Справа №760/14190/20 2/760/2699/23
05 жовтня 2023 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі
головуючої судді - Усатової І.А.,
при секретарі - Омелько Г.Т.,
за участю представника позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - Дудар Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про захист прав споживачів, суд, -
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва із позовною заявою до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про захист прав споживачів та просить суд:
-визнати недійсними з моменту укладення договір про надання споживчого кредиту №11237444000 від 19.10.2007 та додаткову угоду №1 від 28.01.2015 до договору про надання споживчого кредиту №11237444000 від 19.10.2007.
Позовна заява обгрунтована тим, що 19 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11237444000, відповідно до умов якого Банк зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті (долар США) в сумі 50 000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 252 500,00 гривень за курсом НБУ на день укладання Договору, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному Договорі. Позичальник має право отримати кредитні кошти у вигляді одного траншу або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати розміру суми кредиту, зазначеного в Договорі, для чого надає до Банку письмову заяву (за формою згідно вимог Банку), в якій зазначає бажану суму траншу (в межах загальної суми кредиту) та бажану дату його отримання. Така заява Позичальника, укладена та надана згідно умов цього Договору, є підставою для видачі Банком траншу Позичальнику.
Надання кредиту здійснюється у наступний термін: 19 жовтня 2007 року.
Згідно договору, Позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до Договору (якщо Сторонами визначено такий графік погашення та укладено Додаток №1 до Договору), але в будь-якому випадку не пізніше 19 жовтня 2037 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього Договору та/або згідно умов відповідної угоди Сторін.
За користування кредитними коштами протягом перших 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 12,90% річних.
Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов Договору.
У випадку, якщо Банк не повідомив Позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов Договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим Договором в попередньому місяці.
Сторони домовились, що за умовами цього Договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених частиною 1 (першою) п.5.2. Договору.
Строк сплати процентів: з 01 по 19 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти.
Цільове призначення (мега) кредиту - кредит надається Позичальнику для його особистих потреб, а саме: споживчі потреби.
Банк надає Позичальнику кредит шляхом: зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 у Банку, код Банку (МФ0) НОМЕР_2 .
Сторони погодили наступну черговість погашення грошових зобов'язань Позичальника за цим Договором, а саме: прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення); строкові комісії; прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення); строкові проценти; прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення); строкова сума основного боргу; штрафні санкції за Договором.
З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника Банком приймається:
-застава нерухомості (будівлі/ споруди/ приміщення), а саме: двокімнатної квартири загальною площею 45.4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та є власністю ОСОБА_1
-порука ОСОБА_2 (код за ДРФО НОМЕР_3 ).
За порушення Позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань. передбачених цим Договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій. Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню в наступному порядку, а саме:
-в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні;
-в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневою еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті,
-пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент ї нарахування (Розділ 4 Договору «Відповідальність сторін»).
При цьому Банк може використати таке право на застосування пені, починаючи з 32 (тридцять другого) календарного дня, рахуючи з дати порушення Позичальником терміну виконання свого грошового зобов'язання за цим Договором Позичальник повинен сплатити пеню за цим Договором за першою вимогою Банку.
Позичальник, який використовує наданий Банком кредит за нецільовим призначенням, сплачує Банку штраф у розмірі 5 % від суми не цільового використання. Такий штраф підлягає сплаті у гривнях за курсом НБУ на день здійснення платежу.
Позичальник, який порушив будь-яке із своїх зобов'язань, що передбачені пунктом 3.4.2. цього Договору, зобов'язаний сплатити Банку неустойку за таке порушення у розмірі 500 (п'ятсот) гривень.
Процентна ставка за цим Договором може бути змінена в порядку і на умовах, визначених Договором (Розділ 5. Порядок зміни процентної ставки).
Сторони погодили, що Банк згідно умов пункту 1.3.1. Договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі:
а) порушення Позичальником кредитної дисципліни (зокрема неналежного виконання умов цього Договору та/або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором); та/або
б) погіршення фінансового стану Позичальника документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться Банком відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи тощо, а також даних щодо дотримання Позичальником кредитної дисципліни (зокрема своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов'язань Позичальника за цим Договором); та/або
в) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами тајабо кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США більше ніж на 5% У порівнянні з курсом гривні до долара США, установленого НБУ на дату укладення цього Договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); та/або підвищення ставки на 3 (три) відсоткових пункту за бланковими кредитами «овердрафт» НБУ з дати укладення цього Договору чи останнього перегляду процентної ставки.
Сторони погодили, що у разі настання будь-якої із обставин, передбачених частиною 1 (першою) пункту 5.2. Договору Банк може збільшити розмір процентної ставки за Договором в наступному порядку, а саме:
-Банк не пізніше ніж за 14 календарних днів до дати збільшення розміру процентної ставки повідомляє Позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою за адресою Позичальника відповідного рекомендованого листа;
-такий новий розмір процентної ставки за цим Договором починає застосовуватись з дати, що буде вказана у Повідомленні Банку до Позичальника, без укладення Сторонами відповідної угоди про внесення змін до цього Договору.
28.01.2015 між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 була підписана Додаткова угода № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 11237444000 від 19.10.2007 року (щодо збільшення суми кредиту за кредитний договором, видачу нових траншів в гривні).
Сторони дійшли згоди, що Банку зобов'язується надавати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у валютах, вказаних в цій Додатковій угоді, у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 1 304 314,51 грн у порядку і на умовах, зазначених у Договорі та цій Додатковій угоді.
Кредитування Позичальника здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) в національній валюті в межах ліміту кредитної лінії та перерахування на поточний рахунок в національній валюті № НОМЕР_1, відкритий Позичальником в Банку.
Сторони домовились, що цільове призначення (мета) кредиту: споживчі потреби та зміна валюти строкової суми основного боргу за Договором (п. З Додаткової угоди № 1).
Сторони домовились, що за використання кредитних коштів за Договором:
6.1. за траншем, наданим у доларах США, діє процентна ставка, що визначена умовами Договору;
6.2. за траншем, наданим у національній валюті:
- з 28.01.2015 до 29.01.2015 (включно) встановлюється процентна ставка в розмірі 0,01% річних,
- з 30.01.2015 встановлюється процентна ставка в розмірі 8,00% річних;
- з 28.01.2016 встановлюється процентна ставка в розмірі 11,06% річних;
- з 28.01.2017 встановлюється процентна ставка в розмірі 14,07% річних;
- з 28.01.2018 встановлюється процентна ставка в розмірі 16,00% річних;
- з 28.01.2019 встановлюється процентна ставка в розмірі 17,00% річних;
- з 28.01.2020 встановлюється процентна ставка в розмірі 18,00% річних;
- з 28.01.2021 до кінця терміну дії Договору встановлюється процентна ставка в розмірі 19,00% річних.
Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання Сторонами та припиняє свою дію з дня припинення дії Договору (п. 12).
Позивач зазначає, що відповідачем, всупереч забороні застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення, у п.4.1 та у п.4.3 покладено подвійну відповідальність у вигляді встановлення неустойки на позивача.
Окрім того, положення щодо можливості зміни банком розміру процентної ставки в сторону збільшення у разі погіршення фінансового стану позичальника, є несправедливими відносно позичальника, оскільки останній у разі настання такої несприятливої ситуації може опинитися ще в гіршому становищі, у порівнянні з тим, що був під час підписання та подальшого виконання кредитного договору.
Також вказує на те, що положення щодо можливості збільшення банком розміру процентної ставки без укладення сторонами відповідної угоди про внесення змін до договору, порушує право позичальника та суперечить положенням ст.1056-1 ЦК України.
Акцентує увагу і на тому, що формулювання, зазначене в п.п. 7.7 кредитного договору стосовно його дії до повного виконання зобов'язання, призводить до того, що її закінчення може ніколи не настати, що створює невизначеність стосовно строку його дії.
Наголошує також на тому, що положення додаткової угоди до договору містять розміри відсоткових ставок, які значно збільшуються протягом тривалого часу, що у свою чергу є несправедливим та спричиняє істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача, що забороняється п.п.5 п.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Вважає, що всупереч положенням Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007, банк не надав позичальнику необхідної обов'язкової інформації ані при укладенні кредитного договору, ані при внесенні до нього змін. В результаті цього, споживач не був обізнаний з усіма умовами кредитного договору, що у свою чергу, на переконання позивача, є нечесною підприємницькою практикою та є порушенням прав споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
Зважаючи на вищенаведене, вважає, що договір про надання споживчого кредиту та додаткова угода до нього підлягають визнанню недійсними з моменту укладення.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2020 справу передано у провадження судді Усатовій І.А.
Ухвалою суду від 06.07.2020 у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
15.10.2020 до суду надійшла зустрічна позовна заява Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою суду від 19 жовтня 2020 року відмовлено в прийнятті зустрічного позову Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
16.10.2022 до суду надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів - кредитної справи ОСОБА_1 .
Протокольною ухвалою суду від 10.04.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.
У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що кредитний договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства, сторонами були погоджені усі його істотні умови, позивачем сплачувався кредит, а тому вимоги позивача є безпідставними та не обґрунтованими.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За умовами статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 19 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11237444000.
Відповідно до п.1.1. Договору Банк зобов'язується надати Позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті (долар США) в сумі 50 000,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 252 500,00 гривень за курсом НБУ на день укладання Договору, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному Договорі.
Позичальник має право отримати кредитні кошти у вигляді одного траншу або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати розміру суми кредиту, зазначеного в Договорі, для чого надає до Банку письмову заяву (за формою згідно вимог Банку), в якій зазначає бажану суму траншу (в межах загальної суми кредиту) та бажану дату його отримання. Така заява Позичальника, укладена та надана згідно умов цього Договору, є підставою для видачі Банком траншу Позичальнику.
Відповідно до п.1.2.1. Договору надання кредиту здійснюється у наступний термін: 19 жовтня 2007 року.
Згідно п.1.2.2. Договору Позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до Договору (якщо Сторонами визначено такий графік погашення та укладено Додаток №1 до Договору), але в будь-якому випадку не пізніше 19 жовтня 2037 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього Договору та/або згідно умов відповідної угоди Сторін.
Згідно п.1.3.2. Договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 12,90% річних.
Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов Договору.
У випадку, якщо Банк не повідомив Позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов Договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим Договором в попередньому місяці.
Відповідно до п.1.3.2. Договору сторони домовились, що за умовами цього Договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених частиною 1 (першою) п.5.2. Договору.
Відповідно до п.1.3.4. Договору строк сплати процентів: з 01 по 19 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти.
Цільове призначення (мега) кредиту - кредит надається Позичальнику для його особистих потреб, а саме: споживчі потреби (п.1.4. Договору).
Банк надає Позичальнику кредит шляхом: зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 у Банку, код Банку (МФ0) НОМЕР_2 (п.1.5. Договору).
Сторони погодили наступну черговість погашення грошових зобов'язань Позичальника за цим Договором, а саме: прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення); строкові комісії; прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення); строкові проценти; прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення); строкова сума основного боргу; штрафні санкції за Договором (п.1.6. Договору).
З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника Банком приймається:
-застава нерухомості (будівлі/ споруди/ приміщення), а саме: двокімнатної квартири загальною площею 45.4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та є власністю ОСОБА_1
-порука ОСОБА_2 (код за ДРФО НОМЕР_3 ) (п.1.7. Договору).
Відповідно до п.4.1. Договору за порушення Позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим Договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій. Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню в наступному порядку, а саме:
-в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні;
-в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневою еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті,
-пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент ї нарахування (Розділ 4 Договору «Відповідальність сторін»).
При цьому Банк може використати таке право на застосування пені, починаючи з 32 (тридцять другого) календарного дня, рахуючи з дати порушення Позичальником терміну виконання свого грошового зобов'язання за цим Договором.
Позичальник повинен сплатити пеню за цим Договором за першою вимогою Банку.
Позичальник, який використовує наданий Банком кредит за нецільовим призначенням, сплачує Банку штраф у розмірі 5 % від суми не цільового використання. Такий штраф підлягає сплаті у гривнях за курсом НБУ на день здійснення платежу (п.4.2. Договору).
Згідно п.4.3. Договору, відповідно до вимог законодавства України, зокрема, ст.611 ЦК України позичальник, який порушив будь-яке із своїх зобов'язань, що передбачені пунктом 3.4.2. цього Договору, зобов'язаний сплатити Банку неустойку за таке порушення у розмірі 500 (п'ятсот) гривень.
Відповідно до п.5.1. Договору процентна ставка за цим Договором може бути змінена в порядку і на умовах, визначених Договором.
Згідно п.5.2. Договору, відповідно до вимог законодавства України, зокрема, ст.651 ЦК України Сторони погодили, що Банк згідно умов пункту 1.3.1. Договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі:
а) порушення Позичальником кредитної дисципліни (зокрема неналежного виконання умов цього Договору та/або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором); та/або
б) погіршення фінансового стану Позичальника документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться Банком відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи тощо, а також даних щодо дотримання Позичальником кредитної дисципліни (зокрема своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов'язань Позичальника за цим Договором); та/або
в) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США більше ніж на 5% у порівнянні з курсом гривні до долара США, установленого НБУ на дату укладення цього Договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); та/або підвищення ставки на 3 (три) відсоткових пункту за бланковими кредитами «овердрафт» НБУ з дати укладення цього Договору чи останнього перегляду процентної ставки; та/або
Сторони погодили, що у разі настання будь-якої із обставин, передбачених частиною 1 (першою) пункту 5.2. Договору Банк може збільшити розмір процентної ставки за Договором в наступному порядку, а саме:
-Банк не пізніше ніж за 14 календарних днів до дати збільшення розміру процентної ставки повідомляє Позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою за адресою Позичальника відповідного рекомендованого листа;
-такий новий розмір процентної ставки за цим Договором починає застосовуватись з дати, що буде вказана у Повідомленні Банку до Позичальника, без укладення Сторонами відповідної угоди про внесення змін до цього Договору.
У разі незгоди з таким новим розміром процентної ставки, Позичальник має право:
- у строк не пізніше останнього робочого дня, що передує даті початку дії нової ставки, вказаної у Повідомленні Банку, достроково повернути Банку всю суму кредитних коштів, отриманих за Договором, сплатити йому в повному обсязі плату за кредит та здійснити інші платежі за Договором.
Сторонами також підписано Додаток №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11237444000 від 19.10.2007, що містить графік погашення заборгованості кредиту, який є невід'ємною частиною Договору про надання споживчого кредиту.
28.01.2015 між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 11237444000 від 19.10.2007 (щодо збільшення суми кредиту за кредитний договором, видачу нових траншів в гривні).
Згідно п.2 Додаткової угоди Сторони дійшли згоди, що Банку зобов'язується надавати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у валютах, вказаних в цій Додатковій угоді, у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 1 304 314,51 грн. у порядку і на умовах, зазначених у Договорі та цій Додатковій угоді.
Кредитування Позичальника здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) в національній валюті в межах ліміту кредитної лінії та перерахування на поточний рахунок в національній валюті № НОМЕР_1 , відкритий Позичальником в Банку.
Сторони домовились, що цільове призначення (мета) кредиту: споживчі потреби та зміна валюти строкової суми основного боргу за Договором (п. 3 Додаткової угоди № 1).
Згідно п.6 Додаткової угоди Сторони домовились, що за використання кредитних коштів за Договором:
6.1. за траншем, наданим у доларах США, діє процентна ставка, що визначена умовами Договору;
6.2. за траншем, наданим у національній валюті:
- з 28.01.2015 до 29.01.2015 (включно) встановлюється процентна ставка в розмірі 0,01% річних,
- з 30.01.2015 встановлюється процентна ставка в розмірі 8,00% річних;
- з 28.01.2016 встановлюється процентна ставка в розмірі 11,06% річних;
- з 28.01.2017 встановлюється процентна ставка в розмірі 14,07% річних;
- з 28.01.2018 встановлюється процентна ставка в розмірі 16,00% річних;
- з 28.01.2019 встановлюється процентна ставка в розмірі 17,00% річних;
- з 28.01.2020 встановлюється процентна ставка в розмірі 18,00% річних;
- з 28.01.2021 до кінця терміну дії Договору встановлюється процентна ставка в розмірі 19,00% річних.
Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання Сторонами та припиняє свою дію з дня припинення дії Договору (п. 12 Додаткової угоди).
Сторонами також підписано Додаток №1 до Додаткової угоди №2 від 29.01.2015 до Договору про надання споживчого кредиту №11237444000 від 19.10.2007, що містить графік погашення заборгованості кредиту, який є невід'ємною частиною Договору про надання споживчого кредиту.
Звертаючись до суду з позовом позивач просив суд визнати недійсним кредитний договір, посилаючись на те, що при укладанні спірного кредитного договору порушено вимоги ч. 1 ст. 68 Конституції України, ч.1 ст.6, ч.ч.1, 2 ст.18, ч.ч.2, 5 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мали право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами та могли відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Умови кредитного договору в момент його укладення сторонам були відомі та зрозумілі, вони з ними погодились, підписавши вказаний договір.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. ( ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України)
Як вбачається зі змісту ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним. ( ст. 204 Цивільного кодексу України)
За змістом положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Як роз'яснено в п.п. 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно п. 14 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 № 5, при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК України (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України "Про захист прав споживачів". Зокрема, кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".
Крім цього, у рішенні від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що положення п. п. 22, 23 ст. ст. 1, 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Звертаючись до суду з позовом до відповідача, однією з підстав для визнання кредитного договору та додаткової угоди до нього недійсними, позивач вважає ненадання банком необхідної та обов'язкової інформації при укладенні кредитного договору та при внесенні до нього змін.
Вимоги до форми і порядку укладення кредитного договору передбачено у ст. 1055 ЦК України, ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Кредитний договір укладається між позичальником і кредитодавцем в письмовій формі і визначає взаємні зобов'язання стосовно суми кредиту, терміну його повернення, розміру та порядку сплати відсотків і не може змінюватися в односторонньому порядку.
До умов кредитного договору належать: об'єкти кредитування; розмір кредиту; умови його надання та погашення; процентні ставки за користування кредитом та порядок сплати процентів; умови здійснення банківського контролю за використанням коштів; способи забезпечення виконання зобов'язань клієнтом; перелік розрахунків та відомостей, необхідних для кредитування, строк їх надання клієнту; майнова відповідальність за порушення умов договору тощо.
Важливим є право позичальника на отримання попередньої достовірної інформації про умови кредитування, у тому числі про усі платежі, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту.
Виходячи з положень частини 2, 3 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова установа до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про: фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами. Інформація, яка надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги, без нав'язування її придбання.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:
1) особу та місцезнаходження кредитодавця;
2) кредитні умови, зокрема:
а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;
б) форми його забезпечення;
в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;
г) тип відсоткової ставки;
ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;
д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);
е) строк, на який кредит може бути одержаний;
є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;
ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;
з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;
и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;
і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
Статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено яка інформація надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, та негативні наслідки для кредитовця у разі її ненаданні.
Згідно ч. 12 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», у разі ненадання визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації кредитодавець або кредитний посередник несе відповідальність у порядку та розмірі, визначених законом.
Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов'язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення.
Однак доказів звернення позивача з письмовою заявою до відповідача щодо несприятливих умов кредитування, встановлених Додатковою угодою №1 від 28.01.2015 до Договору про надання споживчого кредиту №11237444000, або надання інформації щодо кредитування у неповному обсязі суду надано не було.
Зі змісту оспорюваних кредитного договору та додаткової угоди до нього вбачається, що вони підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договорів, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, сторони на момент укладення цього договору не заявляли додаткових вимог щодо його умов та у подальшому виконували умови договору.
Вбачається, що позичальнику повідомлено про сукупну вартість кредиту та всю необхідну інформацію про умови отримання та обслуговування кредиту.
Інформація по кредитному договору в повному об'ємі викладена в тексті кредитного договору та додаткової угоди, з чим позивач в повній мірі погодився, особисто підписавши кожну сторінку кредитного договору та додаткової угоди до нього.
Також, позивача було ознайомлено з щомісячними платежами, які повинні сплачуватись після отримання кредиту, що підтверджується її особистими підписами на кожній сторінці Додатку до Договору про надання споживчого кредиту (графік погашення кредиту) та Додатком до Додаткової угоди до Договору про надання споживчого кредиту (графік погашення кредиту).
Таким чином, з підписанням Договору про надання споживчого кредиту та Додаткової угоди до нього, сторонами було досягнуто згоди по всім істотним умовам, встановленим діючим законодавством України для цього виду правочину, а також відповідачем були надані, а позивачем отримані кредитні кошти. Перед укладенням оспорюваного кредитного договору позичальник був ознайомлений у письмовій формі про: мету кредитування; тип відсоткової ставки; сукупну вартість кредиту; грошову одиницю в якій надано кредит, строк та мету кредитування; варіанти його повернення, тощо. Укладаючи Додаткову угоду, Банк виконав вказані вимоги Закону, визначив сукупну вартість кредиту і реальну процентну ставки, розписав, які суми позивач зобов'язаний буде сплачувати протягом дії кредитного договору. Волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, позичальник свідомо уклав договір на зазначених у ньому умовах, на час його укладення не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його.
За таких обставин, твердження позивача про ненадання їй інформації щодо умов кредитування, зокрема, щодо розміру відсотків, є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності, а підстави для визнання недійсним кредитного договору відповідно до вимог статей 11, 15 Закону України «Про захист прав споживачів» - відсутні.
Окрім того, у своїй позовній заяві позивач вказує на порушення відповідачем п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині визначення пунктом 6 Додаткової угоди процентної ставки, яка, на переконання позивача, покладає на неї фінансове навантаження та спричиняє істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача, а також про застосування по відношенню до неї нечесної підприємницької практики.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором (п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Аналізуючи норму цієї статті, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, порушення принципу добросовісності (пункт 6 частини першої статті , частина третя статті 509 ЦК України ); по-друге, спричинення істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдання шкоди споживачеві.
Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об'ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача. Дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов'язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з'ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.
Згідно правового висновку Верховного Суду України по справі №6-80цс12 від 12.09.2012 р. відповідно до ч.5 ст.11, ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, свобода договору означає право громадян вступати чи утримуватись від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.
Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами судочинства є, зокрема, свобода укладання договору, яка полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватися від укладання договорів) і визначити їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
19 жовтня 2007 року сторони підписали кредитний договір, чим виразили своє волевиявлення. Як було встановлено судом, при підписанні спірного кредитного договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору: мети, суми та строків кредиту, умов та порядку його видачі та погашення, видів забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни та припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору. Спірний договір було укладено у письмовій формі, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно кредитного договору позивач, підписанням цього договору, підтвердив свою здатність виконувати умови договору, повністю розуміє всі істотні умови цього договору, вважає їх справедливими щодо нього, розуміє свої права та обов'язки за кредитним договором та погоджується з ними (п.7.12 Договору).
До кредитного договору, як невід'ємний додаток, сторонами було підписано графік погашення кредиту (додаток № 1).
28 січня 2015 року сторони підписали Додаткову угоду №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11237444000 від 19.10.2007, якою погодили мету, збільшили суму кредиту, визначили порядок її видачі та погашення, відсоткові ставки, порядок плати за кредит.
До Додаткової угоди №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11237444000, як невід'ємний додаток, сторонами було підписано графік погашення кредиту (додаток № 1).
На момент укладення Додаткової угоди позивач не зверталась до відповідача із заявою про надання роз'яснень незрозумілих їй умов додаткової угоди, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції Додаткової угоди, тим самим фактично погодилась зі всіма умовами такої Додаткової угоди. Окрім того, як вже зазначалось, Додаткова угода містила всю необхідну інформую щодо умов кредитування, волевиявлення сторін при укладенні додаткової угоди було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Судом досліджено Додаткову угоду та її положення щодо нарахування процентної ставки, Додаток до Додаткової угоди (графік погашення кредиту). Надані позивачем вищевказані документи, скріплені підписом позивача, що дає підстави для висновку про повну обізнаність позивача з умовами Додаткової угоди.
Виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови Додаткової угоди про сплату відсотків за користування кредитом, є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов'язків сторін договорів, оскільки вказані розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін. Жодного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позивачу вони не містять, оскільки покликані забезпечити своєчасне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань, а отже не є непропорційно великою сумою компенсації в контексті положень законодавства про захист прав споживачів. Окрім того, суд не може прийняти до уваги посилання позивача на введення позивача в оману в зв'язку з нечесною підприємницькою практикою, оскільки, укладення кредитного договору було прозорим, а в разі нерозуміння позивачем його пунктів остання мала право скористатися наданням їй правової допомоги.
Отже суд, вважає, що твердження позивача про порушення вимог ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", та застосування по відношенню до неї нечесної підприємницької практики, при укладенні Додаткової угоди, є безпідставними.
Окрім того, ще однією підставою для визнання кредитного договору недійсним, позивач вважає наявність несправедливого положення п.5.2 кредитного договору щодо можливості зміни банком розміру процентної ставки в сторону збільшення у разі погіршення фінансового стану позичальника, на що суд зазначає наступне.
З врахуванням вищенаведених встановлених судом обставин, вбачається, що в даному випадку сторони з власної волі на свій розсуд визначили для себе ризики, які випливають зі змінюваної частини процентної ставки за кредитом, та, підписавши кредитний договір, погодилися на ці ризики. Виходячи із загальних умов, укладеного між сторонами кредитного договору, останніми досягнуто домовленість про істотні умови договору даного виду, серед іншого, договір містить положення про можливість зміни відсоткової ставки в односторонньому порядку банком у разі погіршення фінансового стану позичальника. При цьому, позивачем підписано вказаний кредитний договір на кожному аркуші договору, що свідчить про ознайомлення з умовами кредитного договору та виразу повної згоди під час його підписання з умовами, викладеними у ньому. Тобто, при укладанні кредитного договору позичальник - ОСОБА_1 знала про вищезазначені договірні умови і свідомо погоджувалася з ними, про що свідчить підпис на договорі без будь-яких зауважень чи застережень щодо його умов.
Суд вважає, що Договір про надання споживчого кредиту №11237444000 в частині визначення змінюваної процентної ставки за кредитом відповідає вимогам законодавства та не містить умов, які є несправедливими і наслідком яких є істотний дисбаланс прав та обов'язків споживача.
Також, позивач посилається на невідповідність положень п.5.2 кредитного договору з приводу можливості зміни банком процентної ставки в односторонньому порядку, без укладення додаткової угоди з позичальником, положенням ст.1056-1 ЦК України.
За змістом ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», від 22 вересня 2011 року № 3795-VI, текст ст. 1056-1 ЦК України викладено в такій редакції: «Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною».
10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VI, яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною потягом строку кредитного договору; установлений договором розмір фіксановаї процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку є нікчемною.
Виходячи з аналізу ст.ст. 5, 627, 629, 653 ЦК України, слід дійти висновку про те, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України ухвалюючи 26 вересня 2012 року рішення у справі №6-89цс12.
Таким чином, враховуючи, що кредитний договір був укладений з відповідачем 19 жовтня 2007 року, умовами якого передбачено порядок збільшення процентної ставки за кредитом в односторонньому порядку, що було погоджено сторонами, доводи позивача є необгрунтованими та не можуть слугувати підставою для визнання договору недійсним.
Що стосується посилання позивача на невизначеність стосовно строку його дії договору та додаткової угоди, як підстави для визнання їх недійсними, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно п.1.2.2. Договору Позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку №1 до Договору (якщо Сторонами визначено такий графік погашення та укладено Додаток №1 до Договору), але в будь-якому випадку не пізніше 19 жовтня 2037 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього Договору та/або згідно умов відповідної угоди Сторін.
У Додатку №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11237444000 від 19.10.2007, сторони погодили графік погашення заборгованості кредиту.
У Додатку №1 до Додаткової угоди №2 від 29.01.2015 до Договору про надання споживчого кредиту №11237444000 від 19.10.2007, сторони погодили графік погашення заборгованості кредиту, з урахування збільшення суми кредиту.
Тобто, укладаючи кредитний договір та додаткову угоду до нього, сторони погодили терміни користування кредитними коштами, які визначені у графіках погашення заборгованості, але в будь-якому випадку не пізніше 19 жовтня 2037 року.
Згідно ч.1 ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно п.7.7. Договору строк дії даного Договору встановлюється з дати його укладення (дати підписання договору сторонами) до повного повернення Банку всієї суми кредиту за Договором та повного погашення плати за кредит і неустойки у разі її нарахування.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
У ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити в тому числі строк дії договору.
Відповідно до визначення наведеного у ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Разом з цим, визначення строку дії договору наведене у ст. 631 ЦК України згідно з якою строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Реалізуючі свободу договору, сторони у п. 7.7. договору дійшли згоди про те, що він діє до повного повернення Банку всієї суми кредиту за Договором та повного погашення плати за кредит і неустойки у разі її нарахування.
Суд також враховує, що сторонами у договорі погоджено строк кредитування, графік погашення кредиту та кінцевий строк повернення позичальником кредиту.
У зв'язку з зазначеним, суд вважає посилання позивача на невизначення строку дії кредитного договору необґрунтованими, пункт 7.7 оспорюваного договору таким, що відповідає чинному законодавству, підстави, передбачені ст.215 ЦК України для визнання недійсним договору та додаткової угоди з цієї підстави - відсутніми.
Щодо посилання позивача на те, що в результаті укладення кредитного договору, на нього, всупереч забороні застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення, пунктом 4.1 та пунктом 4.3 договору покладено подвійну відповідальність у вигляді встановлення неустойки, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Як було встановлено судом, п.4.1. укладеного між сторонами кредитного договору, передбачає покладення на позичальника відповідальності у вигляді сплати пені за порушення термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, а саме:
- в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні;
- в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневою еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті,
Водночас, згідно п.4.3. Договору, позичальник, який порушив будь-яке із своїх зобов'язань, що передбачені пунктом 3.4.2. цього Договору, зобов'язаний сплатити Банку неустойку за таке порушення у розмірі 500 (п'ятсот) гривень.
Таким чином, вбачається, що умовами кредитного договору передбачена можливість одночасного стягнення Банком неустойки на підставі п. 4.1. та 4.3. кредитного договору, за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, що свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при укладенні Договору про надання споживчого кредиту №11237444000, в ньому встановлено подвійну відповідальність за невчасне виконання зобов'язання за кредитним договором, тобто недотримано положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Тому доводи позивача в цій частині є обгрунтованими.
Відповідно до статті 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Нормами цивільного законодавства передбачено, як визнання правочину недійсним в цілому, так і визнання недійсним окремих його положень, а також передбачено можливість визнання правочину недійсним в цілому, якщо недійсність окремих його положень тягне за собою недійсність інших його частин і недійсність правочину в цілому.
Наведене узгоджується з роз'ясненням, викладених в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, згідно зістаттею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину.
За таких обставин, оцінивши докази, подані сторонами, встановивши характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про захист прав споживачів підлягає частковому задоволенню, ухвалюючи рішення, суд визнає недійсним пункт 4.3. договору щодо нарахування неустойки за порушення умов договору у розмірі 500 (п'ятсот) гривень.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 204, 215, 230, 627, 628, 638, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. . 4, 7, 9, 11, 12, 13, 76 - 81, 141, 229, 235, 247, 259, 263 - 265, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов - задовольнити частково.
Визнати недійсними пункти 4.3., 5.2. договору про надання споживчого кредиту №11237444000 від 19 жовтня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством інноваційний банк «УкрСиббанк».
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Усатова І.А.