27 листопада 2023 року м. Київ
Унікальний номер справи № 760/10944/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/15169/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва 10 серпня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Шереметьєвої Л.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У травні 2023 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, на обґрунтування якого зазначила, що за час перебування у шлюбі з відповідачем у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дитиною з інвалідністю.
Зазначала, що сімейне життя з відповідачем не склалося через несумісність характерів, фактично шлюбні відносини припинено, сторони проживають окремо, а дитина проживає з позивачем.
Сторони не досягли згоди щодо розміру аліментів, які має сплачувати відповідач, крім того, останній не приймає участі у розвитку дитини та не надає матеріальної допомоги. Позивач не працює, оскільки піклується про дитину, яка потребує постійного догляду. При цьому, дитина потребує матеріальних витрат на придбання ліків, продуктів харчування, залучення психолога та педагога для індивідуального розвитку дитини.
За таких обставин просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 000,00 грн., але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Також просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. (а.с. 1-8).
У липні 2023 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив позовні вимоги задовольнити частково, призначити сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 500,00 грн., але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, та відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу (а.с. 30-34).
На обґрунтування відзиву зазначив, що він приймає участь у вихованні та утриманні сина, декілька разів на тиждень зустрічається з ним.Крім того, щомісяця надає позивачу грошові кошти в розмірі приблизно 2 500,00 грн. на утримання дитини шляхом переказу на банківську карту, купляє дитині іграшки та продукти харчування на постійній основі. Тому вважає, доводи позивача про ненадання матеріальної допомоги відповідачем необґрунтованими.
Крім того, зазначав, що заявлений позивачем розмір аліментів є необґрунтованим та не підтверджується належними та допустимими доказами. Вказував, що з 01 лютого 2023 року він працює у ТОВ «ПАВУТИНА НЕТ» на посаді техніка із системного адміністрування, посадовий оклад становить 12 422,36 грн., а з урахуванням відрахувань на податки та збори, отримує заробітну плату у розмірі 10 000,00 грн. При цьому, відповідач орендує кімнату, сплачує комунальні платежі, що у середньому на місяць складає приблизно 3 000,00 - 3 500,00 грн.
Також зазначив, що позивач з сином є внутрішньо переміщеними особами і отримують допомогу відповідно до постанови КМУ № 332 від 20 березня 2022 року у розмірі 3 000,00 грн. на дитину та 2 000,00 грн. на позивача.Також позивач відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» отримує на дитину допомогу від держави в розмірі 70% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та надбавку на догляд на дитину з інвалідністю віком до 6 років - 50 % прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Крім того, послуги з реабілітації дитина проходить безкоштовно і витрат на це позивач, як зазначає в позові, не несе.
Зазначив, що присутність позивача на медичних процедурах з дитиною не є обов'язковою, а тому доводи позивача щодо неможливості працевлаштуватися вважає такими, що не відповідають дійсності. Заявив також про неспівмірність витрат на правову допомогу, оскільки справа не є складною, розглядається за правилами спрощеного позовного провадження(а.с. 30-34).
04 липня 2023 року позивач подала відповідь на відзив, у якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі. Посилалась те, що вимушена орендувати разом з сином житло у м. Києві та сплачувати орендну плату у розмірі 5 000,00 грн., а також комунальні платежі. Вказувала, що долучені відповідачем банківські квитанції про перекази грошових коштів на загальну суму 13 900,00 грн. датовані починаючи з 04 лютого 2023 року по 03 червня 2023 року є підтвердженням того, що відповідач частково забезпечував дитину з інвалідністю, оскільки зазначених коштів наразі недостатньою для належного утримання та гармонійного розвитку сина. Крім того, відповідачем не надано до суду доказу на підтвердження того, що позивач отримує виплати як внутрішньо-переміщена особа (а.с. 51-56).
14 липня 2023 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримав доводи, викладені в відзиві на позовну заяву. Звертав увагу на те, що стягнення з відповідача 5 000,00 грн. аліментів на утримання дитини становитиме 50 % від доходу відповідача, а при відрахуванні з доходу витрат на оренду кімнати, та транспортні витрати, поставить відповідача у скрутне матеріальне становище (а.с. 85-88).
