Справа № 308/13085/22
Закарпатський апеляційний суд
27.11.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/313/23, за апеляційною скаргою захисника-адвоката Петрика В. В. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.04.2023.
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 496 грн 20 коп. судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 366668 від 25.09.2022 та постанови судді від 13.04.2023 вбачається, що 25.09.2022 о 14 год 12 хв у м. Ужгороді, вул. Блистіва, 12, ОСОБА_2 керував транспортним засобом, перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком № 672. Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Петрик В. В. просить постанову судді від 13.04.2023 скасувати та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про те, що судом винесено постанову без належного з'ясування фактичних обставин справи, внаслідок чого прийнято незаконне рішення, а судовий розгляд справи проведено поверхнево, з формальним перерахування долучених до протоколу матеріалів, без їх належної оцінки.
Будучи неодноразово належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_2 та його захисник-адвокат Петрик В. В. на розгляд справи щодо ОСОБА_2 не з'явилася, судову кореспонденцію отримували, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм
-2-
процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 та захисника-адвоката Петрика В. В., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
-3-
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами.
З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 25.09.2022 о 14 год 12 хв у м. Ужгороді, вул. Блистіва, 12, ОСОБА_2 керував транспортним засобом, перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком № 672. Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею першої інстанції та наведених у постанові доказів.
Зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 366668 від 25.09.2022, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту, так і щодо форми; висновком лікаря № 672 від 25.09.2022 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яким підтверджено перебування ОСОБА_2 у стані наркотичного сп'яніння; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5939480, розпискою про залишення транспортного засобу, довідкою старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП в Закарпатській області ДПП Д. Норожнової, диском із записом з нагрудної камери поліцейського.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що поліцейський взводу № 2 роти № 1 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП Серенчко Х. В., була упередженою при складанні протоколу щодо ОСОБА_2 , і що в неї були підстави фальсифікувати такий. Тому, суд приходить до висновку, що вказана поліцейська при виконанні своїх функціональних обов'язків діяла у межах наданих їй повноважень, протокол нею складено згідно з вимогами «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України і МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.
Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази, повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника Петрика В. В. в апеляційній скарзі про те, що висновки суду зроблено формально і такі не відповідають фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження.
Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину.
Огляд водія ОСОБА_2 , за його згоди, проводився лікарем ОСОБА_3 , яка, будучи кваліфікованим фахівцем, встановила факт перебування ОСОБА_4 у стані наркотичного сп'яніння та склала про це відповідний висновок (а.с.3).
-4-
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов до переконання, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.09.2022 за № 672 є належним та допустимим доказом у справі, в зв'язку з чим, у сукупності з іншими дослідженими по справі доказами, вважає за необхідне покласти в основу рішення, як такий, що дійсно підтверджує перебування ОСОБА_2 у стані наркотичного сп'яніння під час керування транспортним засобом.
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що після проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, ОСОБА_2 висловлював свою незгоду з результатами такого огляду.
Ні у висновку медичного огляду, ні у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 не зазначив своїх заперечень щодо результатів проведеного медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння та без застережень підписав як протокол, так і медичний висновок.
Огляд ОСОБА_2 на стан наркотичного сп'яніння проводився лікарем у закладі охорони здоров'я та жодних порушень порядку проведення такого огляду не виявлено.
Відповідно до пункту 14 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, висновок лікаря може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.
Між тим, ОСОБА_2 та його захисником не надано доказів оскарження ними висновку лікаря № 372 від 25.09.2022 щодо результатів огляду ОСОБА_2 на стан наркотичного сп'яніння.
Відтак, медичний огляд ОСОБА_2 щодо виявлення стану наркотичного сп'яніння проведений з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, а доводи апеляційної скарги про зворотне, є необґрунтованими і такі доводи відхиляються.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги захисника щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови щодо ОСОБА_2 , яке полягало у не з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_2 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про його особу, не вбачається.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі захисника Петрика В. В. не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі
-5-
самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Петрика В. В. залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.04.2023 щодо ОСОБА_5 ,-без змін.
Постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя