішальним є те, чи можна вважати такі сумніви об'єктивно виправданими (див. рішення у справі : «Хаусшільдт проти Данії», рішення від 24 травня 1989 року, п. 48).
При тлумаченні змісту поняття «інші підстави, які викликають сумніви у неупередженості суду» необхідно дотримуватися балансу між виправданою необхідністю застосування широкого тлумачення цієї категорії та недопустимістю зловживання наявністю такого права.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 9 листопада 2006 р. у справі «Білуха проти України», наявність безсторонності судді відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду. Що стосується суб'єктивного критерію, то особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного.
У заяві про відвід в тому числі і судді ОСОБА_4 не наведено конкретних фактів, які б викликали сумнів у його необ'єктивності чи неупередженості, а зазначені підстави на які посилається ОСОБА_3 є фактично незгодою з процесуальним судовим рішенням суду, а не згода з процесуальним рішенням, яке не оскаржується не свідчить про упередженість та необ'єктивність судді і, як наслідок, не тягне за собою усунення судді від розгляду справи, оскільки не є підставою для відводу та доказом неупередженості та безсторонності судді ОСОБА_4 .
Таким чином, обставини, які наведені у заяві ОСОБА_3 , не є такими, що ставлять під сумнів неупередженість судді, не наведена наявність його особистої заінтересованості, відсутні докази, які б вказували про прихильність чи уподобання стосовно однієї із сторін та жодним чином не вказують про порушення ним норм КПК України, оскільки вказана заява фактично містить власні припущення ОСОБА_3 та подані нею інші докази не підтверджують та не доводять ту обставину, що заявлений відвід є вмотивований.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що заява про відвід судді ОСОБА_4 не є вмотивованою, оскільки не містить достатніх, належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких підстав відводу, що передбачені ст.75 КПК України, крім того не встановлено інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді ОСОБА_4 , а тому у її задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76, 80 КПК України, суд
Заяву ОСОБА_3 про відвід всього складу Іванівського районного суду Одеської області, окрім вимоги про відвід судді ОСОБА_4 - залишити без розгляду.
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12015160390000289 від 14.03.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення ч.2 ст.364-1 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