Справа № 635/7344/23
Провадження № 3/635/2477/2023
24 листопада 2023 року смт Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі судді Даниленко Т.П., отримавши матеріали про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №011646 від 17.06.2023 ОСОБА_1 17.06.2023 р. о 21 год 15 хв в Харківській області, с. Безлюдівка, вул. Чайковського, 116А керував транспортним засобом ВАЗ 21011 реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 в судовому засіданні обставини, викладені в протоколі не підтвердив, зазначивши, що від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці не відмовлявся, проходив огляд за допомогою газоаналізатора, яким не було виявлено алкогольного сп'яніння, проходження відповідного огляду у медичному закладі поліцейські йому не пропонували, просив закрити адміністративне провадження за відсутністю складу правопорушення.
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, зазначає про таке.
Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом про винність особи та за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, якщо протокол було складено без порушень, у відповідності до чинного законодавства передбаченого ст. 256 КУпАП.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 130 КУпАП.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п. 2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року N 1452/735 (далі Інструкція).
За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
При цьому, відповідно до п. 6. розділу I, п. 1 розділу II Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський, на місці зупинки транспортного засобу, проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Пунктом 22 Розділу III Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння передбачено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Суд бере до уваги пункт 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", встановлено, згідно якого зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статті 238 і 284КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25). Суд звертає увагу на те, що обов'язковими ознаками, за наявності сукупності яких діяння визнається правопорушенням є: об'єкт правопорушення, об'єктивна сторона правопорушення, суб'єкт правопорушення та суб'єктивна сторона правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати: чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та інше. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосудця" N 9 від 01.11.96 року- докази повинні визнаватися здобутими незаконним шляхом, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини, встановленого кримінально- процесуального законодавства або не уповноваженою на те особою, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Інспектор поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини адміністративного правопорушення, виявити як ті обставини, що вказують на вину, так і ті, що вказують на невинуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння. В матеріалах справи міститься доданий працівником поліції відеоматеріал.
Відповідно до ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18 грудня 2018 року, містить чіткий перелік пристроїв, з допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію.
У Інструкції № 1026 визначено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.
Втім, з даного відеозапису вбачається, що він не був включений з моменту виконання поліцейських службових обов'язків, відсутній факт керування транспортним засобом та взагалі не вбачається факт зупинки цього транспортного засобу, працівниками поліції не було роз'яснено ОСОБА_1 його права, обов'язки, правові наслідки складання протоколу, суть обвинувачення та наслідків відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, а також не зафіксовано факту виписання направлення водія на медичний огляд.
Окрім того, на відеозапису, доданому до матеріалів справи міститься інформація про погодження ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, який він пройшов, але позитивний результат не був зафіксований газоаналізатором. Відеофайл не містить фіксації пропозиції працівників поліції пройти ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп'яніння у відповідному медичному закладі.
На відеозаписі, а також протоколі працівниками поліції не вказано ні назву, ні модель, ні серійний номер пристрою, який застосовувався для відеозйомки, не зазначено номер та серію диску, що є явно недостатнім для повного і об'єктивного встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відео файли записані на невідомий пристрій, інформацію про який не було зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, та в інших матеріалах справи не міститься.
Отже, доданий до адміністративної справи відеоматеріал не може бути визнаний судом належним доказом, у зв'язку з порушенням законодавства з боку працівників поліції.
Окрім того, згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 12 розділу II Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 6 розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року N 1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Однак на цьому етапі водій ще не вважається винним, так як відповідно до чинного законодавства водію надано право пройти ще один незалежний огляд.
А саме згідно з ч. 2 цієї ж статті у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
При цьому огляд проводиться не в будь якому закладі, а у закладі який включено у перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення такого огляду. Цей перелік затверджується Управлінням охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду в інших закладах заборонено законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, згідно із п. 8 р.II Інструкції N 1452/735 форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння наведена в додатку N 1 цієї Інструкції.
Зазначені нормативні акти чітко передбачають, що у випадку відмови водія від огляду на місці зупинки чи незгоди водія із результатами на місці зупинки закон покладає обов'язок на працівника поліції запропонувати водієві пройти огляд в медичному закладі.
З матеріалів справи вбачається, що письмового направлення до медичного закладу водій ОСОБА_1 від працівника поліції не отримував та в матеріалах адміністративної справи відсутні відомості про вручення такого направлення, відповідно до якого ОСОБА_1 мав би можливість пройти огляд у медичному закладі.
Крім того, в поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що йому не було роз'яснено права, зокрема на право надання правової допомоги, суд приймає цей факт до уваги, оскільки протилежного не наведено в матеріалах справи, тому суд не може не враховувати такі обставини.
Таким чином, поліцейськими не дотримано передбаченої законом процедури, яка має важливу роль для встановлення об'єктивної істини при розгляді справи, а саме: розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу. Поліцейський оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. З протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, що інспектор роз'яснив водію його права (відповідно до ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України), як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що являється грубим порушенням процедури накладання стягнення і скасування штрафу. (ст. 280 КУпАП).
Крім того, поліцейськими порушено ст. 62 Конституції України де закріплює принцип судочинства - презумпцію невинуватості, відповідно до якого особа, яка притягується до відповідальності може бути визнана винною і покараною лише за умови, якщо її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена рішенням суду. Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування на особу, яка притягується до відповідальності. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.
З огляду на вищезазначені обставини, суд вважає, що докази, які містяться у матеріалах справи являються недопустимими, оскільки отримані з грубим порушенням законодавства.
Відповідно до принципу "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ у справі "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" зміст постанови судді у справах про адміністративні правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями283і284 КУпАП, а саме в них, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви прийняття або відхилення доказів.
Згідно пункту 4Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті1,3, частина друга статті19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Карелін проти Росії" (20 вересня 2016 року, заява N 926/08) зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має право самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 1 п. 3 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП виносить постанову про закриття справи.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому провадження по справі необхідно закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 9, 24, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 221, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд-
Провадження у адміністративній справі стосовно вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Т.П. Даниленко