КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/14664/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ Справа № 761/25812/22
22 листопада 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Музичко С.Г.
- Болотова Є.В.
при секретарі - Кіпрік Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року, ухваленого у складі головуючого судді: Романишеної І.П., присяжних: Штогрін О.С., Іткіна Д.Ф., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Бучанська міська рада Київської області, Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Шевченківська районна в м.Києві державна адміністрація про усиновлення мололітньої дитини ОСОБА_5 ,-
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2022 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла заява від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усиновлення мололітньої дитини ОСОБА_5 .
На обґрунтування вказаної заяви про усиновлення заявники вказували, що на початку війни в Україні батьки ОСОБА_5 , загинули внаслідок розстрілу військовими рф транспортного засобу поблизу села Здвижівка, Київської області, сама дитина ОСОБА_5 отримала уламкову травму мозку та втратила зір на праве око. У березні 2022 року російські військові вивезли дитину разом з бабусею ОСОБА_3 до республіки Білорусії, та в подальшому силами та засобами заявникаОСОБА_1 , який є рідним дядькою ОСОБА_5 , завдяки злагодженим діям консульств, погодженням всіх необхідних організацій та медичних питань, дитину з бабусею представники заявника ОСОБА_1 вивезли до Польщі, а звідти до Німеччини для подальшого лікування дитини та спільного проживання разом з сім'єю заявників.
Заяники зазначають, що з дня смерті батьків ОСОБА_5 , вихованням дитини займаються саме вони, дитина проживає разом з ними в житловому будинку на території Бучанського району Київської області. Також у заяві зауважено, що заявники не мають обмежень щодо усиновлення, передбачених приписами статті 212 СК України, наділені переважним правом на усиновлення ОСОБА_5 , а також мають все необхідне для нормального виховання та розвитку дитини, а тому усиновлення за цією заявою проводиться в інтересах дитини, зокрема, з метою забезпечення її стабільних та гармонійних інтересів, а тому просять ухвалити рішення про усиновлення ними малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усиновлення малолітньої дитини.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 червня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про усиновлення задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначали, що в матеріалах справи наявні як письмові докази, так і пояснення сторін щодо можливості та бажання усиновлення ОСОБА_5 заявниками, можливості забезпечити дитині батьківську та материнську ласку, любов, турботу, виховання у дружній та люблячій сім'ї, де є батько, мати, брат та сестри, належний рівень освіти, умови для її фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, повагу до особистості дитини, право на здоровий розвиток, надання психологічної, медичної та педагогічної допомоги, матеріально та технічно забезпечити потреби малолітньої дитини, підготувати її до самостійного життя.
Вважають, що процесуальна перешкода - невнесення дитини до обліку дітей з усиновлення не може перевалювати над об'єктивною можливістю усиновити дитину, оскільки це порушує загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності, розумності та аксіому цивільного судочинства: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
Посилалися на те, що судом було допущено надмірного формалізму та порушено принцип ефективного способу захисту, оскільки заявники подали заяву про усиновлення не з метою захисту як своїх прав і законних інтересів, так і прав ОСОБА_5 , оскільки саме через наявність заперечень ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації не може поставити дитину на облік з усиновлення, а дитина не може реалізувати своє право на повноцінну сім'ю.
Стверджують, що суд, не врахувавши конкретні обставини даної справи, позбавив заявників права на ефективний та справедливий розгляд справи, права отримати вирішення спору по суті, суворо протрактував п. 3 Порядку № 905, допустивши надмірного формалізму, що полягає в невідступному слідуванні вимогам процесуального закону без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального захисту прав та інтересів як заявників так і дитини.
Вказували на те, що суд не урахував принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, оскільки відмовивши у задоволенні заяви, суд фактично визнав, що дитина не може бути усиновлена, позбавивши її права на сім'ю.
Зауважували, що не надавши до суду висновок про доцільність усиновлення ОСОБА_5 , попри прямий обов'язок, Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації вкотре порушила норми чинного законодавства України, що стосуються усиновлення. При цьому, суд не скористався наданим йому правом щодо витребування висновку щодо доцільності усиновлення, не посприяв у здійсненні заявниками своїх прав та інтересів, не вжив необхідних заходів для повного та всебічного розгляду заяви.
