27 листопада 2023року м. Київ
Справа №755/16847/21
Апеляційне провадження №22-ц/824/5391/2023
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Нежури В.А., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва, постановлену під головуванням судді Яровенко Н.О., 20 лютого 2023 року в м. Києві, за заявою ОСОБА_1 про повернення надмірно сплаченого судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонідівни, треті особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання договору дарування квартири недійсним та удаваним, скасування рішення про державну реєстрацію,
У січні 2023 року позивач звернулась до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору в розмірі 908, 00 грн. Заява мотивована тим, що після усунення недоліків позовної заяви у прохальній частині залишалась одна основна вимога немайнового характеру про визнання недійсним договору дарування від 02 жовтня 2020 року, та інші позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року в задоволенні заяви про повернення надмірно сплаченого судового збору - відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що при зверненні до суду позивач просила суд визнати недійсним договір дарування 1/2 частини квартири та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Шевченко І.Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Отже, позов містив дві вимоги немайнового характеру. Відповідно до наданих банківських квитанцій судовий збір сплачено у відповідності до заявлених позовних вимог у розмірі 1816,00 грн, тобто за дві вимоги немайнового характеру, а тому підстави для повернення надміру сплаченого судового збору відсутні.
Не погодилася із зазначеним судовим рішенням позивач, нею подано апеляційну скаргу, в якій вона зазначає, що нею за подання позовної заяви було сплачено судовий збір в сумі 1816,00 грн відповідно до кількості заявлених вимог. Але після усунення недоліків позовної заяви в її позовній заяві залишилось три позовних вимоги, з яких перша є основною, а дві похідними від неї, тобто судовий збір потрібно було сплатити за основну вимогу немайнового характеру, тобто 908, 00 грн.
Вказує, що в заяві про повернення судового збору посилалась на п. 13 ч. 1 ст. 188 ЦПК України, а саме на те, що похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги.
На підставі викладеного просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким повернути надмірно сплачений судовий збір.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Тому, керуючись положеннями ч.1 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
В порядку ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення, колегія суддів виходить з такого.
З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2021 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, як незаконне;
визнати право власності ОСОБА_3 на однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
зобов'язати приватного нотаріуса внести до державного реєстру прав та їх обтяжень відповідні відомості про речові права ОСОБА_3 на нерухоме майно та їх обтяження відповідно до п.3 ч.1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. До позовної заяви позивачем долучено квитанцію про сплату судового збору в розмірі 908, 00 грн від 01 жовтня 2021 року /т.1 а.с. 1-6/.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала уточнену позовну заяву, в якій просила:
визнати недійсним договір дарування частини квартири під номером АДРЕСА_2 від 02 жовтня 2020 року, серія та номер 1981 з моменту його укладення;
скасувати рішення приватного нотаріуса про держану реєстрацію прав та обтяжень та записи про право власності на частину квартири під номером АДРЕСА_2 від 02 жовтня 2020 року, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 жовтня 2020 року, як незаконні. До уточненої позовної заяви позивачем долучено квитанцію про сплату судового збору в розмірі 908,00 грн від 01 грудня 2021 року /т.1 а.с. 68-70/.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонідівни, треті особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання договору дарування квартири недійсним та удаваним, скасування рішення про державну реєстрацію - залишено без задоволення.
У січні 2023 року позивач подала до суду першої інстанції заяву про повернення надміру сплаченого судового збору, яку обгрунтовувала тим, що після усунення недоліків позовної заяви у прохальній частині залишалась одна основна вимога немайнового характеру - про визнання недійсним договору дарування від 02 жовтня 2020 року, та інші позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії - похідні від основної. За таких обставин, вважала, що сума сплаченого судового збору є надмірною і тому керуючись положеннями п.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», п. 13 ч.1 ст. 188 ЦПК України, просила постановити ухвалу про повернення надмірно сплаченого судового збору в розмірі 908, 00 грн разом з оригіналом квитанції.
Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що уточнені позовні вимоги містять дві вимоги немайнового характеру, а тому підстави для повернення надміру сплаченого судового збору відсутні.
Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно із ч.3 ст. 6 вищевказаного закону, у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до підпункту 2 п.1 ч.2 ст. 4 вказаного Закону (станом на 2021 рік) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 908,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно п. 10 постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору. За подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, недоплачена сума судового збору також підлягає сплаті.
З наведених обставин справи вбачається, що у жовтні 2021 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 09 грудня 2021 року просила:
визнати недійсним договір дарування частини квартири під номером АДРЕСА_2 від 02 жовтня 2020 року, серія та номер 1981 з моменту його укладення;
скасувати рішення приватного нотаріуса про держану реєстрацію прав та обтяжень та записи про право власності на частину квартири під номером АДРЕСА_2 від 02 жовтня 2020 року, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 жовтня 2020 року, як незаконні.
Тобто, позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.
До позовної заяви позивачем було долучено квитанцію про сплату судового збору в розмірі 908, 00 грн від 01 жовтня 2021 року та до уточненої позовної заяви було долучено квитанцію про сплату судового збору в розмірі 908, 00 грн від 01 грудня 2021 року /т.1 а.с. 1-6/. Таким чином, позивачем було сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру в розмірі 1816,00 грн, що відповідає вимогам законодавства.
Посилання позивача на положення ст. 188 ЦПК України та на те, що в уточненій позовній заяві залишилась одна позовна вимога немайнового характеру, а інші вимоги є похідними від основної, а тому оплаті судовим збором не підлягають, відхиляються судом апеляційної інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Разом з тим, норми законодавства, які регулюють порядок сплати судового збору, не передбачають звільнення від сплати судового збору за похідну вимогу.
А тому, враховуючи вищевказані норми законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про повернення надміру сплаченого судового збору.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена із додержанням норм процесуального права, а тому не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: В.А. Нежура
Н.В. Поліщук