Справа № 953/6582/22
Провадження № 2/953/1807/23
16 листопада 2023 року м. Харків
Київський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Бобко Т.В.,
секретар судового засідання Полякова М.Р.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - Харківська міська рада і,
представник відповідача - Громов О.В.
третя особа - П'ята Харківська міська державна нотаріальна контора,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради , третя особа - П'ята Харківська міська державна нотаріальна контора Східного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції, про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання спадкоємцем четвертої черги за законом,
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
ОСОБА_1 звернувся до суду шляхом пред'явлення позову до Харківської міської ради, третя особа - П'ята Харківська міська державна нотаріальна контора, в якому просив: встановити юридичний факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у період часу з 30 вересня 1997 року по 22 жовтня 2022 року, тобто більше п'яти років до відкриття спадщини після смерті останньої та визнати за позивачем право на спадкування четвертої черги за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 13 травня 1977 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Від шлюбу вони мали доньку ОСОБА_5 , 1977 року народження, яка після тривалої хвороби померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , яку позивач поховав за власні кошти, оскільки окрім пенсії, отримує заробітну плату. Звернувшись до П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори, позивач дізнався від нотаріуса про наявність актового запису про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_3 , а після отримання в подальшому довідки з Відділу державної реєстрації актів цивільного у місті Харкові, довідався, що підставою для внесення актового запису про розірвання шлюбу стало рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 29 листопада 1986 року. Про вказані обставини позивачу відомо не було, заповіту його дружина не залишила, інших спадкоємців після смерті останньої немає.
Аргументи учасників справи.
Представник відповідача Харківської міської ради Громов О.В. 27 липня 2023 року надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що надані позивачем до4кази не доводять факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 впродовж п'яти років, а також факту ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був розірваний на підставі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 29 листопада 1986 року. Крім того, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження відсутності у нього іншого житла чи зареєстрованого шлюбу, що свідчить про можливість проживання останнього в іншому місці. Із поданої заяви не зрозуміло, хто є зареєстрованим власником спірної квартири на сьогодні, чи звертався хто-небудь із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Таким чином, виходячи з того, що в заяві відсутні докази ведення спільного господарства, побуту, наявності спільного бюджету, прав та обов'язків, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї, а також іншого житла та зареєстрованого шлюбу, підстави для встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу більше п'яти років до часу відкриття спадщини після смерті останньої - відсутні.
Представник третьої особи П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції письмових пояснень не надала.
Рух справи.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 24 листопада 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлений строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 10 днів з дня вручення копії ухвали. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки, надавши до суду відповідну заяву.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 20 грудня 2022 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 07 лютого 2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування доказів - задоволено; витребувано з П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори відомості про те, чи подавалися ким-небудь заяви про прийняття спадщини або відмову від прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи маються відомості щодо складання заповітів від її імені та чи видавалися свідоцтва про право на спадщину після смерті останньої (спадкова справа №68668468, номер у нотаріуса 689П/2021 від 17 листопада 2021 року). На виконання ухвали 15 березня 2023 року надійшли витребувані документи.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 27 березня 2023 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 27 липня 2023 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено; витребувано з Першого Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На виконання ухвали 27 вересня 2023 року надійшли витребувані документи.
Участь у справі сторін та інших учасників справи.
Позивач та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити. Позивач зазначив, що разом з померлою ОСОБА_3 він проживав однією сім'єю 45 років, вони вели спільне господарство, був спільний бюджет, яким здебільшого розпоряджалась його дружина, оскільки остання весь час хворіла, позивач здійснював за нею догляд, а після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - поховав її. Мали вони також спільну дитину - доньку, яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, більше дітей немає, близьких родичів ОСОБА_3 також не має. З приводу розлучення йому до моменту оформлення спадкових прав після смерті дружини не було відомо, однак він здогадується, що вона могла подати документи на розірвання шлюбу через зловживання ним у 1997 року спиртними напоями. Представник позивача повністю підтримала пояснення позивача, зазначивши, що в матеріалах справи наявні достатні докази на підтвердження його позовних вимог.
Представник відповідача Харківської міської ради Громов О.В. в судовому засіданні заперечував проти визнання позовних вимог, зазначив, що позивачем та його представником не надані докази на підтвердження проживання ОСОБА_1 з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу більше п'яти років до відкриття спадщини після смерті останньої.
Представник третьої особи П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Східного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи мається заява ОСОБА_7 про розгляд справи за відсутності представника.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Як вбачається зі змісту Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00033579251 від 09 листопада 2021 року, 13 травня 1977 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб у Київському відділі реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис №374 (під час реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище з « ОСОБА_8 ». 30 вересня 1997 року Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції шлюб був розірваний, актовий запис №656. Позивачем наданий до суду лист Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові №517/24.24-10 від 02 лютого 2022 року, зі змісту якого вбачається, що актовий запис про розірвання шлюбу №656 від 30 вересня 1997 року був складений на підставі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова про розірвання шлюбу від 29.11.1986 року.
Як встановлено судом, на момент смерті ОСОБА_3 значилась зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 і знята з реєстраційного обліку за вказаною адресою 02 листопада 2021 року у зв'язку зі смертю. За вказаною адресою значиться зареєстрованим та фактично проживає і позивач по справі, про що свідчить довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, довідка головного лікаря КНП Міська лікарня №28» Харківської міської ради Єрмолаєвої Наталі №1485/0/560-21 від 22 грудня 2021 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 за період з 2016 року по жовтень 2021 року звертався за медичною допомогою за вказаним місцем проживання, 05.11.2019 уклав декларацію з лікарем-терапевтом. При цьому, представник відповідача не заперечував в ході судового розгляду факт проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою.
Квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 грудня 2014 року, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №33003627 від 02 лютого 2015 року. Згідно відповіді №239891 від 25 вересня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказана квартира зареєстрована на праві спільної часткової власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мали доньку - ОСОБА_5 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 02 серпня 1977 року), яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 08 грудня 2014 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 25 жовтня 2021 року, причина смерті- гостра легенево-серцева недостатність, пневмонія, лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_3 №10-12/3452-ДМ від 23 жовтня 2023 року було отримано ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що організацією та проведенням поховання ОСОБА_3 займався ОСОБА_1 , що підтверджується договором-замовленням на організацію та проведення поховання від 23 жовтня 2021 року, договором-замовленням №703 від 25 листопада 2021 року.
Після смерті ОСОБА_3 позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, 17 листопада 2021 року П'ятою Харківською міською державною нотаріальною конторою Східного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції була заведена спадкова справа №68668468 (Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №67340932 від 17 листопада 2021 року).
Зі змісту спадкової справи №689П/2021, заведеної П'ятою Харківською міською державною нотаріальною конторою 17 листопада 2021 року, наданою на виконання ухвали Київського районного суду міста Харкова від 07 лютого 2023 року, державним нотаріусом П'ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Інною Лакізою, не вбачається наявність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 .
Зі змісту наданих Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану умісті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції на виконання ухвали Київського районного суду міста Харкова від 27 липня 2023 року документів, зокрема Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюбу №00041528691 від 22 вересня 2023 року не вбачається перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 30 вересня 1997 року по 22 жовтня 2021 року (день смерті останньої) в зареєстрованому шлюбі з іншими особами.
У судовому засіданні, яке відбулось 21 червня 2023 року, були допитані в якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Так, свідок ОСОБА_9 пояснила, що знаходилась в дружніх стосунках з сім'єю ОСОБА_11 , приблизно раз у місяць, можливо й частіше, їздила до них в гості за адресою: АДРЕСА_1 . Знає, що позивач ОСОБА_1 постійно проживав однією сім'єю у шлюбі зі своєю дружиною ОСОБА_3 до її смерті, вони все робили разом, вели спільне господарство, а після смерті останньої - поховав її за свої кошти. Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, шо знає сім'ю ОСОБА_11 приблизно 26 років, неодноразово була у них в гостях за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому вони завжди були разом, булт чоловіком та дружиною, спільно все робили, вели спільне господарство, купували та проживали однією родиною, після смерті ОСОБА_3 позивач займався організацією та проведенням її поховання.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (частина друга статті 3 СК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Статтею 25 СК України передбачено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Отже, до числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб, а саме чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім'єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.
Судом встановлено, що ані ОСОБА_1 , ані ОСОБА_3 у період з 30 вересня 1997 року по 22 жовтня 2021 року (день смерті останньої) не перебували в зареєстрованому шлюбу з іншими особами.
Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18), та Верховним Судом у постановах: від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18); від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17 (провадження № 61-7058св19); від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17 (провадження № 61-34351св18); від 09 січня 2020 року у справі № 186/421/17 (провадження № 48280св18); від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку
про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи вимогу про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки слід врахувати, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
З урахуванням наведених норм процесуального права щодо доказування, суд вважає доведеним позивачем факт проживання його разом з ОСОБА_3 однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до поданих до справи доказів судом встановлено, що позивач після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 продовжував з нею проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу до смерті останньої, вони були зареєстровані за однією адресою, придбали 05 грудня 2014 року квартиру АДРЕСА_2 у приватну спільну власність, частина якої на теперішній час належить на праві власності ОСОБА_1 , саме позивач займався організацією та проведення похованням спадкодавця.
Допитані у судовому засіданні свідки підтвердили факт проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 після розірвання шлюбу між вказаними особами до смерті останньої зі всіма ознаками, притаманними подружжю.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині встановлення факту проживання однією сім'єю у період з 30 вересня 1997 року по 01 січня 2004 року, суд враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 18 вересня 2023 року по справі №582/18/21.
Так, ОП КЦС ВС зазначила, що СК України набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 1 січня 2004 року.
Прикінцеві положення СК України не передбачають винятків і спеціальних правил дії у часі норм СК України. Отже, СК України застосовуються до сімейних відносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Водночас слід розмежовувати сферу дії ст. 74 СК України «Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі» і ст. 1264 ЦК України, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини (сімейні та спадкові). Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв'язку з таким проживанням не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати ст. 1264 ЦК України.
За загальним правилом дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. Тому акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Разом із цим абз. 1 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України як виняток передбачає застосування правил Кодексу до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності ЦК України.
Відповідно, передбачений ст. 1264 ЦК України п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю, у тому числі до набрання чинності Кодексом.
Інше тлумачення п'ятирічного строку, який має обчислюватися для права на спадкування в четверту чергу, вочевидь призводить до того, що відповідна норма права буде діяти лише через п'ять років після набуття нею чинності, що не узгоджується із засадами приватного права.
Враховуючи всі надані позивачем докази у їх сукупності, суд вважає встановленим той факт, що позивач ОСОБА_1 проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ІНФОРМАЦІЯ_5 по день смерті останньої, тобто більше п'яти років, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, тобто утворювали сім'ю на підставі фактичних шлюбних відносин, а тому ОСОБА_3 є спадкоємцем четвертої черги спадкоємців за законом.
Як встановлено в ході судового розгляду, метою встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу позивачу необхідно для оформлення спадщини після померлої ОСОБА_3 .
Враховуючи, що судом встановлений факт спільного проживання спадкодавця зі спадкоємцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу більше п'яти років, а також, виходячи з вимог ст. 16 ЦК України щодо обраного позивачем способу захисту, суд вважає можливим визнати останнього спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особу, що проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради , третя особа - П'ята Харківська міська державна нотаріальна контора Східного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції, про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання спадкоємцем четвертої черги за законом- задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 30 вересня 1997 року по день смерті ОСОБА_4 , тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особу, що проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом поядку місе проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Харківська міська рада , код ЄДРПОУ 04059243, місцезнаходження: 61003, м. Харків, пл. Конституції, 7.
Третя особа - П'ята Харківська міська державна нотаріальна контора Східного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції, код ЄДРПОУ 02900726, місцезнаходження: 61146, м. Харків, вул. Валентинівська, 7.
Повне рішення складено 27 листопада 2023 року.
Головуючий суддя Т.В.Бобко