Посилалися на те, що судом не було з'ясовано думку дитини, не надано правової оцінки психологічним висновкам.
Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції обгрунтовано вказав, що особа, яка бажає усиновити дитину, повинна діяти відповідно до Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою КМУ від 08 жовтня 2008 року № 905 (із змінами), в якому визначено дії, що передують усиновленню, зокрема, внесення дитини до місцевого обліку дітей, які можуть бути усиновлені.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Представник заінтересованої особи Бучанської міської ради Київської області - Кучеренко А.Р. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник заінтересованої особи Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації - Горбенко І.М. проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила залишити її без задоволення.
Представник заінтересованої особи Служби у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації - Тарасова О.В. проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила залишити її без задоволення.
Заінтересовані особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, що підтверджено свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 23 квітня 2004року. Також заявники мають спільних дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 висловили бажання усиновити малолітню дитину ОСОБА_5 , у зв'язку з чим, звернулися до суду з даною заявою.
Батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Батьки ОСОБА_5 , померли ІНФОРМАЦІЯ_2 оку, що підтверджується свідоцтвами про смерть серії НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .
Згідно розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.07.2022 року за №223, ОСОБА_5 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування та тимчасово влаштовано в сім'ю громадянина ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки Служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 05.08.2022 року за №40-763, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , братів та сестер немає, тимчасово влаштована в родину дядька ОСОБА_1 .
Розпорядженням Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації від 18.08.2022 року №247, опікунами над малолітньою дитиною ОСОБА_5 призначено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 в судовому порядку оскаржує вищезазначене розпорядження від 18.08.2022 року №247, цивільна справа № 761/18652/22.
Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.08.2022року за №252, визнано тиким, що втратило чинність розпорядження від 29.07.2022 року за №223, надано малолітній дитині ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , статус дитини-сироти.
Заявники перебувають на обліку кандидатів в усиновлювачі, починаючи з 06.09.2022 року, а тому мають намір усиновити ОСОБА_5 , яка станом на день розгляду даної заяви проживає з ними, що безпосередньо підтверджено учасниками судового засідання.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що звернення заявників до суду є передчасним, оскільки дитина не перебуває на обліку дітей, які можуть бути усиновлені, що виключає об'єктивну можливість вирішення судом питання стосовно усиновлення заявниками дитини ОСОБА_5 та можливість впевнитися, що воно відповідає інтересам дитини.
Такий висновок суду грунтується на нормах матеріального та процесуального права.
Усиновлення дитини відбувається за порядком, визначеним законодавством України, відповідно до Сімейного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 905, якою затверджено Порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей.
Згідно зі статтею 8 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ETS N58), прийнятої 24 квітня 1967 року в Страсбурзі, і яка, відповідно до статті 9 Конституції України, є складовою частиною національного законодавства України, компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише тоді, коли впевниться, що воно здійснюється в інтересах дитини. Кожного разу компетентний орган звертає особливу увагу на те, щоб це усиновлення забезпечило дитині стабільні та гармонійні домашні умови.
Відповідно до статті 21 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР 27 лютого 1991 року, при усиновленні найкращі інтереси дитини мають враховуватися в першочерговому порядку.
У відповідності до статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Статтею 207 СК України встановлено, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Порядок здійснення централізованого обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи на виховання в сім'ї громадян, та порядок передачі дітей на усиновлення встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 214 СК України).
Відповідно до частини першої статті 215 СК України облік осіб, які бажають усиновити дитину, ведеться відділами та управліннями районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах рад, на які покладається безпосереднє ведення справ щодо опіки та піклування, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім'ї та дітей, структурними підрозділами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення (частина перша та третя статті 218 СК України).
