Справа № 127/34437/21
Провадження № 2/127/1363/22
14 листопада 2023 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Ан О.В.,
за участю секретарів Поляруш І.О., Бородіч В.С.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представників відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третьої особи ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу,-
У грудні 2021 року з позовом звернулася ОСОБА_5 , яка просила з урахуванням заяви про зміну предмету позову розірвати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеній 26.05.2020 року між продавцем - ОСОБА_5 , в інтересах якої діяв ОСОБА_4 , та покупцем - ОСОБА_7 , в інтересах якого діяла ОСОБА_8 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Євстратовою О.О., зареєстрований в реєстрі за № 564. Визнати за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Мотивувала заявлені вимоги тим, що 26.05.2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , в інтересах яких діяли представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_8 . Про існування вказаного договору позивач не знала до грудня 2021 року, адже у вказаній квартирі проживав постійно батько ОСОБА_4 , який весь час запевняв позивачку, що квартира не продана. Коли ОСОБА_5 дізналася про договір купівлі - продажу то їй стало відомо, що квартира продана за ціною 250 000 грн. Позивачка вважає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_9 вступили в змову та уклали договір за заниженою ціною, адже реальна вартість такої квартири складає 1 549 727,25 грн. Також зазначає, що ні 250 000 грн ні іншої суми від ОСОБА_6 ні вона ні її представник ОСОБА_4 не отримали. Згідно Положення про проведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2007 року платежі між фізичними особами сума яких перевищує 50 000 грн здійснюється шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок, що зроблено не було. Вважає, що договір слід розірвати адже відбулися істотні його порушення, зокрема була завдана шкода позивачу шляхом позбавлення того, на що було розраховано при укладені договору, а саме відповідач повністю не розрахувався за придбане майно. Сума завданих збитків дорівнює розміру недоотриманої суми по договору у розмірі 250000 грн.
Ухвалою суду від 08.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 27.06.2022 року суд зупиняв провадження у справі для направлення судового доручення компетентному органу США відповідно до конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів ОСОБА_10 .
Ухвалою суду від 16.12.2022 року провадження у справі було відновлено.
Ухвалою суду від 03.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті цивільну справу.
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити позов із підстав наведених у заяві про зміну предмету позову, вказала, що довіреність на ОСОБА_4 не скасована і жожних претензій до нього позивач не має. .
Представник відповідача надав відзив у якому зазначив, що 26.05.2020 року за взаємною згодою сторін через представників між сторонами було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Ціна договору становила 250 000 грн, сторони були попереджені про всі негативні наслідки щодо укладення даного договору. Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником спірної квартири є ОСОБА_11 . Після укладеного договору квартира стала об'єктом консенсуального договору «фактичної оренди» орендарем якої став ОСОБА_4 . Вважає, що позивачем не доведено істотність порушення покупцем договору, не доведено наскільки продавець позбавився того, на що розраховував. Позивач не вказував реальної шкоди чи упущеної вигоди, різниці між тим, що отримав та тим що планував отримати спираючись на реальні докази. Договором спростовується пояснення сторони позивача про те, що коштів не було отримано.
У судовому засіданні проти задоволення позовних вимог представник відповідача заперечила, вказала, що підтримує позицію викладену у відзиві, підкреслила, що договір був реальним про що свідчить його зміст, а, отде, виконаним на момент укладення. Представник позивача за договором - третя особа ОСОБА_4 отримав визначені договором кошти.
З- тя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив, що він перебував у дружніх відносинах з ОСОБА_7 . До нього звернулася дочка ОСОБА_5 з проханням продати належну їй квартиру, яка є предметом спору, та надала йому довіреність. Відповідач та ОСОБА_4 домовилися, що вони укладуть договір купівлі - продажу, а потім він ОСОБА_9 поверне квартиру йому за таким же договором, де покупцем буде він. Після укладення договору ОСОБА_9 відмовився повернути йому квартиру. Грошей за договором купівлі - продажу він не отримував ні готівкою, ні на картковий рахунок. ОСОБА_4 не міг пояснити чому в договору, який він підписав, вказано, що всі кошти він отримав.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні повідомила, що вона за довіреністю від ОСОБА_6 укладала договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 Вона передала кошти зазначені у договорі ОСОБА_4 перед підписанням договору. Частину коштів на купівлю квартири передав їй особисто ОСОБА_9 коли приїздив в Україну , а частину ОСОБА_12 передав через друзів, які приїздили в Україну. Про усі умови сторони були обізнані. Кошти передавалися особисто ОСОБА_13 . Після укладеного договору вона разом із відповідачем намагалися потрапити у квартиру, прот не змогли відкрити дверей колючамии, які передав ОСОБА_4 .