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 10 серпня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини, сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 16 травня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 1073,60 грн. судового збору на користь держави (а.с. 94-96).
Не погодившись з рішенням районного суду, 09 вересня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Хуторненко І.М. подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 16 травня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_2 на її користь 3 000,00 грн. витрат на правничу допомогу (а.с. 99-109).
На обґрунтування скарги зазначив, що оскаржуване рішення ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду. Вказував, що судом першої інстанції не враховано обставини, що позивач не працює, оскільки піклується про дитину, яка є інвалідом і потребує постійного стороннього догляду, постійної опіки. Крім того, щомісяця дитина потребує матеріальних витрат, які необхідні для придбання ліків, продуктів харчування, залучення психолога та педагога для індивідуального розвитку дитини, а тому позивач вважає співмірним стягнення аліментів у розмірі 5 000,00 грн. щомісяця, що є достатнім для розвитку дитини з інвалідністю. Також вважає, що суд першої інстанції безпідставно не стягнув з відповідача судові витрати, пов'язані з оплатою правничої допомоги, оскільки вказані витрати належним чином підтверджені письмовими доказами (а.с. 99-109).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, про розгляд справи апеляційним судом, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), сторони були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. При цьому відповідачу ОСОБА_2 копія апеляційної скарги та ухвали про відкриття апеляційного провадження були надіслані на зазначену відповідачем адресу, повідомлення повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від відповідача до суду не надходили (а.с. 73-78, 93, 128-132).
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.
Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження.
У відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23 червня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстровано Маріупольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 403 (а.с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Центральним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 1757 (а.с. 13).
Згідно витягу з заключення амбулаторної лікарсько-консультативної комісії (протокол № 161) від 25 квітня 2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з інвалідністю (а.с. 15).
Згідно довідок від 02 травня 2022 року позивача ОСОБА_1 та сина ОСОБА_3 взято на облік як внутрішньо переміщених осіб, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 11, 14).
Факт проживання дитини разом із позивачем не заперечувався відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Частиною 2 ст. 51 Конституції України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Аналогічний обов'язок закріплений у ч. 1 ст. 180 СК України.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 ст. 182 СК України визначені обставини, які суд враховує при визначенні розміру аліментів: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.
При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містить незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
При цьому, частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
За змістом ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання їх дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн. щомісячно (а.с. 1-8).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказувала, що на її утриманні перебуває дитина з інвалідністю. Вказувала, що вона не працює, оскільки піклується про дитину, яка є інвалідом і потребує постійного догляду. Посилалась на фінансову спроможність відповідача сплачувати аліменти у визначеному нею розмірі.
Відповідач заперечував фінансову спроможність платити аліменти на дитину у визначеному позивачем розмірі посилаючись на те, що його заробітна плата за місяць становить 10 000,00 грн., при цьому, він орендує житло та сплачує комунальні платежі, що у середньому на місяць складає приблизно 3 000,00- 3 500,00 грн. Вказував, що він добровільно здійснює грошові перекази на картковий рахунок позивача на утримання дитини. Вважає, що та сума, яку він перераховує на рахунок позивача, а саме 2 500 грн., є достатньою з огляду на встановлений прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.
У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги щодо сплати аліментів на дитину у розмірі 2 500,00 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем надано до суду довідку ТОВ «ПАВУТИНА.НЕТ» від 16 червня 2023 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 працює з 01 лютого 2023 року на посаді техніка із системного адміністрування, посадовий оклад становить12 422,36 грн. (а.с. 45).
Також з вказаної довідки вбачається, що відповідачу ОСОБА_2 було нараховано: у лютому 2023 року - 9 316,77 грн.,з яких до сплати - 7 500,00 грн.; у березні 2023 року - 9 316,77 грн., з яких до сплати 7 500,00 грн.; у квітні 2023 року - 12 422,36 грн., з яких до сплати 10 000,00 грн.; у травні 2023 року - 12 422,36 грн., з яких до сплати 10 000,00 грн. (а.с. 45).
Інших доказів наявності у відповідача більшого доходу, рухомого або нерухомого майна, або витрат на його утримання до суду не надано і судом таких не встановлено.
Згідно наданих до суду копій квитанцій відповідач з лютого 2023 року по червень 2023 року перераховував на рахунок позивача особисті кошти у різних сумах (від 100 грн. до 4300 грн.) (а.с. 35-48а).
Визначаючи щомісячний розмір аліментів, районний суд врахував положення ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», за якою з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2 272,00 грн., та обґрунтовано визначив щомісячний розмір аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 - у розмірі 3 000,00 грн. При цьому, колегія суддів враховує обов'язок обох батьків щодо утримання дитини та відсутність доказів того, що відповідач немає змоги надавати кошти на утримання дитини у такому розмірі.
Також апеляційний суд врахував положення ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 відсотків.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів, з урахуванням матеріального становища відповідача, доведеного в суді об'єктивними доказами рівня його доходів, статків і витрат, узгоджуватиметься з вимогами чинного законодавства України, відповідатиме інтересам дитини, покриватиме частину витрат на дитину і не порушуватиме як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача.
При цьому, у випадку зміни майнового стану відповідача у бік покращення та надання об'єктивних доказів, які свідчать про це або збільшення розміру витрат відповідача, позивачка не позбавлена права заявляти про збільшення розміру щомісячно сплачуваних аліментів на утримання дитини.
Доводи апелянта про здійснення нею витрат на ліки, залучення психолога та педагога для індивідуального розвитку дитиниколегія суддів відхилила з огляду на положення ст. 185 СК України, відповідно до якої вказані витрати віднесені до додаткових витрат, що не є предметом спору у цій справі.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Разом з тим, суд першої інстанції стягуючи аліменти на утримання дитини в розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, неправильно визначив день пред'явленняпозовної заяви, тому рішення суду в цій частині слід змінити та визначити, що аліменти підлягають стягненню починаючи з 15 травня 2023 року (дата направлення позовної заяви поштою) і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 24).
Щодо доводів апеляційної скарги в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.
Суд першої інстанції відмовляючи позивачу в стягненні витрат на правничу допомогу виходив з того, що розгляд справи в суді здійснювався в спрощеному провадженні без виклику сторін та справа не представляє собою ніякої складності для фахового адвоката в даній категорії справ, щодо якої склалася усталена судова практика.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16).
Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначила, що розмір її витрат на правничу допомогу складає 3 000,00 грн., з яких 500,00 грн. - підготовка матеріалів, надання юридичної оцінки письмовим доказам та 2 500,00 грн. - складання позовної заяви (а.с. 4).
На підтвердження розміру понесених судових витрат на правничу допомогу позивачем було надано: договір про надання правничої (правової) допомоги №09/03-23, укладений 09 березня 2023 року між адвокатом Хуторенко І.М. та Авдусенко Є.О. (а.с. 18-21); ордер на надання правничої допомоги № 1390271 (а.с. 17); акт прийому-передачі виконаних робіт від 04 липня 2023 року до договору № 09/03-23 від 09 березня 2023 року, підписаний сторонами договору, відповідно до якого вартість послуги з підготовки матеріалів, надання юридичної оцінки письмовим доказам для звернення до суду становить 500,00 грн., вартість складання позовної заяви становить 2 500,00 грн. (а.с. 61); копію квитанції від 09 березня 2023 року про оплату ОСОБА_1 3 000,00 грн. за надання правової допомоги (а.с. 22).
Таким чином, позивачем доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі на суму 3 000,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
За змістом ч. 3 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу, зазначаючи, що сума витрат не є співмірною із складністю даної справи та не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Разом з тим, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у цій справі в суді першої інстанції апеляційний суд визнав обґрунтованим та співмірним зі складністю справи, ціною позову та витраченим адвокатом часом на здійснення представництва клієнта.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що судом першої інстанції позовні вимоги задоволено частково, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 1 800,00 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.
При цьому, апеляційний суд вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», що внутрішньо переміщені особи мають право всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, оскільки позивач має право, регламентоване Конституціє України, на вільний вибір захисника своїх прав.
Отже, рішення суду в частині відмови позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу слід скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 800,00 грн. витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.
Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави 1 610,40 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.
З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва 10 серпня 2023 року- змінити в частині визначення дати, з якої присуджуються аліменти, та викласти абзац перший та другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 15 травня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття».
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва 10 серпня 2023 року - скасувати в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 1 800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у дохід держави 1 610,40 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова