Провадження № 33/803/2393/23 Справа № 243/4925/23 Суддя у 1-й інстанції - Хаустова Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Круподеря Д. О.
22 листопада 2023 року м.Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Круподеря Д.О., за участю секретаря Васюти О.О., особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2023 року, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янська Донецької області, громадянина України, який працює ФОП « ОСОБА_2 », зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,-
Відповідно до постанови суду, 04 вересня 2023 року о 10 годині 25 хвилин, за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 вчинив сварку, в ході якої висловлювався нецензурною лайкою, чим вчинив психологічне насилля в сім'ї, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 173-2 ч. 1 КУпАП.
Постановою судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 170 гривень (сто сімдесят гривень).
З таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 та оскаржив в апеляційному порядку
В апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. На обґрунтування своїх вимог вказує, що жодного насильства до потерпілої чи інших осіб не вчиняв, лише мав місце обопільний побутовий конфлікт за участі колишньої дружини в ході якого обидві сторони словесно висловлювали свої невдоволення, жодних ознак сімейного насильства в конфлікті не було.
Звертає увагу, що в протоколі про адміністративне правопорушення взагалі не зазначені наслідки дій побутового конфлікту. Як вимагає диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому його дії не утворюють об'єктивну сторону інкримінованого адміністративного правопорушення.
Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, у протоколі не конкретизовано, яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна його діями.
Наголошує, що суд першої інстанції розглядаючи справу, вийшов за межі складеного протоколу, тобто за власною ініціативою встановив ті факти, які повинні встановлюватися протоколом про адміністративне правопорушення, чим фактично перебрав на себе функції обвинувачення.
Зазначає, що матеріали справи не містять достовірних та достатніх доказів його вини, більш того, суд в постанові не посилається на такі докази, окрім протоколу.
ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду його апеляційної скарги повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство -це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (п.4 ч.1 ст.1 вказаного Закону).
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнім насильством, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ№976399 від 09.09.2023 року, 04 вересня 2023 року о 10 годині 25 хвилин, за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 вчинив сварку, в ході якої висловлювався на адресу колишньої дружини громадянки ОСОБА_3 нецензурною лайкою, чим вчинив психологічне насилля в сім'ї, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 173-2 ч. 1 КУпАП.
На обґрунтування вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, матеріали справи містять: рапорт про отримання заяви про домашнє насильство та реєстрації ЄО за №11426 від 04.09.2023 року; заяву ОСОБА_3 , відповідно до якої остання просить притягнути ОСОБА_1 до відповідальності, у зв'язку із тим, що він вчинив психологічне насильство;
письмові пояснення ОСОБА_3 щодо обставин подій, відповідно до яких за час сумісного життя із ОСОБА_1 , останній починав з більшою агресивністю до неї поводитись, що виразилось в образах, приниженні, контролю її життя, заборонах спілкуватись з рідними та знайомими ми, були випадки мордування та побиття;
письмові пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких, ОСОБА_4 часто сама провокувала конфлікти та вводила в оману, а він навпаки намагався її захистити;
письмові пояснення ОСОБА_5 , відповідно до яких її мати ОСОБА_3 приховувала своє місце роботи від батька ОСОБА_1 , оскільки він погрожував їй звільненням. 04.09.2023 року, ОСОБА_1 під'їхав до роботи ОСОБА_3 та почалась сварка, батько нецензурно висловлювався та погрожував.
З огляду на наведені пояснення беззаперечно вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 постійно виникають конфлікти.
Разом з цим, обставини домашнього насильства, описані у протоколі не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про характер вчиненого психологічного насильства відносно ОСОБА_3 , а також про завдання внаслідок цього шкоди її фізичному або психічному здоров'ю.
Суд звертає увагу на те, що нецензурна лайка в межах конфлікту, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
При цьому, конфлікт, який склався між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди фізичному та психологічному здоров'ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 04 вересня 2023 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколах, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
Виходячи з вищевикладеного, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст.245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі фактичні обставини справи та всі обов'язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а тому дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia» , рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2023 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закриттю, у зв'язку з відсутності в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.247, 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2023 року, щодо ОСОБА_1 , у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя