Справа № 523/18738/21
Провадження №2/523/688/23
"23" листопада 2023 р. м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді Далеко К.О.,
за участю секретаря Дмітрієвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 міста Одеси, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області» Єрошенка Олександра Борисовича про визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора,
Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2021 року прийнято до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області» Єрошенка Олександра Борисовича про визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання, яке буле призначено на 19.10.2023 року, позивач ОСОБА_1 не з'явився, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в порядку ст.ст. 128-130 ЦП України, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про, в тому числі, відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування. Таким чином, в силу вимог вказаної норми Закону, позивач вважається належним чином повідомленим про день, час та місце проведення судового засідання.
У судове засідання, яке було призначено на 23.11.2023 року, позивач ОСОБА_1 повторно не з'явився, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в порядку ст.ст. 128-130 ЦП України, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до п.3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про, в тому числі, відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування. Таким чином, в силу вимог вказаної норми Закону, позивач вважається належним чином повідомленим про день, час та місце проведення судового засідання.
Суд зазначає, що будь-яких заяв або клопотань до суду ОСОБА_1 не подавав, у тому числі про розгляд справи у його відсутність, причин не явки до судового засідання також не повідомив.
В свою чергу, представник позивача - адвокат Верхола І.О., також був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Інші учасники справ у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи позивач ОСОБА_1 , повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин, для розгляду ініційованого ним позову.
Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Статтею 3 ЦПК України гарантовано кожній особі право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Зазначене право особа може реалізувати в порядку, встановленому ЦПК України.
В силу приписів ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі "Гінчо проти Португалії" передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
Також у рішеннях Європейського суду з прав людини неодноразово підкреслювалось, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом ("Кресс проти Франції", п. 72; "Ф.С.Б. проти Італії", рішення від 28.08.1991, п. 33; "Т. проти Італії", рішення від 12.10.1992, п. 26; "Кайя проти Австрії", п. 28 від 08.06.2006; "Надточий проти України", рішення від 15.05.2008, п. 26).
Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 по справі №17-рп/2011 визначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01.04.2008, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26.04.2007).
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Пунктом 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» визначено, що судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів із метою неухильного дотримання процесуальних строків.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2)поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження та робота судів.
Суд виходить із того, що відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
За правилами пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача.
При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21 (провадження № 61-2956св22).
Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, правове значення у цьому випадку має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та не подання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 756/16448/18 (провадження №61-16720св20), від 20 червня 2022 року у справі № 607/2015/17 (провадження №61-19391св21), від 12 серпня 2022 року у справі № 686/32906/19.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 двічі поспіль не з'явився в судове засідання під-час розгляду справи по суті, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не скористався правом подати заяву про розгляд справи у його відсутністі, не з'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статі 257 ЦПК України, для залишення його позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 158, 223, 257, 260, 261, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області» Єрошенка Олександра Борисовича про визнання неправомірним та скасування рішення державного реєстратора - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 27.11.2023 року.
Суддя: К.О. Далеко