Справа №: 398/2029/23
провадження №: 2/398/1573/23
Іменем України
"28" листопада 2023 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Подоляк Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Буличової Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів,
ОСОБА_1 звернулась до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 200 000 грн та судових витрат.
Вимоги обгрунтовує тим, що 28.02.2022 року нею, за допомогою мобільного додатку «Raiffeisen ONLINE» помилково, одним платежем, на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти в сумі 200 000 грн. Жодних договорів чи будь-яких угод, письмових чи усних, які б могли бути підставою для отримання відповідачем від неї цих коштів, не укладалось. Інші, будь-які правові підстави, які б зобов'язували її до цього, відсутні. Отже, грошові кошти в сумі 200 000 грн були набуті відповідачем без достатньої (без жодної) правової підстави.
Ухвалою суду від 23.06.2023 року провадження по зазначеній справі відкрито та справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі за наявними матеріалами справи..
Відповідач у судові засідання, призначені на 19.07.2023, 17.08.2023, 06.10.2023 та 28.11.2023 року не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином: за номером телефону, що підтверджується телефонограмами, складеними секретарем судового засідання; шляхом направлення судових повісток за адресою місця його проживання, зареєстрованою у встановленому порядку, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення; шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Відповідач причини неявки не повідомив, будь-яких заяв та клопотань не подав, відзив на позов він нього на адресу суду не надходив.
Отже, зважаючи на те, що судом вжито заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 8 статті 178 ЦПК України.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
28.11.2023 року на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно скріншоту з мобільного додатку «Raiffeisen ONLINE» 28.02.2023 року на рахунок НОМЕР_1 , отримувач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , перераховано кошти в сумі 200 000,00 грн. Номер транзакції 131383183.
Відповідно до квитанції про оплату № 131383183 від 28.02.2022 року через інтернет-банкінг АТ «Райффайзен Банк», ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зі свого рахунку/картки платника: НОМЕР_4 , поповнила картковий рахунок НОМЕР_5 , IBAN: НОМЕР_1 , відкритий в КДР АТ «Райффайзен Банк», м.Київ, на ім'я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.
Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов'язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».
З огляду на викладене, суд встановлено, що позивачем доведено наявність усіх необхідних елементів цивільно-правової відповідальності. Так, позивачем доведений факт перерахування нею коштів на рахунок відповідача та вона стверджує, що вказана операція була нею здійснена помилково, без достатньої правової підстави. Відповідачем вказаний факт не спростовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оцінюючи надані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позовної заяви знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду та підлягають задоволенню.
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 2 000 грн 00 коп.
Керуючись ст. ст. 12-13, 19, 247, 258-259, 265, 280-282 ЦПК України.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів, задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в сумі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень 00копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та(або) обов'язки, до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 28.11.2023 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Я.М. ПОДОЛЯК