За змістом статті 221 СК України, на усиновлення дитини, над якою встановлено опіку або піклування, а також на усиновлення дитини, над батьками якої встановлено опіку або піклування, потрібна письмова згода опікуна або піклувальника, незалежно від згоди батьків. Якщо опікун або піклувальник не дав згоди на усиновлення дитини, така згода може бути дана органом опіки та піклування. Усиновлення може бути проведене без згоди опікуна, піклувальника або органу опіки та піклування, якщо суд встановить, що усиновлення дитини відповідає її інтересам.
У відповідності зі статтею 223 СК України особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається. Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
Відповідно до статті 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: 1) стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; 2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; 3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; 4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; 5) особу дитини та стан її здоров'я; 6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.
При дотриманні всіх умов, встановлених цим Кодексом, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.
Особа, яка бажає усиновити дитину, повинна діяти відповідно до правил Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою КМУ від 8 жовтня 2008 р. № 905 (із змінами) (далі по тексту- Порядок), відповідно до яких ведеться облік кандидатів в усиновлювачі та визначено дії, що передують усиновленню.
Усиновлення дітей є пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (пункт 1 Порядку).
Згідно з пунктом 3 Порядку, облік дітей, які можуть бути усиновлені, здійснюється службами у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем походження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, уповноваженим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань дітей, службами у справах дітей обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та Нацсоцслужбою.
У разі коли місцем походження дитини є територія села, селища об'єднаної територіальної громади, таку дитину бере на облік служба у справах дітей районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради за місцем розташування такої територіальної громади.
Усиновлення дитини, яка не перебуває на місцевому обліку дітей, які можуть бути усиновлені, у службі у справах дітей районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради не допускається, крім випадків, передбачених пунктами 85 і 91 цього Порядку.
Судом у даній справі не встановлено випадків, передбачених пунктами 85 і 91 Порядку.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Порядку на облік беруться діти-сироти.
Згідно пунктів 5, 6 Порядку, дитина береться на облік за наявності таких документів: для дитини-сироти - свідоцтва про смерть батьків, виданого органом державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про їх смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку.
Для взяття дитини на облік необхідні документи щодо обох батьків.
Якщо дитина, яка може бути усиновлена, перебуває під опікою (піклуванням) і опікун (піклувальник) дав згоду на її усиновлення, до документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, додається письмова згода опікуна (піклувальника).
Пунктом 7 Порядку передбачено, що за наявності документів, зазначених у пунктах 5 і 6 цього Порядку, дитина береться на місцевий облік із занесенням даних про неї до Книги обліку дітей, які можуть бути усиновлені, що ведеться за формою згідно з додатком 1.
Діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, батьки яких дали згоду на усиновлення, беруться на місцевий облік службою у справах дітей за місцем їх походження протягом місяця після виникнення підстав для усиновлення.
Відповідно до пункту 8 Порядку у день взяття дитини на місцевий облік служба у справах дітей складає обліково-статистичну картку - соціальний паспорт дитини в Єдиному електронному банку даних про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім'ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів.
Встановлено, що малолітня дитина не перебуває на обліку дітей, які можуть бути усиновлені, оскільки, за твердженням представника Служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, дитина має офіційних опікунів, що в свою чергу позбавляє орган опіки та піклування надати до суду висновок стосовно доцільності усиновлення та відповідність його інтересам ОСОБА_5 .
Відтак, суд першої інстанції обгрунтовано вважав звернення заявників до суду передчасним, оскільки у пункті 3 Порядку визначено, що усиновлення дитини, яка не перебуває на місцевому обліку дітей, які можуть бути усиновлені, у службі у справах дітей районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради не допускається.
Крім того, за відсутності всупереч п. 2, 3 ст. 312 ЦПК України відповідного висновку органу опіки та піклування про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини, суд позбавлений можливості в повній мірі надати оцінку необхідності усиновлення дитини заявниками та перевірити, чи відповідає усиновлення саме заявниками найкращим інтересам дитини, що, в свою чергу, у випадку задоволення заяви про усиновлення за відсутності відповідного висновку, буде наслідком незабезпечення судом дотримання найкращих інтересів дитини.
Таким чином, суд, з'ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов правильного висновку про відмову взадоволенні заяви про усиновлення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, є безпідставними, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2023 року.
Головуючий: Судді: