Справа№ 953/7112/23
н/п 3/953/2770/23
"27" листопада 2023 р. м. Харків
Суддя Київського районного суду м. Харкова Юрлагіна Т.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 31.01.2014 Сумським РС УГМС України в Сумській області,
за ч.5 ст.126, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
31.07.2023 року о 10 годині 55 хвилини у м. Харків по вул. Леся Сердюка, біля буд. 49Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 та у медичному закладі КНП ХОР «ОНД» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А відмовився, чим ОСОБА_1 порушив п. 2.5. ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, 31.07.2023 року о 10 годині 55 хвилини у м. Харків по вул. Леся Сердюка, біля буд. 49Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_2 , будучи без права керування транспортними засобами, чим повторно протягом року вчинив правопорушення, чим порушив вимоги п.2.1а ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У судове засідання призначене на 27.11.2023 ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки за адресою місця проживання, на підтвердження чого в матеріалах справи наявне поштове повідомлення з відміткою про вручення, про причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. У судові засідання призначені на 07.09.2023, 05.10.2023, 30.10.2023 ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки за місцем проживання, що зазначено у протоколі, а саме: АДРЕСА_2 , однак поштова кореспонденція поверталась з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою та на внутрішній стороні конверта зазначено, що такої адреси не існує.
Під час дослідження письмових матеріалів долучених до протоколу судом встановлено, що адреса АДРЕСА_2 є не правильною, а згідно даних постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, що міститься у матеріалах справи адреса проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , куди в подальшому надсилалась поштова кореспонденція.
Згідно вимог ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - три місяці з дня його виявлення. Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення. У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів справи правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП мало місце 31.07.2023, строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закінчився 31.10.2023 р. Судове засідання по справі було призначено, в тому числі на 30.10.2023, однак відомості про належне повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності станом на 30.10.2023 в матеріалах справи були відсутні, рекомендоване повідомлення про вручення повернулося на адресу суду лише 08.11.2023.
Таким чином, суд був позбавлений можливості своєчасно розглянути справу, з'ясувати обставини справи та притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Верховний Суд у своїй постанові від 11 липня 2018 року (справа № 308/8763/15-а провадження № К/9901/12342/18) зауважив, що визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. При цьому наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні. Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Строк накладення адміністративного стягнення у справах про адміністративні правопорушення - це певний період часу, протягом якого дія чи подія мають юридичне значення. Цей строк не поновлюється і не продовжується і є гарантією того, що будь-які дії щодо притягнення особи до відповідальності після його закінчення мають бути припинені.
Згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону». В разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи буде свідчити про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд зазначає наступне.
Справа про адміністративне правопорушення надійшла в провадження суду 11 серпня 2023 року.
Приймаючи до уваги, що законом передбачені строки розгляду справи про адміністративне правопорушення 15 днів (ст. 277 КУпАП) та строки накладення адміністративного стягнення (ст.38 КУпАП), вважаю можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів. При цьому також враховую, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП, інкриміноване ОСОБА_1 не відноситься до категорії правопорушень, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов'язковою (ч.2 ст.268 КУпАП).
Суд зауважує, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи, встановлене ч. 1 ст. 268 КУпАП, не є абсолютним. Відкладення розгляду адміністративної справи за клопотанням такої особи не має перешкоджати розгляду справи зі збереженням можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності в межах визначених строків, у випадку встановлення наявності складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 8 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України", зазначив, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. (Рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" № 3236/03 від 03.04.2008 року).
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд має провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, докази наявні в ній та оцінивши їх в сукупності, приходить до наступних висновків.
Факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 516335, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, рапортом поліцейського роти 5 батальйону №4 УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Усатого А., відеозаписом з нагрудної камери поліцейського 467633.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п.6 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Пунктом 6 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» передбачає, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Під час оцінки доводів та аргументів учасників судового процесу суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену зокрема в рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», відповідно до якої хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Скоєння правопорушення ОСОБА_1 підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 516335, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, рапортом поліцейського роти 5 батальйону №4 УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Усатого А., відеозаписом з нагрудної камери поліцейського 467633.
З дослідженого відеозапису з бодікамери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора, на що він відмовився, також відмовився пройти огляд на стан сп'яніння і в медичному закладі, зазначивши. Що копія протоколу йому не потрібна, оскільки він поспішає.
Суд вважає, що виявлені факти і зафіксовані в протоколі відображають об'єкт суспільних відносин в сфері правопорушень на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку, оскільки об'єктивна сторона таких правопорушень полягає у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, і об'єктивна сторона такого діяння полягає в активних діях в порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху.
Складений працівником поліції стосовно ОСОБА_1 протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, не дотримання вимог п.2.5 ПДР України, винуватість знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, повністю доведена матеріалами справи про адміністративне правопорушення та підтверджена доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Відповідно до пункту 6 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» передбачає, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Таким чином, фіксація факту відмови від проходження огляду та складення протоколу про адміністративне правопорушення проводилась із застосуванням відеозапису, який долучено до матеріалів адміністративної справи.
З довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Сухробова Р. вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., згідно облікових даних ІПНП не отримував посвідчення водія.
У відповідності до п.28 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 року зі змінами позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КпАП. Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Отже, в даному випадку стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами судом не може застосовуватись.
Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд керується насамперед вимогами ст. 23 КУпАП, згідно якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Також, у відповідності до вимог ч.2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст. 61 Конституції України).
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Враховуючи вищевказане, тяжкість скоєного правопорушення, особу правопорушника, вважаю необхідним ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Cтаттею 40-1 КУпАП встановлено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст.33-35, 40-1, 283, 284 КУпАП, -
Провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.5 ст.126 КУпАП - закрити, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і застосувати до нього стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. (отримувач коштів: ГУК Харківськ обл/Харківобл/21081300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37874947, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA168999980313020149000020001 Код класифікації доходів бюджету 21081300) без позбавленням права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, у призначенні платежу платником повинно бути вказано: слова "судовий збір", Київський районний суд м. Харкова код ЄДРПОУ суду: 02893746, ПІБ, ідентифікаційний номер платника судового збору та номер справи).
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня повідомлення про винесення зазначеної постанови, в порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Т.В. Юрлагіна