Судом встановлено, Що згудно договору купівлі- продажу 26.05.2020 року ОСОБА_4 який діяв від імені ОСОБА_5 (продавець) із однієї сторони та ОСОБА_8 як представник ОСОБА_6 (покупець) з іншої сторони уклали договір купівлі-продажу. Предметом договору вказана квартира АДРЕСА_1 . Продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 250 000 гривень. Згідно договору, представник продавця отримав визначені сторонами кошти в повному обсязі від представника покупця до укладення цього договору, а представник покупця прийняла у власність покупця квартиру АДРЕСА_1 . Своїми підписами під договором представники сторін підтвердили факт повного розрахунку між сторонами за продану квартиру. Згідно підписаного представниками сторін договору купівлі- продажу, нотаріус роз?яснив представникам сторін про те, що ціна договору є істотною умовою цього договору. Якщо сторони навмисно здійснили зниження дійсної ціни договору, вони самостійно несуть ризик наслідків своїх дій. При підписанні договору представники сторін засвідчили, що сторони обізнані, стосовно рівня ринкових цін на аналогічне майно, за їх розсудом визначена в цьому договорі ціна квартири є справедливою, виваженою, остаточною і змінам не підлягає. Представник продавця при підписанні договору засвідчив, що зазначена в договорі ціна продажу квартири є вигідною для продавця, її розмір не пов?язаний зі збігом якихось важких для неї обставин і повністю задовольняє її інтереси.
ОСОБА_9 набув права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Як загальновідому інформацію суд приймає факт зміни назви АДРЕСА_2 .
Скріншот із сайту про ціни продажу квартир в місті Вінниці суд розцінює як неналежний та недостовірний доказ та не приймає його.
Положеннями ч. 1 ст. 626, ст. 627 та ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.
Отже визгначення ціни договору 250 000 гривен була визначена сторонами за домовленістю і сторони були обізнані стосовно рівня ринкових цін на аналогічне майно. Сторони свідчили, що визначена ними договірна ціна квартири є справедливою, виваженою, остаточною і змінам не підлягає.
Тому суд критично відноситься до посилання позивача про невідповідність ціни договору ринковим цінам, викладену в позові ( перша редакція).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду по справі № 916/667/18 дійшла наступних висновків. Порушення встановленої законодавством граничної суми розрахунків може мати наслідком передбачені законодавством заходи відповідальності, але не впливає на чинність розрахунків і не заперечує самого факту проведення розрахунків. Ані встановлення факту нездійснення розрахунків у безготівковій формі, ані наявність законодавчої заборони на здійснення розрахунків готівкою понад певну граничну суму, не може вважатись підтвердженням того, що фактичні розрахунки сторонами в готівковій формі не здійснювались.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 161/3245/15-ц (провадження № 14-321цс18) звернула увагу, що пункт договору в тій його частині, в якій він містить відомості про отримання покупцями грошей, суму цих грошових коштів та пропорції, в якій вони отримані кожним з продавців, є даними, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Отже, положення договору, які містять зазначені відомості, відповідають визначенню доказів, наведеному в частині першій статті 73 ГПК України, а тому вони є доказом. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 73 ГПК України вони є письмовим доказом.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що під розпискою на практиці, як правило, розуміється письмовий документ, який містить відомості про певні обставини, наприклад про отримання однією особою від іншої грошей, іншого майна тощо. Розписка у такому значенні є письмовим доказом згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 73 ГПК України.
Тож пункт договору в тій його частині, у якій він містить відомості про отримання покупцями грошей до підписання договору, суму цих грошових коштів та пропорції, у якій вони отримані кожним із продавців, є розпискою.
Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що правове значення розписки може не обмежуватися посвідченням певних обставин. Наприклад, відповідно до наведених вище положень абзацу третього частини першої статті 937 та частини другої статті 1047 ЦК України розписка може підтверджувати укладення договору зберігання в письмовій формі, підтверджувати укладення договору позики та його умов.
ВП ВС зазначає, що договір купівлі-продажу є консенсуальним договором. Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Вислів у цій нормі «передає або зобов'язується передати», «приймає або зобов'язується прийняти» не означає, що договір купівлі-продажу може бути реальним або консенсуальним за вибором сторін, залежно від того, чи визначили сторони в договорі, що продавець передає майно, чи що він зобов'язується його передати. Натомість це означає, що договором може бути передбачено виконання зобов'язання, що виникає з договору купівлі-продажу, одночасно з укладенням договору або в майбутньому. При цьому ані реальним, ані консенсуальним договором не передбачається виконання зобов'язання, що виникає з договору, в минулому.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що включення в договір купівлі-продажу положення про одержання однією стороною від іншої грошових коштів, у тому числі до підписання договору, є звичайною діловою практикою. Тож Суд не знайшов підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 308/13400/14-ц від 21 березня 2018 року, та у справі № 361/558/15-ц від 17 квітня 2019 року.
Згідно договору купівлі- продажу укладеного між ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , яка діяла від імені ОСОБА_6 , укладеного 26.05.2020 року, представник продавця отримав визначені сторонами кошти в повному обсязі від представника покупця до укладення цього договору, а представник покупця прийняла у власність покупця квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач та її представник в судовому засіданні не надали доказів, які спростовують зазначені в договорі обставини. Тому суд не вчабає підстав для задоволення пощову.
Крім того висуваючи вимогу про розірвання договору кцпівлі- продажу позивач обрала неналежний спосіб захисту свого права. Так, ВП ВС України звертає увагу, що розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору. Водночас глава 54 ЦК України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем. Відповідно до частини четвертої статті 692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу. Таким чином, лише у випадку, коли покупець відмовився і прийняти, і оплатити товар, продавець може за своїм вибором або вимагати виконання договору з боку покупця, або відмовитися від договору. Друга можливість надана продавцю, виходячи з того, що якщо покупець не виконав жодного свого обов'язку, не сплатив ціни товару та відмовився його прийняти (наприклад, надіслав продавцю заяву про відмову прийняти товар, безпідставно не прийняв запропоноване продавцем виконання зобов'язання з його боку, безпідставно повернув надісланий товар тощо), то така поведінка свідчить про втрату інтересу покупця до виконання договору. Вимоги ч.ч. 1-2 ст. 182 ЦК України передбачають, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Способом захисту позивача в цьому разі є примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України). Позовна вимога про стягнення майна з відповідача на підставі приписів глави 83 ЦК України відповідає такому способу захисту.
Згідно із ст. 76, 77, 78 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вислухавши сторони, дослідивши докази суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Так позивачем не надано достатніх достовірних даних які би підтверджували порушення умов договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1
Суд також вважає за необхідне зазначити, що позивач не оспорювала та не визнавала недійсним доручення, яке вона видала на ім'я ОСОБА_4 , не ставила під сумнів його дії, які як вона вважає призвели до порушення її прав.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено по судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 182,334, 626, 627, 638, 655, 651, 691, 692 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 15-16, 76-81, 89, 95, 141, 206, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 третя особа ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 20.05.2020 року між продавцем ОСОБА_5 в інтересах якої діяв ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_7 , в інтересах якого діяла ОСОБА_8 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Євстратовою Оленою Олексіївною, зареєстрований в реєстрі за № 564 та визнанні за ОСОБА_5 права власності на квартиру АДРЕСА_1 та визнання права власності на квартиру за ОСОБА_5 - відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач ОСОБА_5 паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешкає: АДРЕСА_3 .
Відповідач ОСОБА_14 , громадянин США, РНОКПП: НОМЕР_3 , мешкає АДРЕСА_4 .
Третя особа ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , мешкає в АДРЕСА_1 .
Суддя: