16.11.2023 Справа №607/13289/23
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,
за участю секретаря судового засідання Шимків Л.І., представника позивача Сабатюк Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сабатюк Н.П., звернувся в суд із позовом до відповідачки ОСОБА_2 , в якому просить позбавити відповідачку батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вказаних вимог зазначає, що з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 серпня 2022 року. У шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До одного року відповідачка проявляла турботу про дитину, однак після року залишила дочку на виховання батькові та його батькам, а їх подружні відносини припинилися, будь-якої допомоги, уваги щодо дитини мати не проявляла, у зв'язку з чим позивач змушений виховувати дитину самостійно. Дитина проживає та зареєстрована із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Всі питання щодо виховання дитини та забезпечення її життя вирішуються позивачем та його батьками без участі та підтримки з боку матері. Після одного року мати не проявляла інтересу до дочки та не цікавилася її життям. На даний час відповідачка перебуває закордоном та не приймає жодної участі в житті дитини. Вказує, що зазначені обставини можна розцінювати як ухилення матері від виховання дитини, свідоме нехтування нею своїми обов'язками, що є підставою для позбавлення батьківських прав. З цих підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 липня 2023 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 29 серпня 2023 року.
Ухвалою суду від 29 вересня 2023 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду по суті на 26 жовтня 2023 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, забезпечивши участь свого представника.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з підстав, зазначених у ньому та просила його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечила.
Відповідачка, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, до суду не з'явилася, не повідомивши про причини неявки. Відзиву на позов від відповідачки не надходило. За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача не заперечила проти такого вирішення справи, та відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Представник Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради в судове засідання не з'явився, надавши висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дочки ОСОБА_4 . Окрім того, просив дану цивільну справу розглядати без присутності органу опіки та піклування.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 серпня 2022 року у справі № 607/7123/22.
В шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 26 травня 2020 року, виданим Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації батька ОСОБА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади № 2023/004087853 та № 2023/004087838 від 30 травня 2023 року.
З характеристики № 28 від 29 травня 2023 року, виданої директором Тернопільського закладу дошкільної освіти № 6 Тернопільської міської ради Гаврилюк І., на ОСОБА_5 , бабусю ОСОБА_3 , встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15 березня 2023 року відвідує дошкільний заклад, завжди приходить охайна, чиста, дитина весела, життєрадісна, всебічно розвинена. Бабуся ОСОБА_5 приводить дитину і забирає з закладу вчасно, активно займається вихованням внучки. Мама ОСОБА_2 у вихованні та догляді за дитиною участі не бере, її фізичним, духовним та моральним розвитком не займається, в дошкільний заклад не приходить. Від початку відвідування і по даний час дитину приводить і забирає тільки бабуся і дідусь.
Згідно відповіді директора КНП «Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня» № 414 від 30 червня 2023 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в лікаря-педіатра КНП «ТМДКЛ» ОСОБА_6 з народження. Матір дитини укладено та підписано декларацію з даним лікарем 03 червня 2020 року. До 1-го року мати з дитиною щомісячно відвідувала дитячу поліклініку, виконувала призначення лікаря. Щеплення дитини проводилися згідно календаря щеплень в повному об'ємі. З 2023 року з дитиною на огляд в поліклініку з'являється тільки бабуся. Протягом 2023 року мати з дитиною зі скаргами на стан здоров'я дитини не зверталася.
З довідки № 447/РВ3 від 12 квітня 2023 року, виданої командиром військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 , встановлено, що ОСОБА_1 призваний по мобілізації та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , м. Львів.
30 березня 2023 року із заявою до Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області звернувся ОСОБА_8 , за фактом того, що колишня невістка ОСОБА_2 неналежно виконує батьківські обов'язки, та не доглядає за малолітньою донькою ОСОБА_3 .
Згідно інформації, наданої ГУНП в Тернопільській області № 3177/01/6-2023 від 11 вересня 2023 року, ОСОБА_2 в період з 01 січня 2017 року по 11 вересня 2023 року до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася.
З інформації, наданої Державною прикордонною службою України № 607/13289/23 від 15 вересня 2023 року, встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 08 лютого 2022 року виїхала з території України.
Згідно висновку органу опіки та піклування від 01 листопада 2023 року № 1329, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У висновку зазначено, що представник батька дитини ОСОБА_9 на засіданні комісії повідомила, що ОСОБА_1 на даний час перебуває на території проведення воєнних дій, тому не може особисто бути присутнім. На даний час вихованням, матеріальним забезпеченням, навчанням дитини займаються бабуся з дідусем, оскільки мати дитини ОСОБА_2 покинула доньку та проживає за межами території України. Також представником повідомлено, що матір з початку 2022 року жодної участі у вихованні дитини не приймає, не цікавиться здоров'ям, фізичним та духовним розвитком доньки, жодних з покладених законом на матір обов'язків не виконує. Працівниками управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради проведено обстеження у мов проживання, де ОСОБА_1 проживає разом з дочкою і своїми батьками у квартирі, яка складається з однієї кімнати. Для дитини створень всі умови для повноцінного та гармонійного розвитку. Мати дитини на засідання комісії не з'явилася.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до частини першої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із частини першої статті 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частини четвертої статті 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Вказані правові висновки викладені в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 462/4705/19.
Таким чином, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
У справі відсутні докази застосування до відповідачки заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
Як уже було зазначено, умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.
Згідно з абз. 2 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позивачем не доведено, що поведінка відповідачки відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї.
Те, що матір не може піклуватися про дитину через перебування закордоном, без надання доказів її винної поведінки та свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов'язками, не є підставою для позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
Також, ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У рішенні по справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року Суд повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства» (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві» (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).
Позивачем не доведено, що поведінка відповідачки відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов'язками та наявність в її діях вини.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки не забезпечуватиме інтересів самої дитини.
Позивач не довів та не надав суду доказів того, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов'язків відносно дитини.
В силу статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, які не мають для суду наперед встановленого значення, а тому, наданий висновок Органу опіки та не має обов'язкового характеру та судом оцінюється в сукупності з іншими зібраними по справі доказами. У статті 19 СК України зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд не бере до уваги висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її доньки, оскільки, на думку суду, вказаний висновок недостатньо мотивований, зокрема, не аргументовано, які саме інтереси малолітньої дитини враховано.
Враховуючи встановлені судом обставини по справі та вищезазначені вимоги Закону, а також те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов'язки, суд вважає, що у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав слід відмовити, оскільки позбавлення відповідачки батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не буде відповідати меті такого заходу - захисту якнайкращих інтересів дитини. Разом з тим, відповідачку слід попередити, що у разі в подальшому неналежного виконання нею батьківських обов'язків відносно малолітньої дитини, вона буде позбавлена батьківських прав.
Крім цього, враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 142, 223, 263, 265, 284, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, ст. 154, п.2 ч.1 ст. 164, ст.165 Сімейного Кодексу України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Орган опіки та піклування Тернопільської міської ради контроль за виконанням батьківських обов'язків.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 27 листопада 2023 року
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Третя особа: служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, бульвар Т.Шевченка, 1, м. Тернопіль.
Головуючий суддяВ. М. Позняк