Справа № 152/1522/23
2/152/432/23
іменем України
28 листопада 2023 року м. Шаргород
Cправа №152/1522/23
Провадження №2/152/432/23
Шаргородський районний суд
Вінницької області
в складі:
головуючого судді - Славінської Н.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що навчається,
встановив:
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
1. Виклад позиції позивача.
30.10.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Шаргородського районного суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що навчається, у якому просить стягнути з відповідача аліменти на її користь в розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення двадцяти трьох річного віку, дивлячись на те, яка з цих обставин настане першою.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона є повнолітньою та на даний час навчається на 4 курсі денної форми навчання у Комунальному закладі вищої освіти «Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського», за спеціальністю «013 Початкова освіта за регіональним замовленням».
Так як вона навчається стаціонарно, то не має можливості працювати та самостійно забезпечити свої потреби на утримання, харчування, придбання навчального приладдя, проїзд, лікування.
На теперішній час вона знаходиться на повному утриманні своєї матері - ОСОБА_3 , яка не може в достатній мірі забезпечити її потреби.
Її батьки: батько - ОСОБА_2 , який є відповідачем у справі, та матір - ОСОБА_3 розлучені.
Батько матеріальної допомоги на її утримання у добровільному порядку не надає, що змушує звернутися до суду з цим позовом.
Наскільки їй відомо, відповідач здоровий, працездатний, що свідчить, на її думку, про безумовну можливість останнього сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму.
При зверненні з цим позовом до суду позивач покликається на вимоги ст.ст.199-201 СК України.
2. Виклад заперечень відповідача.
Відповідач ОСОБА_2 21.11.2023 року надіслав до Шаргородського районного суду Вінницької області відзив на позовну заяву від 16.11.2023 року (а.с.21-24).
У відзиві на позов відповідач просить позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково: стягувати з нього на утримання доньки аліменти в розмірі 1300 грн. щомісячно до закінчення навчання в Барському гуманітарно-педагогічному коледжі ім. М. Грушевського, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили і до закінчення навчання у навчальному закладі, тобто до 30.06.2024 року.
Мотивуючи відзив, відповідач зазначив, що частково визнає позовні вимоги ОСОБА_1 , оскільки він допомагав і продовжує допомагати їй, сплачував аліменти на утримання до досягнення повноліття, не допускаючи виникнення заборгованості. Він не заперечує проти свого обов'язку сплачувати аліменти до закінчення донькою навчального закладу, але не в такому розмірі, як вимагає позивач.
Він перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 та має сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться на його утриманні.
20.07.2023 року він одружився з ОСОБА_4 , яка на не працює.
У його сім'ї також проживає син ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який навчається у Чернятинському коледжі, тому всі витрати по його навчанню несе він.
Вважає, що на його утриманні знаходиться три особи.
З 11.03.2022 року він перебуває в складі ЗСУ та виконує військовий обов'язок, у зв'язку із чим значні кошти йому необхідні для забезпечення потреб на придбання форми, взуття, спецзасобів.
Крім того, у нього батьки похилого віку, які є пенсіонерами, часто хворіють та потребують його допомоги на лікування. Вважає, що визначення аліментів на утримання позивача в частці від його доходу в розмірі 1/4 частини є необґрунтованим, у зв'язку із чим просить визначити аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1300 грн. щомісячно
ІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідача
1. У позові позивач ОСОБА_1 заявила клопотання про розгляд справи у її відсутності, не заперечує щодо винесення заочного рішення (а.с.2).
2. 21.11.2023 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив від 16.11.2023 року (а.с.21-24).
ІІІ. Процесуальні дії у справі
1. Відповідно до ухвали суду від 02.11.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що навчається, в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд справи на 28.11.2023 року без повідомлення (виклику) сторін, роз'яснено сторонам, що у випадку наявності клопотання про виклик їх у судове засідання, його слід подати до суду у встановлені строки; запропоновано відповідачеві у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду відзив на позовну заяву (а.с.17-18).
2. Частиною 1 статті 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (ч.5 ст.279 ЦПК України).
Вказана вимога ЦПК України роз'яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі від 02.11.2023 року.
Сторони у справі не подавали клопотань про розгляд означеної справи з повідомленням сторін, а суд не вбачає підстав для розгляду справи з повідомленням сторін з власної ініціативи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
3. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, … в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що розгляд означеної справи здійснюється у порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, тобто за їх відсутності, то суд не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Крім того, суд не вбачає перешкод для здійснення судового розгляду справи, не дивлячись на те, що до суду не надійшла відповідь на відзив від позивача, оскільки строк на її подання закінчився станом на 28.11.2023 року.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення
Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли сімейні правовідносини щодо виконання батьками обов'язку утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, тобто щодо стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчатися.
Судом встановлено наступні фактичні обставини, що підтверджуються доказами.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.5).
Позивач ОСОБА_1 на теперішній час є повнолітньою, що вбачається із паспорта та свідоцтва про народження (а.с.3, 5).
Повнолітня донька відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є студентом, навчається на 4 курсі Комунального закладу вищої освіти «Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського» на денній формі навчання. Приступила до навчання з 05.09.2022 року. Термін навчання передбачено до 30.06.2024 року.
Зазначена обставина, що встановлена судом, підтверджується довідкою закладу освіти від 28.07.2023 року за №307 (а.с.6).
Повнолітня донька відповідача, яка продовжує навчання, відповідно до вимог ст.199 СК України, має право на звернення до суду із позовом про стягнення аліментів на своє утримання.
Оскільки позивач навчається на денній формі навчання, що вбачається зі змісту позовної заяви та підтверджується довідкою закладу освіти, то не працює та не може у повній мірі забезпечувати власні матеріальні потреби на проживання, на проїзд, придбання навчального приладдя, харчування.
На теперішній час, тобто після досягнення позивачем повноліття, відповідач ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання доньки, яка продовжує навчання, не надає, про що вказав у відзиві, зсилаючись на сплату аліментів до досягнення донькою повноліття, тоді як позивач потребує утримання з боку батька, оскільки не працює у зв'язку з тим, що навчається на денній формі навчання.
Факт стягнення аліментів з відповідача на утримання доньки до досягнення повноліття підтверджується копією рішення Шаргородського районного суду від 26.02.2014 року у справі №152/187/14-ц (а.с.7-8).
Факту утримання повнолітньої доньки ОСОБА_1 , яка продовжує навчання, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами відповідач ОСОБА_2 не підтвердив.
Також, суд зауважує, що відповідач ОСОБА_2 не надав суду доказів на підтвердження хворобливого стану здоров'я, або що відповідач не може працювати.
Навпаки, з довідки від 24.03.2023 року за №213 вбачається, що відповідач з 11.03.2022 року по теперішній час проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.33).
Також, відповідачем до відзиву не надано доказів на підтвердження того, які витрати несе на сьогоднішній день відповідач на утримання батьків похилого віку, на утримання сина дружини від першого шлюбу - ОСОБА_6 , який розмір його доходу спрямовується на утримання самого відповідача, на утримання сина ОСОБА_7 .
Так, у відзиві відповідач зсилається на те, що має на утриманні повнолітнього сина дружини, який навчається, разом з тим, доказів на підтвердження вказаної обставини не надає.
З довідки №413 від 14.11.2023 року, що видана старостою Новоміського старостинського округу Вінницького район вбачається, що ОСОБА_4 , дружина відповідача, не працює (а.с.38).
Разом з тим, відповідачем не додано до відзиву доказів на підтвердження того, що його дружина не може працювати та утримувати себе та свого повнолітнього сина ОСОБА_6 самостійно, або що відповідною лікарською комісією їй заборонено працювати, або що її працевлаштування неможливе і вона зверталася у пошуках роботи до відповідної служби зайнятості.
Крім того, відповідач у відзиві зсилається на те, що допомагає у лікуванні та утриманні батьків похилого віку.
При цьому, відповідачем не тільки не додано доказів вказаного факту до відзиву, а навпаки, додано копії пенсійних посвідчень батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.35, 36), з яких вбачається, що вони отримують пенсію за віком, що встановлена їм довічно, тобто їх утримання здійснюється державою за рахунок пенсійних виплат.
Відтак, суд відхиляє вказані докази як недостатні (ч.1 ст.80 ЦПК України), оскільки вони не підтверджують обставин наявності таких утриманців відповідача як дружина, син дружини від першого шлюбу та батьки.
Також, відповідачем надано до відзиву копію свідоцтва про народження сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_3 (а.с.29).
Син відповідача ОСОБА_5 є малолітнім, проживає з відповідачем та матір'ю ОСОБА_4 (а.с.38, 39), тому знаходиться на його утриманні.
Разом з тим, на переконання суду наявність у відповідача на утриманні малолітнього сина не є обставиною, яка свідчить про неможливість утримання повнолітньої доньки ОСОБА_10 , яка продовжує навчання, але є підставою дя визначення розміру аліментів у меншому розмірі, ніж просить у позовній заяві ОСОБА_1 .
Отже, судом встановлено, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_1 , який продовжує навчання, але ухиляється від надання добровільної матеріальної допомоги на утримання останньої.
Оскільки судом встановлено, що відповідач може надавати матеріальну допомогу, але не приймає участі в матеріальному утриманні повнолітньої доньки - ОСОБА_1 , яка продовжує навчання і у зв'язку із цим потребує матеріальної допомоги, то суд вважає, що з нього слід стягнути аліменти на утримання сина в розмірі 1/6 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до закінчення нею навчання, але не більше, ніж до досягнення двадцяти трьох років у випадку навчання, відповідно до приписів ст.ст.199, 200 СК України.
При цьому, при визначенні розміру аліментів, суд враховує, що відповідач утримує малолітнього сина ОСОБА_5 , а також несе витрати на своє утримання, що пов'язані з проходженням військової служби, проте, у якому розмірі, суду не відомо, оскільки вказані відомості не надані суду відповідачем, а відтак, аліменти на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу) відповідача, у сукупності з витратами на утримання малолітнього сина та самового відповідача, не становитиме для нього непомірний тягар та не призведе до погіршення матеріального стану ОСОБА_2 .
Так, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18 років, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 року у справі №635/1139/17, який суд застосовує, відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).
Таким чином, під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення.
Об'єктом оцінки судом при ухваленні рішення є як докази (фактичні дані, відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, висновки експертів, тощо).
Отже, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що право ОСОБА_1 , яка є повнолітньою, але продовжує навчання, на утримання з боку батька, порушене та підлягає судовому захисту, а позов про стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
При цьому, при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд враховує всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Суд встановив, що позивач має потребу в утриманні, оскільки навчається на денній формі навчання, згідно з довідкою навчального закладу від 28.07.2023 року (а.с.6) і не працює.
Також, суд враховує, що матір позивача так само повинна надавати матеріальну допомогу на її утримання у період навчання.
Тому, з врахуванням наявності у відповідача іншого утриманця - малолітнього сина ОСОБА_7 , суд і прийшов до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/6 частини від заробітку (доходу). Доказів того, що відповідач не спроможний сплачувати аліменти у вказаному розмірі, визначеному судом, матеріали справи не містять.
При цьому, суд зауважує, що спосіб стягнення аліментів обраний позивачем у частці від заробітку (доходу) відповідача, а суд не вбачає підстав для їх визначення у твердій грошовій сумі, на чому наполягає відповідач.
Відтак, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування
Встановлені судом сімейні правовідносини щодо виконання батьками обов'язку утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, тобто щодо стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчатися, регулюються Конституцією України, СК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України.
Згідно із ст.55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною 1 ст. 199 СК України встановлено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання припиняється в разі припинення навчання (ч.2 ст.199 СК України).
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (ч.3 ст.199 СК України).
Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (ч.ч.1, 2 ст.200 СК України).
Згідно з ст.201 СК України, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (абз.2 ч.2 ст.182 СК України).
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову… (ч.1 ст.191 СК України).
VІ. Висновки суду
Враховуючи, що право позивача ОСОБА_1 , яка продовжує навчання, на матеріальне утримання з боку батька - відповідача ОСОБА_2 порушено, то воно підлягає судовому захисту, а позов - підлягає частковому задоволенню, тобто підлягають стягненню з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини його доходу щомісячно, з дня звернення з позовом до суду і до закінчення навчання, тобто до 30.06.2024 року, але не більше, ніж до досягнення двадцяти трьох років, а у разі припинення навчання право на утримання слід припинити, так як обставини, на які зсилається позивач, підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, проаналізованими судом.
Відтак, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, враховуючи, що на період навчання вона не має самостійного заробітку, у зв'язку із чим потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
VІІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
При зверненні до суду з означеним позовом ОСОБА_1 не сплачено судовий збір, оскільки позивач звільнений від його сплати.
Так, відповідно до п.3. ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, в тому числі позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1073,60 грн. відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 133, 141, 206, 258, 259, 263, 264, 265, ч.4 ст.268, ст.ст.273, 274-279, 430 ЦПК України, на підставі ст.ст.182, 191, 199, 200 СК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що навчається, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини від всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30.10.2023 року і до закінчення навчання у Комунальному закладу вищої освіти «Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського», тобто до 30 червня 2024 року, але не більше ніж до досягнення двадцяти трьох років, а у випадку припинення навчання - стягнення аліментів припинити.
В іншій частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що навчається, - відмовити.
Розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них (ч.4 ст.273 ЦПК України).
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).
Порядок негайного виконання рішення
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Повне ім'я (для фізичних осіб) сторін:
- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Строїнці Тивровського району Вінницької області, жителька АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , виданий 07.06.2023 року органом 0540, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ;
- відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .
Повне рішення складено та підписано суддею 28.11.2023 року.
Суддя: